2-4006/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого –судді Крупко О.Г.,

при секретарі –Фуковській Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про стягнення всіх сум належних при звільненні, вихідної допомоги, нарахування та виплату середнього заробітку за затримку розрахунку та відшкодування моральної шкоди, суд, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»стягнення всіх сум належних при звільненні, вихідної допомоги, нарахування та виплату середнього заробітку за затримку розрахунку та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_1 з 04.10.1978 р. по 11.05.2011 р. працював на підприємствах вугільної промисловості України, у т.ч. тривалий час - на ш/у «Трудівське»робочим підземної шахтної професії з повним робочим днем під землею. Багато років працював на шкідливих роботах, праця тривалий час була у шкідливих умовах праці під впливом шкідливих факторів виробничого середовища. За свою сумлінну роботу отримав відзнаку «Шахтарська слава», а також має статус «ветеран праці».

11.05.2011 р. позивач був звільнений з Шахтоуправління «Трудівське»на підставі наказу № 518-к від 20.05.2011 р. згідно з п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров’я. Існує спір між ним та роботодавцем про розмір, сум належних звільненому працівнику в день звільнення 11.05.2011 р., які не були виплачені з вини власника або уповноваженого ним органу.

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.2 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку.

Відповідно до п.12.15 Галузевої Угоди між Мінпаливенерго України, Мінвуглепромом та галузевими профспілками вугільної промисловості України: працівнику, що має право на пенсію за віком, при першому його звільненні з Підприємства сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку, але не менше трьох середньомісячних заробітків при стажі роботи в галузі понад 20 років. Про сплату цієї допомоги робиться відповідний запис до трудової книжки.

Позивач має стаж роботи у вугільній галузі понад 20 років, а тому мав право на пенсію за віком, при першому звільненні з Підприємства, отже мав право на вказану одноразову допомогу, згідно п. 12.15 Галузевою Угоди.

Роботодавцем не було внесено відповідного запису до його трудової книжки про виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 2 статті 40 КЗпП України і не було внесено відповідного запису про сплату допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітків при стажі ро боти в галузі понад 20років.

Тому він вважає, що при звільненні роботодавець в грубе пору шення ст.116 КЗпП України, не виплатив йому в день звільнення 11.05.2011р. всі суми, належні, як звільненому працівникові в день звільнення, які були невиплачені з вини власника або уповноваженого ним ор гану, зокрема не сплатив: вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку, яка належить при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 2 стат ті 40 КЗпП України; одноразову допомогу у розмірі не менше трьох середньомісячних заробітків (при стажі роботи в галузі понад 20років.), яка належить відповідно до п. 12.15 Галузевої Угоди між Мінпаливенерго України, Мінвуглепромом та галузевими профспілками вугільної промисловості України.

У зв’язку з цим йому також заподіяна моральна шкода, розмір якої він оцінює в 10 000 грн., так як відповідач при звільненні не виплатив належні йому кошти, він відчував матеріальний тягар через нестачу коштів, вимушений був вживати додаткових зусиль для утримання родини.

Тому позивач просив суд поновити йому строк для звернення до суду з даним позовом, стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку, яка належить при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.2 ст.40 КЗпП України, одноразову допомогу у розмірі не менше трьох середньомісячних заробітків (при стажі роботи в галузі понад 20 років), яка належить відповідно до п.12.15 Галузевої угоди; середній заробіток за час затримки з виплатою всіх сум, належних як звільненому працівнику в день звільнення, які були невиплачені з вини власника або уповноваженого ним органу за період починаючи з наступного дня від дати звільнення по день ухвалення рішення суду у цій справі або по день такої виплати; стягнути 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням законних трудових прав; допустити негайне виконання рішення суду.

23.02.2012 р. представником позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 02.12.2011 р., надано суду заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду, у зв’язку з чим ухвалою від 28.03.2012 р. залишено без розгляду позовні вимоги про одноразову допомогу у розмірі не менше трьох середньомісячних заробітків (при стажі роботи в галузі понад 20 років), яка належить відповідно до п.12.15 Галузевої угоди.

