АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-5037                              Головуючий у 1 інстанції

2006р.                                                      Іжевська Н.Г.

Суддя-доповідач Савченко О.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 вересня 2006р.                                               м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

судців: Спас О.В., Бондаря М.С.

при секретарі: Винник І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Шевченківської районної адміністрації про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Шевченківської районної адміністрації м. Запоріжжя про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку, права власності на нього, а також на господарські будівлі та споруди.

У позові зазначав, що 15 січня 1998 року уклав з ОСОБА_1 письмову угоду, за якою купив у нього за ІбОООгр. будинок АДРЕСА_1. Вартість будинку була сплачена ОСОБА_1 і останній передав будинок, господарські будівлі та споруди йому у користування, він проводив там поточний ремонт, оплачував комунальні платежі та земельний податок;

У зв"язку з тим, що документи на будинок ОСОБА_1 своєчасно не були передані до ОП „ЗМБТІ", договір не було нотаріально оформлено, власник будинку обіцяв зробити це після реєстрації документів в ОП „ ЧМЫ І", однак фактично під цього ухилимся.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер.

Посилаючись на, ці обставини та на те, що після смерті ОСОБА_1 спадкоємцем його майна може бути визнана територіальна громада у особі органу місцевого самоврядування, просив задовольнити заявлений ним до Шевченківської райадміністрації позов.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2006 року позов задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 15 січня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3- син померлого ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, справу направити на новий розгляд.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у лютому 2006 року звернувся в суд із позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, стороною в якому був ОСОБА_1, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідачем по справі позивач зазначив тільки Шевченківську районну адміністрацію, мотивуючи це тим, що після смерті учасника угоди ОСОБА_1, який був власником незареєстрованого в БТІ будинку АДРЕСА_1, вказаний будинок може бути визнаний відумерлою спадщиною та відійти у власність територіальної громади за відсутності інших спадкоємців. Між тим при розгляді справи наявність останніх суд взагалі не перевіряв. Крім того, в порушення вимог ст. 42 ЦПК України навіть повноваження представника єдиного по справі відповідача - Шевченківської районної адміністрації, який письмово визнав позов, суд не перевірив, довіреність за підписом посадової особи з прикладенням' печатки в матеріалах справи відсутня.

Задовольняючи позовОСОБА_2., суд дійшов до висновку, що укладена між ОСОБА_1 та позивачем угода від 15.01.1998 року була фактично виконана, оскільки продавець отримав гроші, а покупець отримав у своє розпорядження житловий будинок.

Із зазначеним висновком погодитися на можна, оскільки він зроблений без дослідження обставин справи та не ґрунтується на доказах.

В матеріалах справи є тільки ксерокопія письмового договору від 15.01.1998 року, причому предметом цього договору взагалі зазначений будинок неНОМЕР_1, а НОМЕР_2 поАДРЕСА_1

Крім того, відповідно до п.4 ч.І ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Як вбачається з наданих ОСОБА_1. документів , останній є сином, а значить спадкоємцем за законом та правонаступником померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 власника будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1, причому на теперішній час він залишається зареєстрованим у зазначеному будинку. Ніяких даних про те, що після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 його син ОСОБА_3 та

інші спадкоємці, - брати останнього та його сестра фактично не прийняли або ж відмовилися від батьківської спадщини , в матеріалах справи немає.

Незважаючи на вказані обставини, визнаючи дійсною угоду купівлі-продажу жилого будинку, в якій продавець вже помер, нікого із його спадкоємців, у тому числі ОСОБА_1, суд до участі у справі не залучив. Між тим ОСОБА_1, та інші особи залишаються зареєстрованим за адресою спірного будинку, передачу якого у 1998 році ОСОБА_3., як і проживання останнього у цьому будинку, ОСОБА_1 не підтверджує.

Оскільки суд вирішив питання про права та обов"язки осіб, які не були залучені до участі у справі, постановлене рішення не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з направленням на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307,311,314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2006 року по даній справі - скасувати, справу направити на новий розгляд до місцевого суду у іншому складі.

Ухвала набирає законної сили негайно, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.