Справа № 412/5071/12
Провадження № 2/412/3293/12
Р І Ш Е Н Н Я
(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2012 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого –судді Галічого В.М.
При секретарі –Баштаненко І.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Страхової компанії «ПЗУ Україна»про стягнення страхового відшкодування, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2012 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_1, належний позивачеві автомобіль НОМЕР_1, отримав технічні пошкодження. Тим самим позивачеві була заподіяна матеріальна шкода. Між ОСОБА_1 Димитрієм Леонідовичем та ОСОБА_2 Страховою компанією «ПЗУ Україна»05 вересня 2011 року був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 051633. Оскільки відповідач, за відсутністю на його думку підстав для виплати страхового відшкодування, відмовив позивачу ОСОБА_1 у виплаті такого, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь невиплачену суму страхового відшкодування у розмірі 22 340, 86 грн., суму витрат на правову допомогу у розмірі 1 250, 00 грн. та покласти на відповідача судові витрати по справі.
У судовому засіданні представник позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день та час його проведення повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній доказів і постановлення заочного рішення.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Страхова компанія «ПЗУ Україна»05 вересня 2011 року було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ № 051633, терміном дії з 06 вересня 2011 року по 05 вересня 2012, яким було застраховано транспортний засіб «ВАЗ 210994-20»д/н НОМЕР_2 на суму 35 000, 00 грн. Відповідно до вказаного договору позивачем ОСОБА_1 було сплачено третину страхової премії згідно встановленого розміру платежу та терміну сплати (а.с. 8-14)
03 лютого 2012 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1, внаслідок чого належний позивачеві автомобіль НОМЕР_3 отримав технічні пошкодження. (а.с. 15)
Згідно висновку автотоварознавчого дослідження № 2127/1/1 від 21.02.2012 року матеріальний збиток, який завдано власнику пошкодженого автомобіля НОМЕР_4 складає 22 340, 86 грн. (а.с. 18-23)
Позивач ОСОБА_1, згідно умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ № 051633 від 05 вересня 2011 року, повідомив страховика про настання страхового випадку, однак 10 квітня 2012 року ОСОБА_1 отримав від відповідача лист-відмову, згідно якого відповідач відмовив ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, повідомивши останнього про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування. (а.с.17)
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить висновку про те, що вони врегульовані ст.ст. 979, 988, 990, 991 ЦК України, ст.ст. 20, 26 Закону України «Про страхування».
Відповідно до п.3 ч.1 ст.991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку.
Згідно п.3 ст.26 Закону України «Про страхування»підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.
Вказані норми закону послужили підставою для відмови відповідача ОСОБА_2 Страхова компанія «ПЗУ Україна»від виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 на підставі подання останнім неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку, з посиланням на висновок ТОВ «Українські незалежні судові експертизи», згідно якого, як вказує відповідач, комплекс пошкоджень автомобіля НОМЕР_5 не міг утворитися в дорожній ситуації зафіксованій в представлених на дослідження матеріалах та за обставин викладених у поясненнях водія ОСОБА_1 Однак з так тлумаченням положень законодавства суд не може погодитись.
Так, сам факт настання страхового випадку, як і факт отримання автомобілем механічних пошкоджень підтверджується довідкою виданою позивачу уповноваженим співробітником Державтоінспекції МВС України, відповідно до якої 03 лютого 2012 року об 11 годині 00 хвилин на перехресті вул.Енергетична та вул.Новорічна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме наїзду на перешкоду, транспортний засіб марки «ВАЗ 210994-20», д/н НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. (а.с. 15)
Також, факт отримання автомобілем позивача механічних пошкоджень підтверджується протоколом огляду транспортного засобу № 2127/1 здійсненного судовим експертом ОСОБА_3 (а.с. 31).
Крім того, вказаний висновок ТОВ «Українські незалежні судові експертизи», згідно якого відповідач відмовив ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, до листа-відмови долучений не був, іншими способами позивачу не надавався.
Отже викладене спростовує викладені в листі-відмові доводи відповідача про подання позивачем ОСОБА_1 неправдивих відомостей про настання страхового випадку.
Виходячи з викладеного суд вважає, що відмова відповідача ОСОБА_2 Страхова компанія «ПЗУ Україна»від виплати страхового відшкодування є такою, що не відповідає вимогам закону, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
З урахуванням вищезазначеного, враховуючи що страховиком було безпідставно відмовлено у виплаті страхового відшкодування, та зважаючи на те що страховик не виконав свої зобов’язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 Страхова компанія «ПЗУ Україна»на користь позивача 22 340, 86 грн. невиплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України в порядку розподілу судових витрат суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 Страхова компанія «ПЗУ Україна»на користь ОСОБА_1 суму витрат на правову допомогу частково у розмірі 429, 20 грн., відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ», та судовий збір у сумі 235, 91 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 979, 988, 990, 991 ЦК України, ст.ст. 20, 26 Закону України «Про страхування», ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169, 197, 212, 213, 215, 224, 226 ЦПК України, суд-
В И Р І Ш И В :
Позов –задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 Страхової компанії «ПЗУ Україна»на користь ОСОБА_1 22 340, 86 грн. (двадцять дві тисячі триста сорок гривень вісімдесят шість копійок) невиплаченого страхового відшкодування.
В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 Страхової компанії «ПЗУ Україна»на користь ОСОБА_1 665,11 грн. (шістсот шістдесят п’ять гривень одинадцять копійок) судових витрат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.
У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку, при цьому строк апеляційного оскарження відраховується з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Галічий В.М.