АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4905                                      Головуючий у 1 інстанції

2006р.                                                                   Мазур B.C.

Суддя-доповідач Савченко О.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 вересня 2006р.                                                      м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Спас О.В., Бондаря М.С.

при секретарі: Винник І.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства „Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об"єднання №1"( в подальшому - КП „ВРЕЖО №1") на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 4 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до КП „ВРЕЖО №1" м. Запоріжжя про визнання права користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом КП „ВРЕЖО №1" м. Запоріжжя до ОСОБА_1 про виселення з незаконно зайнятого жилого приміщення,

ВСТАНОВИЛА:

 У травні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до КП „ВРЕЖО №1" м. Запоріжжя про визнання за нею права користування жилим приміщенням.

У позові зазначала, що в 1990 році її батько ОСОБА_2 на підставі ордеру вселився в двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, проживав в ній разом із сином ОСОБА_3(братом позивачки).

Після смерті батька 2 листопада 2002 року в квартирі залишився проживати ОСОБА_2., який за станом здоров"я потребував догляду. На його прохання в кінці липня 2005 року вона поселилася до брата в квартиру, проживала з ним однією сім"єю, вела спільне господарство до дня його смерті 1 квітня 2006 року.

Посилаючись на те, що відповідач не визнає її права .на зазначену квартиру, позивачка просила задовольнити позов.

КП „ВРЕЖО №1" м. Запоріжжя проти позову заперечувало та пред"явило зустрічний позов до ОСОБА_1 про виселення, посилаючись на те, що остання в

спірній квартирі не зареєстрована і не проживала, самовільно вселилася туди після смерті брата ОСОБА_4., отже самостійного права на спірну жилу площу не набула.

Рішенням Орджонікідзквського районного суду м. Запоріжжя від 4 липня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. За нею визнано право користування квартирою АДРЕСА_1

У задоволенні зустрічного позову КП „ВРЕЖО № 1" про виселення ОСОБА_1- відмовлено.

В апеляційній скарзі КП „ВРЕЖО №1" просить рішення скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заявлений до КП „ВРЕЖО №1" позов ОСОБА_1, суд вважав, що остання була членом сім'ї' ОСОБА_4., в зв"язку з чим набула самостійне право на спірну жилу площу.

З вказаним висновком погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без всебічного з"ясування дійсних обставин справи і належної оцінки доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 65 ЖК України, на яку послався суд, особи, що вселилися в жиле приміщення, набувають рівного з наймачем права користування при умові вселення їх як членів сім"ї цього наймача.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року з подальшими змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", згідно зі ст. 61 ЖК житлово-експлуатаційна організація, а за її відсутності - підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму жилого приміщення.

Однак у справах із питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації, або з питань управління житловим фондом, віднесеним його власником або уповноваженим ним органом до свого відання згідно зі ст. 18 ЖК (наприклад, ...визнання права на жиле приміщення крім випадків, коли в ньому проживають інші члени сім'ї наймача), належною стороною повинен бути відповідний орган чи власник житлового фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовом про визнання права користування жилим приміщенням ОСОБА_1 звернулася у травні 2006 року до КП „ВРЕЖО №1", тобто після смерті як наймача спірної квартири, так і брата, що був членом сім'ї наймача, коли спірна квартира була вже опечатана(а.с.40). Однак в порушення п.4 зазначеної вище постанови та ст. 33 ЦПК України до участі в справі власник житлового фонду у особі Запорізької міської ради в "якості належного відповідача залучений не був. Таке порушення відповідно до п.4 ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування постановленого рішення з направленням справи на новий розгляд.

Крім того, не можна визнати переконливими і твердження суду про те, що позивачка вселилася в квартиру як член сім'ї наймача.

Згідно з роз"ясненнями п.9 постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 12.04.1985 року з подальшими змінами, при розгляді справи про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з"ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним їх місцем проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство тощо.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, за життя ОСОБА_4. ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою:АДРЕСА_1, тобто мала постійне житло, а її посилання на те, що брат звертався до житлового органу з питання її реєстрації за адресою спірної квартири, однак йому було відмовлено, нічим не підтверджуються.

Посилаючись в обгрунтування висновків на показання свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. та на письмові заяви ОСОБА_9., ОСОБА_10 та інших, суд не врахував вимоги ст. 59 ЦПК України щодо допустимості доказів та положення ч.4 ст. 60 ЦПК України про те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Між тим, доводи відповідача про те, що у спірній квартирі ОСОБА_2. проживав один і в квартиру позивачка вселилася після його смерті, коли житло було опечатано, суд не перевіряв, відповідної оцінки в сукупності з іншими доказами складеним житловим органом актам від 12.05.2006 року, 25.05.2006 року(а.с.40, 41) не надав.

Оскільки допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, постановлене рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 307, 311, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу комунального підприємства „Виробниче ремоитно-експлуатаційне житлове об"єднання № 1" - задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 4 липня 2006 року по даній справі - скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду у іншому складі.

Ухвала набирає законної сили негайно, проте може б)ти оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.