Справа № 412/6871/2012
пр. № 2/412/3638/12
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2012 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого –судді Галічого В.М.
При секретарі –Баштаненко І.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Білдінг Компані»про визнання договорів недійсними, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2012 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила визнати недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна. В обґрунтування заявлених позовних вимог послалася на те, що 14 січня 2010 року нею було посвідчено п’ять договорів купівлі-продажу нерухомого майна за реєстровими номерами: 146, 155, 164, 173, 182, укладеними між ОСОБА_2 та ТОВ «ІБК», однак окремою ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011р. в справі № 2-а-10897/10/0470 було встановлено, що нотаріус при посвідченні цих договорів порушила свій обов’язок податкового агента та на неї покладено відповідальність за ці порушення, а також матеріальну відповідальність за несплату податку з доходів фізичних осіб, що мала сплатити фізична особа-покупець –ОСОБА_2 Зазначена окрема ухвала суду була залишена в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 року. Вважає, що вказаними судовими рішеннями встановлений факт незаконності укладання наведених вище договорів купівлі-продажу нерухомого майна без попередньої сплати податку з доходів фізичних осіб, а отже недотримання вимог ст. 657, 209, 220 ЦК України щодо обов’язкового нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна тягне їх нікчемність.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав з підстав, зазначених у позові.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву, в якій просить у зв’язку з занятістю за місцем роботи судовий розгляд справи провести без його участі (а.с. 39).
Представник відповідача ТОВ «Індастріал Білдінг Компані»в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій вказав, що проти позову не заперечує та просить розглянути справу за відсутності представника товариства (а.с. 38).
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 11 ЦПК України встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 14 січня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 були посвідчені договори купівлі-продажу нерухомого майна між громадянином ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індастріал Білдінг Компані», та зареєстровані в реєстрі нотаріальних дій за номерами: 146, 155, 164, 173, 182 (а.с. 8-17).
Окремою ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011р. у справі № 2а-10897/10/0470 за позовом ТОВ «Індастріал Білдінг Компані»до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень (а.с. 18-20), яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 року була залишена без змін (а.с. 21-26), встановлено, що приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 при нотаріальному посвідчені вказаних вище договорів купівлі-продажу не було дотримано обов’язку податкового агента, через що на неї має бути покладений обов’язок сплатити цей податок та штрафні санкції.
Як встановлено в судовому засіданні, єдині дії, які вчинила приватний нотаріус, полягали в нотаріальному посвідченні спірних договорів. Отже, за змістом вищенаведених рішень адміністративного суду, саме ці дії визнані незаконними.
Вказаними вище судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено, що нотаріальне посвідчення спірних договорів купівлі-продажу не відповідає вимогам закону.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що рішенням адміністративного суду встановлено також невідповідність закону самих спірних договорів купівлі-продажу, а отже відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України цей факт є преюдиційно встановленим і не підлягає доказуванню.
За викладених обставин суд погоджується з твердженням позивачки про те, що вищенаведені договори не відповідають вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, через що мають бути визнані недійсними відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Аналізуючи питання про причини порушення закону при нотаріальному посвідченні спірних договорів, суд вважає, що твердження приватного нотаріуса ОСОБА_1 про те, що вона добросовісно обманювалася щодо своїх обов’язків податкового агента заслуговують на увагу та підтверджуються обставинами справи.
Так, згідно п. 1.15. ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, (надалі - ОСОБА_3 № 889 –4), що діяв на час нотаріального посвідчення спірних договорів, податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до п. 8.1.1 ст. 8 Закону № 889 –4, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Одночасно згідно п. 11.3 ст. 11 того ж Закону № 889 –4, приватний нотаріус, який посвідчує відповідний договір, визнавався податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, та нього покладався обов’язок пересвідчитися в наявності документу про сплату податку, а також надіслати інформацію про такий договір податковому органу за податковою адресою платника податку у строки, встановлені законом для податкового кварталу.
Викладене вище підтверджує посилання позивачки на те, що в даному випадку виникла ситуація, коли при укладанні договорів купівлі-продажу нерухомого майна приймають участь нібито два податкових агента: юридична особа - ТОВ „Індастріал Білдінг Компані”, що виступало покупцем нерухомого майна та мало виплатити оподаткований доход на користь платника податку, та вона, приватний нотаріус. ОСОБА_3 України „Про податок з доходів фізичних осіб” не передбачає можливості одночасного виконання двома особами обов’язків податкового агента при здійсненні одного та того ж самого правочину.
Факт звернення позивачки за податковим роз’ясненням та отримання нею таких роз’яснень про те, що в даному випадку податковим агентом є саме юридична особа, яка має нарахувати, утримати та перерахувати до держбюджету податок з доходу фізичної особи, підтверджується письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме –листом ДПА в Дніпропетровській області на ім’я позивачки № 21/138/70/31-248, з посиланням на відповідні роз’яснення ДПА України від 07.10.2008р. № 20313/7/17-0717 та від 09.07.2009р. № 14312/7/17-0717 (а.с. 27-29), і листом Держаної податкової служби в Дніпропетровській області № 9928/10/17-112 від 11.05.2012, в якому також висловлюється наведена позиція (а.с. 30-32).
Оцінюючи вказані вище факти в їх сукупності, суд вважає дії нотаріуса щодо нотаріального посвідчення спірних договорів добросовісними, продиктованими справедливою довірою до офіційних роз’яснень компетентного державного органу. Однак такий факт не може вплинути на висновок суду стосовно недійсності спірних договорів через невідповідність їх закону. За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, ЗУ „Про податок з доходів фізичних осіб” ст.ст. 10, 11, 60, 88, 69, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати недійсними:
• договір купівлі–продажу будівель та споруд, реєстровий номер 164, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 14.01.2012 року;
• договір купівлі-продажу будівель та споруд, реєстровий номер 173, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 14.01.2012 року;
• договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, реєстровий номер 146, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 14.01.2012 року;
• договір купівлі-продажу комплексу, реєстровий номер 182, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 14.01.2012 року;
• договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, реєстровий номер 155, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 14.01.2012 року;
В порядку розподілу судових витрат стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Білдінг Компані»на користь ОСОБА_1 107, 30 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: В.М. Галічий