АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4964 Головуючий у 1-й інстанції: Голубкова
М.А.
2006 р. Суддя-доповідач: Спас О.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.
суддів: Спас О.В.
Бондаря М.С.
при секретарі Винник І.С
за участю заявника ОСОБА_1., представника відповідача Коцило Ю.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2002 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області в порядку ст. 248-1 ЦПК України (1963 р.) про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення її на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування 3000грн. моральної шкоди, -
УСТАНОВИЛА:
; 12 липня 2001 року ОСОБА_1. звернулася до суду за скаргою в порядку ст. 248-1 ЦПК України, в якій зазначала, що 13 червня 2001 року її незаконно звільнили з органів внутрішніх справ, а тому просила визнати наказ про звільнення незаконним, поновити її на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 3000грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2002 року скарга ОСОБА_1. залишена без розгляду з тих підстав, що заявник неодноразово не з"являлася в судові засідання.
22 серпня 2006 року ухвалою апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_1. поновлено строк апеляційного оскарження зазначеної ухвали.
В апеляційній скарзі на ухвалу від 13 лютого 2002 року ОСОБА_1. посилається на її невідповідність нормам процесуального права, а саме на ту обставину, що її жодного разу до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя не викликали. Просить ухвалу скасувати, а справу направити до того ж суду для розгляду по суті вимог.
Дослідивши, в засіданні апеляційного суду обставини справи в межах доводів
апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу
суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і передати
питання на новий розгляд суду першої інстанції.
Відповідно п. З ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду
першої інстанції апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і
передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній
порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Згідно ч. 2 ст. 248-6 ЦПК України (1963 р.) суд першої інстанції мав змогу
розглянути скаргу ОСОБА_1. за умови неповажності причин її неявок в судові
засідання, проте, залишив її скаргу без розгляду на підставі ст. 229 ЦПК України
(1963 р.).
При цьому, у справі відсутні відомості щодо того, що в судові засідання 07
серпня, 02 жовтня 2001 року, 10 січня, 13 лютого 2002 року ОСОБА_1.
викликалася з дотриманням порядку, що був передбачений ст. ст. 91 - 94 ЦПК
України (1963 p.).
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої
інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не дотримався порядку її
винесення, а тому доводи апеляційної скарги є такими, що знайшли своє
підтвердження і вона має бути задоволеною. Ухвала суду першої інстанції
підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.
При цьому суду необхідно вирішувати спір з урахуванням тієї обставини, що з 01
вересня 2005 року діє КАС України.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 312, 313 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2002 року по цій справі скасувати та направити справу на новий розгляд до того ж суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.