СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
17 червня 2008 року | Справа № 2-7/2713-2008 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
позивача: Шильнова Олена Миколаївна, довіреність № 01 від 08.01.08, державне підприємство "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Автономної Республіки Крим";
відповідача: не з'явився, підприємство "Крим-Автосервіс",
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Автономної Республіки Крим" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 05 травня 2008 року у справі № 2-7/2713-2008
за позовом державного підприємства "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Автономної Республіки Крим" (вул. Будьоного, 33,Сімферополь,95017)
до підприємства "Крим-Автосервіс" (вул. Крилова, 21,Сімферополь,95011)
про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння
ВСТАНОВИВ:
Позивач, державне підприємство „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Автономної Республіки Крим”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, підприємства „Крим-Автосервіс”, про визнання недійсним договору комісії № 230307 від 10 квітня 2006 року та витребування з незаконного володіння транспортний засіб марки „Шкода” модель „Суперб” рік випуску –2003, сірого кольору, шасі № ТМВDL23U149060776, транзитний номер 4972 МС, технічний паспорт серії КРС № 417567.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 травня 2008 року у справі № 2-7/2713-2008 (суддя Дворний І.І.) у задоволенні позову державного підприємства „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Автономної Республіки Крим” відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, державне підприємство „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Автономної Республіки Крим” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у справі.
Доводи апеляційної скарги державного підприємства „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Автономної Республіки Крим” обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права.
Так, заявник скарги вважає, що поза увагою місцевого господарського суду залишились доводи позивача про те, що договір комісії, укладений сторонами у справі, суперечить чинному законодавству, оскільки в ньому містяться суперечливі відомості, а саме –вказаний невірний номер кузова автомобіля марки „Шкода”, що, за твердженням апелянта, є підставою для визнання договору комісії недійсним.
У судове засідання, призначене на 17 червня 2008 року, представник відповідача не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського-процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності нез’явившихся представників сторін.
У зв’язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Прокопанич Г.К., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, здійснено заміну судді Прокопанич Г.К. на суддю Маслову З.Д..
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 99 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
10 квітня 2006 року між державним підприємством „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Автономної Республіки Крим” (Комітент) та підприємством „Крим-Автосервіс” (Комісіонер) був укладений договір комісії № 230207, пунктом 1.1 якого передбачено, що комісіонер зобов’язується за дорученням Комітента за плату здійснити продаж автомашини марки „Шкода” модель „Суперб” рік випуску –2003, сірого кольору, шасі № ТМВОDL23U14906077В, що належить Комітенту на праві власності, від свого імені, але за рахунок Комітента.
Відповідно до пункту 1.2 Договору комітент передає комісіонеру товар в момент підписання договору, а комісіонер зобов’язується провести продаж товару та перерахувати суму, вказану в пункті 5.1, протягом 60 днів з моменту отримання товару.
Згідно з пунктом 5.1 Договору ціна товару складає 57 642, 00 грн.. з урахуванням ПДВ.
Вважаючи вказаний договір таким, що суперечить положенням чинного законодавства, державне підприємство „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Автономної Республіки Крим” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначений перелік загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Позивач у якості підстави для визнання договору комісії недійсним посилається на невідповідність номеру кузова транспортного засобу, вказаному в договорі комісії, даним технічного паспорту автомобіля.
Так, як вбачається з матеріалів справи, в пункті 1.1 договору комісії № 230307 від 10 квітня 2006 року зазначено, що на комісію передається автомобіль марки „Шкода” модель „Суперб” шасі № ТМВОDL23U14906077В, тоді як зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії КРС № 417657, яке міститься в матеріалах справи, вбачається, що кузову вказаного автомобілю належить № ТМВDL23U149060776.
Однак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було надано доказів того, що фактично на реалізацію був переданий інший автомобіль ніж той, що вказаний в договорі комісії № 230307 від 10 квітня 2006 року.
Суд апеляційної інстанції також вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що розбіжність в номері кузову автомобіля, яка є технічною помилкою, не є належною підставою для визнання договору комісії № 230307 від 10 квітня 2006 року недійсним.
У відповідності до статті 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з пунктом 13 роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року № 02-5/111 (зі змінами та доповненнями) „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. Інші ж помилки не підпадають під ознаки статті 56 Цивільного кодексу УРСР (стаття 229 Цивільного кодексу України).
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що договір комісії від 10 квітня 2006 року був укладений повноважними сторонами, волевиявлення яких було вільним. Зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства, договір вчинений у належній письмовій формі, спрямований на реальне настання правових наслідків, що, зокрема, підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою-рахунком № 461178 та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 11 від 12 липня 2006 року, які свідчать про продаж автомобіля за обумовлену ціну (57642, 00 грн.), тобто про належне виконання сторонами своїх обов’язків.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання договору комісії № 230307 від 10 квітня 2006 року недійсним.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу державного підприємства „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Автономної Республіки Крим” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 травня 2008 року у справі № 2-7/2713-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.Л. Котлярова
З.Д. Маслова