Справа № 22- 8710/2006 р. Головуючий у 1 інстанції: Тишко Н.В.
Категорія 11 Доповідач Круглікова К.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Круглікової К.С.,
суддів Резникової Л.В.
Алексеева А.В.
при секретарі: Мартіросовій А.Б.
з участю представника позивача ПП „Марс" ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_4., відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дебальцевського міського суду від 08 липня 2006 року у справі за позовом приватного підприємства „Марс" м. Дебальцеве до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного підприємства „Марс" про визнання угоди недійсною,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дебальцевського міського суду від 08 липня 2006 року позовні вимоги приватного підприємства „Марс" м. Дебальцеве до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно задоволені , за приватним підприємством „Марс" визнано право власності на 647/1000 частин автозаправної станції, розташованої у м. Дебальцеве по АДРЕСА_1, що складається з поліпшень, зроблених позивачем ; в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного підприємства „Марс" про визнання договору фінансового лізингу, укладеного 10.07.2003 року недійсним - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду відповідачка ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, в задоволенні позовних вимог приватного підприємства „Марс" - відмовити. Посилалась на те, що судом при вирішенні справи були порушені норми матеріального та процесуального права, а саме: судом першої інстанції порушено порядок з"ясування обставин, передбаченого ст. 177 ЦПК України; в той час як в Артемівському районному суді м. Луганська на час розгляду цієї справи знаходиться її позов до ОСОБА_2 про розподіл подружнього майна і справа не вирішена по суті, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі на
підставі 201 ЦПК України, зазначена ухвала була винесена 08 липня 2006 року і суд
позбавив її можливості оскаржити її в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Наведені також інші доводи щодо порушення судом першої інстанції норм цивільно-
процесуального закону.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги приватного підприємства „Марс" м. Дебальцеве до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права власності на частину нерухомого майна, виходив з того, що ОСОБА_2 як приватний підприємець та власник спірного майна, на підставі Закону України „Про власність" реалізував своє право, передбачене законом і уклав з позивачем договір фінансового лізингу і його дії по передачі АЗС у фінансовий лізинг не виходили за межі його прав і не суперечили діючому законодавству. Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, приватного підприємства „Марс" про визнання угоди фінансового лізингу недійсною, суд виходив з того, що позивачка за зустрічним позовом не була і не могла бути стороною договору фінансового лізингу, укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_2 та приватним підприємством „Марс", матеріальні вимоги ОСОБА_1 на АЗС, придбаної у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, є предметом позову, що розглядається іншим судом, рішення по якому не винесено.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін та адвокатів, що представляли їх інтереси, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не піддягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.. 309 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Апеляційним судом встановлено, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального закону , а порушення судом першої інстанції норм процесуального права, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі ( відмова задовольнити клопотання про зупинення провадження по справі, порушення порядку дослідження доказі по справі тощо), є формальними і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть' участь у справі.
Звертаючись до суду з позовом до ПП „Марс" та ОСОБА_2 про визнання договору фінансового лізингу, укладеному 10 липня 2003 року і в цей же день відповідно до закону зареєстрованому у податковій інспекції , між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ПП „Марс" , позивачка посилалась як на підстави для визнання угоди недійсною , на статті 49, 57 ЦК України 1963 року , який був чинним на час укладення договору. У судовому засіданні при розгляді справи у суді першої інстанції , а також у апеляційній скарзі та у судовому засіданні апеляційного суду позивачка наполягала на тому, що саме з зазначених підстав ( ст.ст. 49 та 57 ЦК України 1963 року) суд повинен визнати договір фінансового лізингу недійсним.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано, у відповідності з нормами матеріального закону, відмовлено у задоволенні зазначених позовних вимог, оскільки ці вимоги не основані на законі.
Відповідно до роз'яснень, що містяться ty п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року з подальшими змінами та доповненнями „Про судому практику в справах про визнання угод недійсними" , при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК України судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться в їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, тощо. Однак, ніяких доказів, що договір фінансового лізингу був укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства позивачкою суду не надано. її доводи , викладені в апеляційній скарзі про те, що метою укладення договору було використання її власності всупереч закону, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач ОСОБА_2, будучи приватним підприємцем, і на ім"я якого була зареєстрована власність АЗС, мав право на укладення договору, що оспорюється. При цьому позивачка не позбавлена права вимагати свою частку в спільному майні подружжя.
Згідно із ст. 57 ЦК угода, укладена внаслідок зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
З огляду на зазначений закон, якщо для особи права і обов"язки виникають з угоди, здійсненої не нею особисто, а через представника, останній повинен керуватись виключно інтересами особи, від імені якої укладається угода. Тому, якщо буде встановлено, що представник, укладаючи угоду від імені особи, яку він представляє, уклав злонавмисну угоду з іншою стороною, то ця угода є недійсною. З матеріалів же справи вбачається, що позивачка цю угоду не укладала ні сама, ні через свого представника, який би уклав зло навмисну угоду з іншою стороною, тому застосувати ст. 57 ЦК України до правовідносин, які склалися між сторонами по даній справі, не можливо. А отже, з підстав, зазначених позивачкою, визнати угоду фінансового лізингу, не можна, тобто її позовні вимоги не основані на законі.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Відповідно до ч.З зазначеного закону апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов"язковою підставою для скасування рішення. Апеляційним судом встановлено , що при розгляді даної справи судом першої інстанції таких порушень не допущено.
Доводи апеляційної скарги про те, що приватне підприємство „Марс" не довело суму, на яку поліпшена була спірна АЗС, а , отже, і висновок суду про те, що це привело визнання за цим підприємством права на 647/1000 АЗС спростовуються поясненнями сторін, свідків , письмовим документам та висновкам , експертизи , проведеної за ухвалою суду, яким судом надана належна правова оцінка.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для скасування рішення нема.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314,315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Дебальцевського міського суду від 8 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення.