Справа № 2-171/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 лютого 2011 р. м.Шахтарськ

          Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі - Кіргет О.С.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шахтарську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Шахтарськантрацит" в інтересах ВП "Шахтоуправління ім. 17 Партз"їзду" про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 вказує, що в період з 11.06.1973 року по 30.11.2001 року перебував у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості, працював електрослюсарем підземним, гірноробочим, майстром підривником, гірномонтажником, прохідником з повним робочем днем під землею. Практично весь час роботи перебував у трудових відношеннях з шахтою ім.. В.І.Чапаєва ДП «Шахтарськантрацит». ВП «шахта ім. В.І.Чапаєва» закрито згідно наказу ДП «Шахтарськантрацит» від 11.08.2008 року №98. Правонаступником всіх прав та обов»язків ВП «шахта ім.Чапаєва» встановлено ВП «Шахтоуправління імені 17 партз»їзду» ДП «Шахтарськантрацит». При проходженні курсу обстеження в Обласній клінічній лікарні профзахворювань м.Донецька в серпні 1996 року у нього було виявлено професійне захворювання – хронічний обструктивний бронхіт пилевої етіології в фазі затихаючого загострення, емфізема легенів, легенева недостатність другої ступіні. Данне професійне захворювання виявлено у нього вперше. Згідно висновку МСЕК від 10.10.1996 року у нього встановлено втрата 45% професійної працездатності в зв»язку з професійним захворюванням – хронічним обструктивним бронхітом, його визнали інвалідом 3 групи. 12.02.2003 року при повторному огляді йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності безстроково, але оскільки стан його здоров»я погіршувався він постійно проходив курси лікування та при черговому огляді 01.12.2009 року йому встановили 70% втрати професійної працездатності безстроково та другу групу інвалідності. В зв»язку з тим, що внаслідок професійного захворювання він утратив працездатність, змінився звичний порядок його життя, він не має змоги виконувати домашню роботу, не може влаштувати своє дозвілля, вимушений постійно звертатись в лікувальні установи за медичною допомогою, часто проходить курси стаціонарного та амбулаторного лікування, курси медикаментозного лікування, протікання хвороби завдає масу незручностей як йому так і його близьким. Під час зміни погоди його постійно турбують приступи загострення хвороби, під час яких він відчуває біль в області легенів, віддишу, сильний кашель, захворювання спричиняє не лише сильну фізичну біль, а й глибокі моральні страждання. Хвороба зробила неможливою виконання навіть хатньої роботи, що йому як голові родини спричиняє глибокі переживання. Тяжкість захворювання, тривалий період лікування гнітюче відображуються на його нервово-емоційному стані, він відчуває постійний дискомфорт, хвороба періодично загострюється, що приводить до порушення його нормального режиму життя. Він постійно відчуває почуття ущербності та неповноцінності, тому вважає, що йому заподіяно моральну шкоду, яку просить відшкодувати, стягнувши з відповідача 30 тис. грн.

Позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що не згодна з визначеним позивачем розміром моральної шкоди, оскільки на день визначення у позивача професійного захворювання діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров»я, пов»язаним з виконанням ним трудових обов»язків, затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, п.11 яких передбачав, що розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того позивач був повідомлений про шкідливі умови праці, тому в зв'язку з викладеним просила зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.

На підставі пояснень осіб, які беруть участь у справі, інших доказів, досліджених судом, встановлені наступні обставини і вияснені відповідно до них правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 в період з 11.06.1973 року по 30.11.2001 року перебував у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості, працював електрослюсарем підземним, гірноробочим, майстром підривником, гірномонтажником, прохідником з повним робочем днем під землею. Практично весь час роботи перебував у трудових відношеннях з шахтою ім.. В.І.Чапаєва ДП «Шахтарськантрацит». ВП «шахта ім. В.І.Чапаєва» закрито згідно наказу ДП «Шахтарськантрацит» від 11.08.2008 року №98. Правонаступником всіх прав та обов»язків ВП «шахта ім.Чапаєва» встановлено ВП «Шахтоуправління імені 17 партз»їзду» ДП «Шахтарськантрацит».

Висновком МСЕК від 10.10.1996 р. позивачу встановлено втрата 45% професійної працездатності в зв»язку з професійним захворюванням – хронічним обструктивним бронхітом, його визнали інвалідом 3 групи.

Згідно Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров»я, пов»язаним з виконанням ним трудових обов»язків, затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, що діяли на момент виявлення у позивача професійного захворювання, п.4 передбачав при наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода, п.11 цих Правил передбачав, що розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст.440-1 ЦК (1963 року) встановлено, що моральна (немайнова) шкода, спричинена громадянину або організації діями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка спричинила шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода спричинена не з її вини.

Суд вважає доведеним, що позивачеві внаслідок професійного захворювання - хронічного обструктивного бронхіту заподіяно моральну шкоду: змінився звичний порядок його життя, він не має змоги виконувати домашню роботу, не може влаштувати своє дозвілля, вимушений постійно звертатись в лікувальні установи за медичною допомогою, часто проходить курси стаціонарного та амбулаторного лікування, курси медикаментозного лікування, протікання хвороби завдає масу незручностей як йому так і його близьким. Його постійно турбують приступи загострення хвороби, під час яких він не знаходить собі місця із-за постійного кашлю, захворювання спричиняє не лише сильну фізичну біль, а й глибокі моральні страждання. Хвороба зробила неможливою виконання навіть хатньої роботи, що йому як голові родини спричиняє глибокі переживання. Тяжкість захворювання, тривалий період лікування гнітюче відображуються на його нервово-емоційному стані, він відчуває постійний дискомфорт, хвороба періодично загострюється, що приводить до порушення його нормального режиму життя. Він постійно відчуває почуття ущербності та неповноцінності, частково втратив працездатність, отримав інвалідність. Вказане вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Це підтверджується копією трудової книжки, довідками МСЕК, випискою з історії хвороби.

Судом встановлено факт заподіяння моральної шкоди позивачеві і він має право на відшкодування цієї шкоди.

Враховуючи викладене, а також ступінь втрати працездатності та характер моральних страждань позивача, суд вважає за можливе стягнути на його користь суму 2500 грн., яка буде справедливою сатисфакцією за заподіяну моральну шкоду.

На підставі Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров»я, пов»язаним з виконанням ним трудових обов»язків, затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, ст.43 Конституції України, п.4.1. рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9/2004, ст.440-1 ЦК (1963 року) ,ст.ст.153,233,234,237-1 КЗпП України, ст.26 ЗУ «Про охорону праці», керуючись ст.ст.81,209, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Шахтарськантрацит" в інтересах ВП "Шахтоуправління ім.. 17 Партз"їзду" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 2500 (дві тисячі п"ятьсот) грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн.

Стягнути з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн.

Рішення може бути оскаржено в установленому законодавством порядку протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Н.Ф. Карабаза