23.02.2012 р. представником позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 02.12.2011 р., надано суду заяву про уточнення позовних вимог, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по вихідній допомозі у розмірі 636,39 грн., середній заробіток за весь час затримки з виплатою всіх сум в розмірі 56 568,40 грн., стягнути 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням законних трудових прав.

В судове засідання позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності від 02.12.2011 р. не з’явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити. Раніше в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності № 9-579 від 30.12.2011 р., в судове засідання не з’явилася, повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнала у зв’язку з обставинами, викладеними в запереченнях проти позову, просила відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди робітнику здійснюється у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 з 04.10.1978 р. по 11.05.2011 р. працював на підприємствах вугільної промисловості України, у т.ч. тривалий час - на Шахтоуправлінні «Трудівське»робочим підземної шахтної професії з повним робочим днем під землею, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.6-7). 11.05.2011 р. позивач був звільнений на підставі наказу № 518-к від 20.05.2011 р. (а.с.7-9).

Згідно листа від 19.12.2011 р. № 8-1374 ОСОБА_1 була нарахована у травні 2011 р. одноразова допомога у розмірі трьох середньомісячних заробітків у сумі 12727,89 грн. та яка була зарахована на особистий рахунок ПАТ «Донгорбанк»в червні 2011 р. Розмір середньомісячного заробітку склав 4242,63 грн. Вихідна допомога у розмірі середньомісячного заробітку відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України буде нарахована у грудні 2011 р. (а.с.27).

Згідно бухгалтерської довідки ОП «Шахта «Трудовська»№ 161 від 28.05.2012 р. ОСОБА_1 при звільненні було нараховано: компенсація за невикористану відпустку (травень 2011 р.) 1338,10 грн., виплачено 23.06.2011 р., одноразову допомогу при розрахунку на пенсію в розмірі трьох середньомісячних заробітків у сумі 12727,89 грн. (травень 2011 р.), виплачено 23.06.2011 р., вихідну допомогу у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі в розмірі середньомісячного заробітку (грудень 2011 р.) 4242,63 грн. сплачено 20.01.2012 р.

Вихідна допомога у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі в розмірі середньомісячного заробітку була сплачена 20.01.2012 р. в сумі 3606,24 грн. Різниця 4242,63 грн. –3606,24 грн. = 636,39 грн., оскільки зазначена допомога включається до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Ст.165 Податкового кодексу передбачені доходи, які не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, а так як вихідна допомога при розрахунку за станом здоров’я не підпадає під дію цієї статті, то дана виплата є базою для оподаткування.

Таким чином, вихідна допомога у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі позивачеві ОСОБА_1 в сумі 3606,24 грн. сплачена в повному обсязі. Тому суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення цієї допомоги і відмовляє в задоволенні цих позовних вимог.

Згідно ст.117 КЗпП України при наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку) в тому випадку, якщо спір вирішений на користь працівника.

У зв’язку з відмовою в задоволенні вимог позивача ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на його користь належної і не виплаченої вихідної допомоги у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі, не підлягають задоволенню і інші позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 56 568,40 грн. за період, починаючи з наступного дня від дати звільнення позивача по день ухвалення рішення.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., оскільки вони є похідними від попередніх позовних вимог ОСОБА_1

Таким чином, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про стягнення заборгованості з вихідної допомоги у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі, середнього заробітку за час затримки виплат, відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.

На підставі ч.2 ст.117 КЗпП України, ст. 1168 ЦК України та керуючись ст. ст. 5, 6, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення всіх сум належних при звільненні, вихідної допомоги, нарахування та виплату середнього заробітку за затримку розрахунку та відшкодування моральної шкоди –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти з дня отримання його копії.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька                                                                        О.Г. Крупко