Дата документу 29.12.2011 Справа № 2-323/11

Р І Ш Е Н Н Я

Ім’ям України

(заочне)

26 грудня 2011 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого –судді Литвиненка І.Ю.

при секретарі - Пляшник Ю.П.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_6», третя особа –орган опіки та піклування виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, про визнання договорів недійсними та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у листопаді 201 року звернулися до суду із позовною заявою до відповідача –ПАТ «ОТП ОСОБА_6», визначивши третьої особою по справі орган опіки та піклування виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, прохаючи суд про наступне:

-          визнати недійсним кредитний договір № МL-DОО/003/2007 від 06 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП ОСОБА_6»;

-          визнати недійсним договір іпотеки № РМL-DОО/003/2007 від 06 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП ОСОБА_6», посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 346 від 06 лютого 2007 року;

-          зобов’язати ПАТ «ОТП ОСОБА_6»прийняти від ОСОБА_1 суму у розмірі 404000 гривень із розрахунку курсу валют –5,05 гривень за 1 долар США, станом на 06 лютого 2007 року, з розстрочкою платежів на 120 місяців;

-          стягнути із ПАТ «ОТП ОСОБА_6»на користь ОСОБА_1 сплачені по кредитному договору № ЬД-ВЩЩ/003/2007 від 06 лютого 2007 року відсотки згідно з додатковим договором;

-          зобов’язати приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7 виключити з реєстру іпотеку та заборону на відчуження нерухомого майна, а саме: житлового будинку № 21 по вул. Ліхтарній у м. Полтаві, який належить ОСОБА_1 (а.с. (1.3).

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що у провадженні Октябрського районного суду м. Полтави знаходиться цивільна справа за позовом до них ПАТ «ОТП ОСОБА_6»про стягнення заборгованості за кредитним договором № МL-DОО/003/2007 від 06 лютого 2007 року, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 80000 доларів США. На забезпечення цього кредитного договору, 06 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП ОСОБА_6»укладено договір іпотеки № РМL-DОО/003/2007, предметом якого є житловий будинок № 21 по вул. Ліхтарній у м. Полтаві, який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06 лютого 2007 року. Також, на забезпечення зазначеного кредитного договору, 06 лютого 2007 року між ПАТ «ОТП ОСОБА_6»та ОСОБА_5 укладено договір поруки № SR- МL-DОО/003/2007.

Вважать кредитний договір недійним з тих підстав, що згідно зі ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст. 35 Закону України «Про ОСОБА_6 України», гривня є єдиним законним засобом платежу на території України. Відповідно до вимог ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», для видачі кредиту у іноземній валюті ПАТ «ОТП ОСОБА_6»повинен мати індивідуальну банківську ліцензію. Так як такої ліцензії він не має, то повинен був видавати кредит у гривні, а не у доларах США. За час, що минув з моменту отримання кредиту, курс долара США до гривні зріс з 5,05 до 7, 993 гривень за 1 долар. Внаслідок цього значно зросла їх заборгованість перед банком, погіршився їх фінансовий стан, тому що вони змушені виконувати свої фінансові зобов’язання за кредитним договором у значно більшому розмірі, ніж повинні були. Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суб’єкт підприємницької діяльності, який надає послуги, не повинен включати у договір зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс прав та обов’язків на шкоду споживача. Тому, виходячи з норм ст.ст. 203, 216, 236, 548 ЦК України, кредитний договір слід визнати недійсним. З тих підстав, що кредитний договір є недісним, також недійсним слід визнати і іпотечний договір. .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, прохав позов задовольнити у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні тексту позову. Додатково пояснив, що укладаючи іпотечний договір, надав в іпотеку майно, яке належить його дітям. Тому вважає, що є підстави визнати недійсним договір іпотеки.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала. прохала задовольнити у повному обсязі. Пояснення надала аналогічні поясненням позивача ОСОБА_1 та тексту позовної заяви.

Представник позивача ОСОБА_3 також позовні вимоги підтримала, прохала задовольнити. Пояснення надала аналогічні тексту позовної заяви та поясненням позивача ОСОБА_1 та його представника.

Представник третьої особи вважав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з тих підстав, що при укладенні договору іпотеки було порушено вимоги чинного законодавства України та перед укладенням цього договору батьками дітей –позивачами, не було отримано у органу опіки та піклування згоди на його укладення.

