СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
10 червня 2008 року | Справа № 2-29/2549-2008А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Гонтаря В.І.,
Маслової З.Д.,
секретар судового засідання Запорожець Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: Піскарьов Ігор Володимирович, довіреність б/н від 12.03.08, Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення;
відповідача: Ващишен Ольга Федорівна, довіреність № 06 від 24.12.07, Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 23 квітня 2008 року у справі № 2-29/2549-2008А
за позовом Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (Масандрівський парк, 40,Ялта,98600)
до Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Садова, 4,Ялта,98600)
про скасування вимоги
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта, про скасування вимоги про сплату боргу №Ю 533 від 18 лютого 2008 року за актом № 36 від 18 лютого 2008 року як таку, що не відповідає закону.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2008 року у справі № 2-29/2549-2008 А (суддя Башилашвілі О.І.) позов Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення задоволений.
Вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта про сплату боргу № Ю 333 від 18 лютого 2008 року по акту № 36 від 18 лютого 2008 року скасовано як таку, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Доводи скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права.
Так, апелянт стверджує, що місцевий господарський суд необґрунтовано послався на лист Пенсійного фонду України № 11127/03 від 01 вересня 2006 року, у відповідності до якого якщо сума винагород виплачується особам за надання послуг з договорів цивільно-правового характеру, внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не нараховуються і не виплачуються, оскільки положення, викладені в листі Пенсійного фонду України № 11127/03 від 01 вересня 2006 року не є спеціальними відносно положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Також, за твердженням апелянта, місцевим господарським судом не надано правової оцінки тому факту, що позивачем результати перевірки, викладені в акті № 36 від 18 лютого 2008 року, не оскаржувались, що дає підстави вважати, що позивач погодився з ними.
У зв’язку з зайнятістю в інших судових засіданнях суддів Прокопанич Г.К. та Котлярової О.Л. на підставі розпорядження голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.06.08, здійснено заміну суддів Котлярової О.Л. та Прокопанич Г.К. на суддів Маслову З.Д. та Ґонтаря В.І..
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
18 лютого 2008 року Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта здійснило позапланову перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування і перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду за період з 26 листопада 2004 року по 18 лютого 2008 року Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
За результатами перевірки складений акт № 36 від 18 квітня 2008 року, з якого вбачається, що при перевірці правильності визначення фактичних витрат на оплату праці, на які нараховуються страхові внески по ставці 32, 3 %, 33, 2 %, 4 % і суми виплат, з яких утримуються страхові внески по ставці 0,5-2 % було виявлено, що Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення була занижена загальна сума фактичних витрат на оплату праці і інших виплат, пов’язаних з відносинами трудового найму (заробітної плати) на загальну суму 111911, 64 грн. і страхових внесків на суму 38228, 71 грн.. Порушення, як зазначено в акті перевірки, виявлені при ознайомленні з договорами цивільно-правового характеру (договори підряду з працівниками, суб’єктами підприємницької діяльності) і платіжними відомостями.
На підставі результатів перевірки, викладених в акті перевірки № 36 від 18 квітня 2008 року, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ялта була винесена та направлена на адресу позивача вимога № Ю-533 від 18 лютого 2008 року про сплату боргу по донарахованим страховим внескам на суму 38228, 71 грн..
Вважаючи вимогу такою, що не відповідає законодавчим нормам, Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення до господарського суду Автономної Республіки Крим із зазначеним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта з наступних підстав.
Згідно з пунктом 2 статті 5 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” виключно цим Законом визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до пункту 1 статті 11 вказаного Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно зі статтею 14 вказаного Закону страхувальниками відповідно до цього Закону є, у тому числі, роботодавці підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Пунктами 4 та 6 частини 2 статті 17 Закону передбачено, що страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У відповідності до пункту 11.11 Інструкції про порядок нарахування й сплати страхувальником і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року під № 64/8663, страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати й сплачувати у встановлений термін й у повному обсязі страхові внески.
Підставою для задоволення позовних вимог Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення став лист Пенсійного фонду України № 11127/03 від 01 вересня 2006 року, у відповідності до якого якщо сума винагород виплачується особам за надання послуг з договорів цивільно-правового характеру, внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не нараховуються і не виплачуються.
Разом з тим, у відповідності до статті 19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.
Зазначене дає підстави погодитись з доводами апелянта про те, що положення, викладені в листі Пенсійного фонду України № 11127/03 від 01 вересня 2006 року не є спеціальними відносно положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що свідчить про необґрунтованість надання судом першої інстанції при вирішенні спору переважного права положенням листа, який за своєю суттю є роз’ясненням та не є актом нормативного характеру.
В обґрунтування прийнятої постанови суд першої інстанції також посилається на акт Контрольно-ревізійного відділу в м. Ялта № 24-21/87 від 18 жовтня 2006 року, згідно з яким перевищення Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення касових та фактичних витрат за бюджетними асигнуваннями встановлено не було, та, як слід, перевищення касових витрат над фактичними в розрізі КЄКР встановлено також не було.
Однак судова колегія погоджується з доводами апелянта про те, що місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки тому факту, що ревізія витрат позивача по заробітній платі була проведена Контрольно-ревізійним відділом в м. Ялта вибірково за період з 01 липня 2005 року по 01 січня 2006 року, тоді як спірні договори, надані позивачем для перевірки, датовані 2007 роком.
Також судова колегія вважає, що ревізія, проведена вибірковим методом, не може бути належним доказом того, що спірні договори перевірялись взагалі.
Судом першої інстанції було встановлено, що в усіх договорах, які з’явились підставою для нарахування Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ялта страхових внесків на суму 38228, 71 грн., вказаний код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації № 822 від 20 грудня 1997 року.
Однак, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що місцевим господарським судом не були досліджені усі договори, по яких Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ялта були виявлені порушення, а тільки ті договори, які були надані суду для огляду, а саме –договір підряду № 30 від 21 травня 2007 року, в якому код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-97:45.45.13, тобто -робота. Також при перевірці умов спірних договорів вбачається, що мова йде про виконання робіт.
Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У відповідності до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, якщо суми винагороди виплачуються особам за виконання робіт за договорами цивільно-правового характеру, внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування нараховуються та сплачуються на загальних підставах.
На підставі зазначеного судова колегія дійшла висновку, що за договорами, укладеними позивачем з фізичними особами, що були предметом досліджень перевіряючих, повинні нараховуватися та сплачуватися страхові внески.
Вказане свідчить про те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта підлягає задоволенню, а судове рішення –скасуванню.
Керуючись статтями 195, пунктом 3 статті 198, 202, частиною 2 статті 205, 207, 212, статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта задовольнити.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2008 року у справі № 2-29/2549-2008А скасувати.
Прийняти нове рішення у справі.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили цією постановою та в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді В.І. Гонтар
З.Д. Маслова