СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
04 червня 2008 року | Справа № 2-15/17170-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Борисової Ю.В.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: Вільштейни Белли Наумівни, довіреність № 06.03.20/15658 від 19.12.07;
відповідача: Павлюка Олексія Володимировича, довіреність № 9 від 24.01.08;
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 15.04.2008 у справі № 2-15/17170-2007
за позовом закритого акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" (Північна промзона,Армянськ,96012)
до закритого акціонерного товариства "Сиваш-Енерго" (Промзона,Армянськ,96012)
про стягнення 3515,40 грн.
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство „Кримський Титан” звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до закритого акціонерного товариства „Сиваш-Енерго” про стягнення 3515,40 грн., в тому числі 2827,50 грн. заборгованості, 238,89 грн. пені, 82,69 грн. річних, 366,22 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором на перевезення пасажирів № 1906/з від 01.08.2006 року на суму 2827,50 грн.
Позивач подав до господарського суду АР Крим заяву про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1870,50 грн. заборгованості, 238,89 грн. пені, 366,22 грн. інфляційних втрат, 82,69 грн. річних.
12.03.2008 до господарського суду АР Крим від позивача також надійшла заява про зміну позовних вимог в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 1870,50 грн., суму пені у розмірі 79,78 грн., інфляційні втрати у розмірі 145,65 грн., 3% річних у розмірі 29,73 грн.
В подальшому, позивач подав до господарського суду клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості за жовтень 2006 року у розмірі 957,00 грн. у зв’язку з добровільним погашенням даної суми відповідачем. Крім того, позивач просив суд прийняти відмову від стягнення пені у розмірі 159,11 грн., інфляційних втрат у розмірі 220,57 грн., 3% річних у розмірі 52,96 грн.
Рішенням господарського суду АР Крим від 15.04.2008 року у справі № 2-15/17170-2007 позов закритого акціонерного товариства „Кримський Титан” задоволено частково. Суд стягнув з закритого акціонерного товариства „Сиваш-Енерго” на користь позивача 78,79 грн. пені, 29,73 грн. річних, 145,65 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати. В частині стягнення збитків с сумі 1870,50 грн. відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 957,00 грн., 159,11 грн. пені, 220,57 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 52,96 грн. припинено.
При прийнятті рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 78,79 грн. пені, 29,73 грн. річних, 145,65 грн. інфляційних втрат, суд першої інстанції встановив факт існування заборгованості та несвоєчасне її погашення. Припиняючи провадження у справі, господарським судом АР Крим прийнято до уваги заяву позивача про відмову від позовних вимог в цій частині. Що стосується відмови у задоволенні позову про стягнення 1870,50 грн., то господарським судом АР Крим було встановлено невірне визнання позивачем правової природи даної суми. Позивач суму в розмірі 1870,50 грн. визначив як збитки, в той час як збитками у розумінні статті 25 Господарського кодексу України така сума не являється.
Не погодившись з цим судовим актом, закрите акціонерне товариство „Кримський Титан” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги в частині стягнення 1870,50 грн. задовольнити у повному обсязі.
Позивач в апеляційній скарзі посилається на невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором на перевезення пасажирів № 1906/з від 01.08.2006 та вважає що, таким чином, йому було спричинено збитки у вигляді заборгованості. ЗАТ „Кримський Титан” також вважає невірним застосування судом першої інстанції норм матеріального права –статей 525 ,526, 530, 610, 611, 920 Цивільного кодексу України та статей 25, 224 Господарського кодексу України.
Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.06.2008 суддю Горошко Н.П. замінено на суддю Гонтаря В.І.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.
01.08.2006 між закритим акціонерним товариством „Кримський Титан” –Перевізник, та закритим акціонерним товариством „Сиваш-Енерго” –Замовник, був укладений договір поставки № 1906/з, відповідно до пункту 1.2 якого Перевізник зобов'язався здійснювати перевезення пасажирів (робітників Замовника) по маршруту: „зупинний майданчик в районі автостанції Армянськ - зупинний майданчик ВАТ „Сиваський аніліно-фарбовий завод”, а Замовник зобов'язався здійснити оплату за перевезення згідно умовам дійсного договору (а.с.12-13).
Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору, перевезення пасажирів виконується за умови подання Замовником заяви в письмовій формі (факсовим повідомленням, електронною поштою, в іншому вигляді), в термін не менш ніж за 3-є робочих тижнів, з обов'язковим зазначенням наступної інформації: дата та час посадки/висадки; тип та кількість транспортних засобів, вимоги до них; маршрут; контактні телефони та відповідальні особи.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата здійснюється по узгодженим тарифам, які є невід'ємною частиною дійсного Договору.
Згідно з пунктами 5.3, 5.4, 5.5 Договору, до п'ятнадцятого числа кожного місяця надання послуг, Перевізник виставляє Замовнику рахунок за надані послуги за минулий календарний місяць. Замовник повинен сплатити за надані послуги протягом 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 20-20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Після надання послуг щомісячно оформлюється акт виконаних робіт, який є документом, що підтверджує виконання робіт.
Строк дії Договору обумовлений розділом 8 Договору та становить з моменту його підписання та до 31.12.2006 року.
Судовою колегією встановлено що, позивачем у виконання своїх зобов'язань за Договором здійснювалися перевезення у період з серпня по жовтень 2006 року, що підтверджується підписаними обома сторонами наступними актами: Акт реалізації робіт/послуг № ТИ-000973І від 31.08.2006, Акт реалізації робіт/послуг № ТИ-0011158 від 30.09.2006, акт реалізації робіт/послуг № ТИ-0012475 від 31.10.2006 (а.с.16-18). При цьому, відповідачем вартість отриманих послуг за серпень - вересень 2006 року оплачено у повному обсязі.
Разом з тим, позивач зазначає, що ним на виконання умов договору здійснювалися перевезення працівників ВАТ „Сиваш-Енерго” у період з листопада по грудень 2006 року, однак відповідачем вартість вказаних послуг у розмірі 1870,50 грн. сплачено не було, акти реалізації робіт/послуг за листопад 2006 року та грудень 2006 року не підписувались.
При цьому, позивач у якості правового обґрунтування позовних вимог в цій частині посилається на статті 224, 225 Господарського кодексу України, тобто визначає та обґрунтовує заявлену до стягнення суму у розмірі 1870,50 як збитки.
Так, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Судом першої інстанції вірно звернено увагу на статтею 25 Господарського кодексу України якою передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Однак, у даному випадку позивач не довів суду, що йому було спричинено саме збитки у розумінні статті 25 Господарського кодексу України.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позивачем невірно визначено правову природу стягуваної суми оскільки фактично стягненню підлягають не збитки, а заборгованість, яка збитками не являється.
При цьому, господарський суд АР Крим відмовив позивачеві у задоволенні позовних вимог про стягнення 1870,50 грн. не з підстав необґрунтованості заявленої суми, а саме у зв’язку з невірним визначенням позивачем правої природи позовних вимог. Правова оцінка заявленим вимогам про стягнення 1870,50 грн. на предмет їх обґрунтованості судом першої інстанції не надавалась. У зв’язку з цим, судова колегія зазначає, що закрите акціонерне товариство „Кримський Титан” не позбавлено права звернутись до господарського суду з позовом про стягнення вказаної суми, обґрунтувавши її саме як заборгованість. У даному випадку сума в розмірі 1870,50 грн. у якості збитків не може бути стягнута.
Згідно з частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши правомірність оскаржуваного рішення у повному обсязі, судовою колегією встановлено, що позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за актом реалізації робіт/послуг № ТИ-0012475 від 31.10.2006 у розмірі 145,65 грн., 29,73 грн. 3% річних., а також 79,78 грн. пені.
Статтею 536 Цивільного кодексу України також встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Так, пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного перерахування плати за транспортні послуги на розрахунковий рахунок перевізника Замовник сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми перевезення за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки ІІБУ.
На підставі викладених наведених норм законодавства, судова колегія вважає позовні вимоги частині стягнення у розмірі 145,65 грн. інфляційних витрат, 29,73 грн. 3% річних., а також 79,78 грн. пені обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
З матеріалів справи також вбачається факт оплати товариством з обмеженою відповідальністю „Сиваш-Енерго” вартості наданих позивачем послуг за жовтень 2006 року в сумі 957,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 247 від 03.12.2007. У зв’язку з цим припинення провадження у справі в цій частині на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України є вірним.
Керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Сиваш-Енерго” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 15 квітня 2008 року у справі № 2-15/17170-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.В. Борисова
В.І. Гонтар