Представник відповідача належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, але до суду не з’явився, письмових заяв та клопотань суду не надав (а.с. 111). Відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, то може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановлювати заочне рішення). Позивач та представники позивача заперечували проти розгляду справи за відсутності представника відповідача. Представник третьої особи у вирішенні питання розгляду справи за відсутності представника покладався на розсуд суду. Враховуючи те, що представник відповідача не повідомив про причини неявки, суд, спираючись на норми ст.ст. 169, 224 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення.

Заслухавши пояснення учасників процесу та перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами у наданих сторонами межах, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачі мають двох малолітніх дітей (а.с. 5-6).

Згідно з вимогами ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; нормами п.п. 2, 6 ч. 2 цієї статті передбачено, що способами захисту цивільних прав та обов’язків може бути визнання правочину недійсним та зміна правовідносин. Згідно з ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках та у порядку, встановленому законом. Відповідно до вимог 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно із вимогами ст. 203 ЦК України, для чинності правочину, його зміст не може суперечити нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог встановлених частинами третьою (вільність волевиявлення учасників правочину та відповідність його їх внутрішній волі), п’ятою (реальність настання правових наслідків, що обумовлені ним) ст. 203 ЦК України; нормами ч. 2 цієї статті встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин), визнання якого судом недійсним не вимагається; недійсним може визнаватися правочин лише у випадках, встановлених цим Кодексом. Нормою ч. 1 ст. 524 ЦК України встановлено, що зобов’язання має бути виражено у грошовій одиниці України, якою є гривня. Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та умовах, встановлених законом. Нормою ст. 554 ЦК України, встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, є порушенням зобов’язання. Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, що порушив зобов’язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений за згодою сторін; зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах. Нормою ч. 2 ст. 652 ЦК України встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, в виняткових випадках договір може бути змінений за рішенням суду, якщо це не суперечить суспільним інтересам або не потягне для сторін шкоду, яка значено перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом; умовами для зміни договору є, зокрема, те, що у момент укладення договору сторони виходили з того, що зміна обставин не настане, що зміна обставин обумовлена причинами, які зацікавлена сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, та що із суті договору та звичаїв ділового обороту не випливає те, що ризик зміни обставини несе зацікавлена сторона. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник повинен повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем), у строк та у порядку, встановленому договором. Згідно з вимогами ст. 1054 ЦК України, банк зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Позивачі позиваються до суду прохаючи визнати недійсними кредитний та іпотеки договори, не надаючи при цьому копій самих договорів, які прохають визнати недійсними. Заявляють про порушення прав дітей, не надаючи жодних доказів про порушення цих прав. Прохають зобов’язати ПАТ «ОТП ОСОБА_6»прийняти від ОСОБА_1 суму у розмірі 404000 гривень із розрахунку курсу валют –5,05 гривень за 1 долар США, станом на 06 лютого 2007 року, з розстрочкою платежів на 120 місяців, не надаючи жодних доказів того, що вони зверталися до банку із пропозицією про внесення цих коштів, а бак відмовився взяти від них запропоновані кошти. Прохають стягнути з банку на користь ОСОБА_1 сплачені по кредитному договору № ЬД-ВЩЩ/003/2007 від 06 лютого 2007 року відсотки згідно з додатковим договором, не надаючи ні основного, ні додаткового договору. Прохають зобов’язати приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7 виключити з нотаріального реєстру запис про іпотеку та заборону на відчуження нерухомого майна - житлового будинку № 21 по вул. Ліхтарній у м. Полтаві, який належить ОСОБА_1, визначивши правовий статус цього нотаріуса, як третю особу, а не як відповідача.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, внаслідок не надання позивачами суду жодних доказів порушення їх прав відповідачем, доказів недодержання у момент вчинення сторонами у момент вчинення правочинів вимог, встановлених частинами третьою (вільність волевиявлення учасників правочину та відповідність його їх внутрішній волі), п’ятою (реальність настання правових наслідків, що обумовлені ним) ст. 203 ЦК України, які є єдиними, передбаченими законодавством, підставами для визнання правочину недійсним, враховуючи те, що у позовному провадженні суд позбавлений права збирати докази (таке право є лише у окремому провадженні), та позбавлений права за власною ініціативою залучати до участі у розгляді справи відповідачів чи співвідповідачів, підстав для задоволення жодної з позовних вимог немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 16, 192, 202-203, 215, 524, 526, 530, 533, 554, 610, 625, 652, 1149, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 10-11, 15, 30, 60, 74-76, 88, 169, 208, 212-215, 218, 224, 293 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_5 –відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом 10 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні –протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, або протягом 10 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуто Октябрським районним судом м. Полтави за заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя І.Ю. Литвиненко