Справа № 444/1132/12
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2012 року
Центрально-Міський районний суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді: Кваша А.В.
При секретарі:ОСОБА_1 за участі позивача: ОСОБА_2, відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до інспектора ІРДПС ДАІ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, сержанта міліції ОСОБА_3 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказала, що 13.07.2011 року відповідачем складено протокол та винесено постанову про вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за порушення вимог п. 18.1 ПДР, а саме – не надав перевагу пішоходові, який переходив проїзну частину по пішохідному переходу по вул. Тухачевського в м. Кривому Розі. Позивач вважає постанову незаконною та просить її скасувати, тому що порушення не допускав, оскільки жодного пішохода на проїзній частині не було.
В судове засідання позивач не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити.
Відповідач правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, заяв та клопотань від нього на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 липня 2011 року відповідачем складено протокол та винесено постанову про порушення позивачем п. 18.1 ПДР, а саме – не надав перевагу пішоходові, який переходив проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу по вул. Тухачевського в м. Кривому Розі, за що на позивача накладено штраф в розмірі 255 грн. на користь держави
Згідно вимог статті 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до вказаної постанови 13 липня 2011 року о 08-20 годині водій автомобіля ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки Рута д/н НОМЕР_1, по вул. Тухачевського в м. Кривому Розі не надав дорогу пішоходу на нерегульованому пішохідному переході, у зв’язку з чим порушив вимоги п. 18.1 ПДР, тим самим скоїв правопорушення передбачене ст. 122 ч. 1КУпАП.
Оцінюючи надані суду докази, суд погоджується з доводами позивача, що надані докази законності складання постанови про адмінправопорушення не можуть бути допустимими.
Згідно вимог статті 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 256 КпАП України, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Як вбачається в оскаржуваній постанові відсутні повні відомості про особу, якою вчинено адмінправопорушення та потерпілого – пішохода, якого не було пропущено при переході через невругульований пішохідний перехід.
Статтею 283 КУпАП закріплені вимоги до постанови про адміністративне правопорушення, так, в постанові, крім іншого, повинні бути зазначені докази на підставі яких базується висновок про скоєння особою адміністративного правопорушення та вказати мотиви відхилення інших доказів.
Статтею 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Однак, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази провини правопорушника, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, що розцінюється судом як односторонність, неповнота при складанні вище вказаного протоколу та винесення на підставі даного протоколу постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Постанова про адмінправопорушення перевірялась судом на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Відповідно до вимог статті 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що спростовує доводи позивача щодо безпідставності ненадання позивачем доказів на підтвердження своєї правоти. .
Відповідач по справі не з’явившись у судові засідання, на виконання вимог ст. 71 КАСУ не надав суду доказів у підтвердження правомірності своїх дій, не спростував твердження позивача по справі, що порушення не допускав, оскільки жодного пішохода на проїзній частині не було, а на відстані близько 7 метрів від його автомобіля знаходився пішохід для якого він не міг створити перешкод чи небезпеки, що також відображено у протоколі про адміністративне правопорушення від 13.07.2011 року.
Як вбачається із дослідженої судом постанови, позивачем вчинено правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП у зв'язку з порушенням останнім вимог п. 18.1 ПДР України.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 7 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В порушення вказаних вимог відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, за таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В порушення вказаних вимог в оскаржуваній постанові не наведено достатніх доказів вчинення правопорушення позивачем, у зв'язку з чим оскаржувана постанова в справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 246,287-289 КУпАП, Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України №1111 від 13.11.2006, ст.ст. 5,6,11,19,71,94,160-163, 171-2 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2 до інспектора ІРДПС ДАІ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, сержанта міліції ОСОБА_3 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову від 09.02.2012 року серія АЕ1 №406346 в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, винесену посадовою особою – інспектором ІРДПС ДАІ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, сержанта міліції ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Кваша