СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
04 червня 2008 року | Справа № 2-29/1367.2-2008А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Борисової Ю.В.,
Гонтаря В.І.,
секретар судового засідання Єгорова О.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Долгих Олени Леонідівни, довіреність № 1504/9/10.0 від 09.02.07;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 14.04.2008 у справі № 2-29/1367.2-2008А
за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42а,Сімферополь,95001)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2008 у справі № 2-29/1367.2-2008А позов задоволено.
Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь №0017902301/0 від 31.10.2003.
Головним чином суд виходив з того, що застосування Положення для обчислення комунального податку від чисельності працівників структурних підрозділів, не обов'язково, а стягнення недоїмки нарахованої виходячи з штатної чисельності філій, розташованих за межами Сімферопольської міської ради до бюджету м. Сімферополя суперечить статті 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори".
Крім того, суд також врахував наявність іншого судового рішення у справі № 2-6/9059-2003, яким були скасовані деякі пункти Положення, затвердженого рішенням Сімферопольської міської ради від 29.10.2002 № 44.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нову, якою у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права.
Так, відповідач посилається на норми статей 15, 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", а також положення статті 15 Закону України „Про систему оподаткування”.
Позивач у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що чинне законодавство не обмежує коло представників юридичних осіб при розгляді адміністративної справи, а також те, що згідно з пунктом 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності позивача.
Розпорядженням заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.06.2008 суддю Волкова К.В. замінено на суддю Гонтаря В.І.
Розглянувши справу у порядку статей 185, 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2003 посадовими особами ДПІ в м. Сімферополь була проведена комплексна документальна перевірка правильності дотримання вимог податкового і валютного законодавства позивача за період з 01.07.2002 по 30.06.2003.
За результатами перевірки складений акт №389/23-8 від 31.10.2003.
На підставі вказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополь № 0017902301/0 від 31.10.2003 про нарахування податкового зобов'язання по сплаті комунального податку в бюджет м. Сімферополь в сумі 20149,75 грн. і штрафних санкцій по вказаному податку у розмірі 7013,26 грн.
Як випливає з акту перевірки № 389/23-8 від 31.10.2003 зобов'язання по сплаті комунального податку до бюджету м. Сімферополь нараховані позивачу за 2 півріччя 2002 року - 1 півріччя 2003 року на підставі: рішень Сімферопольської міської ради від 15.05.1997 № 69 і № 44 від 29.10.2002, якими затверджувалися Положення про комунальний податок, і висновків про допущені порушення тих нормативних актів , що встановлюють порядок сплати комунального податку, документальних перевірок правильності дотримання вимог податкового і валютного законодавства складених за результатами перевірок філії без статусу юридичної особи (Управлінь по експлуатації газового господарства) ВАТ "Кримгаз" - Алуштинського, Євпаторійського, Красногвардійського, Сакського, Советського, м. Феодосії і с.м.т. Кіровського.
Вказані перевірки здійснювалися органами державної податкової служби по місцю розташування філій ВАТ "Кримгаз". При цьому, сума податкових зобов'язань обчислювалися виходячи зі штатної чисельності вказаних філій.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" до місцевих податків і зборів також відноситься комунальний податок, який згідно до статті 142 (Конституції України є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування. Повноваженнями встановлювати місцеві податки і збори згідно до статті 143 Конституції України наділені територіальні общини сіл, селищ і міст безпосередньо, або через створені ними органи місцевого самоврядування.
Пунктом 1 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
Відповідно до пункту 24 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виняткової компетенції місцевих рад віднесено встановлення місцевих податків і зборів, їх розмірів і ставок, в межах, визначених законом.
Статтею 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування відповідно до закону можуть встановлювати місцеві податки і збори, а місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.
Згідно пункту 3 статті 63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що порядок зарахування доходів до місцевих бюджетів визначається законодавством про бюджетну систему і іншими законами.
Статтями 18, 19 декрету Кабінету міністрів України "Про місцеві податки і збори" передбачено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів, які перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами народних депутатів, якими вони встановлюються. При цьому, відповідно до статті 15 Декрету КМУ "Про місцеві податки та збори", платниками комунального податку є юридичні особи.
Згідно пункту 4 статті 15 Закону України "Про систему оподаткування”, суми місцевих податків і зборів зараховуються до місцевих бюджетів в порядку, встановленому сільськими, селищними і міськими Радами.
Судом встановлено, що на території м. Сімферополь, протягом періоду за який здійснювалася перевірка, тобто з 01.07.2002 по 30.06.2003, діяли затверджені рішеннями Сімферопольської міської ради від 15.05.1997 № 69 і від 29.10.2002 № 44 Положення, що регулювали порядок сплати комунального податку.
Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення місцевих органів самоврядування нормативно - правового характеру набувають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо не встановлений пізніший термін введення цих рішень в дію. Оскільки рішення Сімферопольської міської ради від 29.10.2002 № 44 було оприлюднено 08.11.2002, то в період з 01.07.2002 по 08.11.2002 порядок сплати комунального податку на території Сімферопольської міської Ради регулювався нормами Положення "По сплату комунального податку", затвердженого рішенням Сімферопольської міської ради від 15.05.1997 № 69, а в період з 08.11.2002 по 30.06.2003 - нормами Положення, затвердженого рішенням Сімферопольської міської ради від 29.10.2002 № 44.
Положення "Про комунальний податок", затверджене рішенням Сімферопольської міської ради від 15.05.1997 № 69 не містить норм регулюючих порядок сплати комунального податку виходячи з штатної чисельності структурних підрозділів ВАТ "Кримгаз", розташованих на територіях інших органів місцевого самоврядування.
Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 18-27.06.2002 у справі № 2-10/1360-2002 за позовом ВАТ "Кримгаз" про визнання недійсними рішень ДПІ в м. Сімферополь, прийнятими за результатами комплексної документальної перевірки за період з 01.10.2000 по 01.07.2001 (тобто в період дії Положення, затвердженого рішенням Сімферопольської міської ради від 15.05.1997 № 69), було встановлено, що застосування даного Положення для обчислення комунального податку від чисельності працівників структурних підрозділів позивача, не обов'язково, а стягнення недоїмки нарахованої виходячи з штатної чисельності філій, розташованих за межами Сімферопольської міської ради до бюджету м. Сімферополя суперечить статті 19 Декрету КМУ "Про місцеві податки і збори" є підставою для визнання рішення ДПІ недійсним.
Аналогічним чином вбачається, що за тими ж підставами спірні податкові повідомлення-рішення у даній справі також підлягають визнанню недійсними.
Так, відповідно до пункту 2.1 вказаного Положення платниками комунального податку є юридичні особи, окрім бюджетних установ, організацій, планово дотаційних і сільськогосподарських підприємств всіх форм власності (за винятком тих їх підрозділів, що діють на комерційній основі), які розміщені на території м. Сімферополь. За свої філії, підрозділи, окремі ділянки, що не мають статусу юридичної особи, комунальний податок до бюджету сплачують головні підприємства - юридичні особи, при цьому сплата комунального податку здійснюється до місцевих бюджетів по місцю знаходження таких філій, пропорційно середньої чисельності працівників, зайнятих на тій або іншій ділянці.
Судом встановлено, що норми вищенаведеного Положення були оскаржені позивачем до господарського суду Автономної Республіки Крим, який своїм рішенням від 28.07.2003 у справі № 2-6/9059-2003 визнав недійсними: п. 1.2 в частини слів "їх філіями, відділеннями і іншими окремими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи"; п. 2.1 в частині слів "при цьому сплата комунального податку здійснюється о місцевих бюджетів по місцю знаходження таких філій і інше, пропорційно середньої чисельності працівників. Зайнятих на тій або іншій ділянці"; п. 2.4 в частині слів: " базовий звітній (податковий) період для комунального податку дорівнює комунальному плану"; п. 2.5 в частині слів: " ...до 20 числа першого і третього місяця звітного кварталу".
Посилання відповідача на те, що згідно форми податкового розрахунку комунального податку, затвердженої наказом ДПА України від 24.12.2003 № 625, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.01.2004 за № 4/8603, показником для податкового розрахунку комунального податку є, зокрема, кількісний склад працівників, який визначається відповідно до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.08.1995 № 171 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823) і тому податковий орган правомірно донарахував податкове зобов’язання позивачу по сплаті комунального податку, апеляційною інстанцією вважаються неспроможними у зв’язку з наступним.
Так, вищенаведений норматив є лише вказівкою щодо правильного заповнення відповідної форми податкового розрахунку і сам по собі не є зобов’язальною нормою і підставою для сплати суб’єктами господарювання певного податку. Обставини справи вказують на те, що такою первинною самостійною зобов’язальною нормою мало би бути рішення, виражене у певній формі, органів місцевого самоврядування, або безпосередньо норма закону, проте, на час прийняття контролюючим органом спірних повідомлень-рішень, жодною нормою, зокрема Положенням „Про комунальний податок”, затвердженого рішенням Сімферопольської міської ради від 15.05.1997 № 69 і чинного до 08.11.2002 (тобто до моменту оприлюднення Положення „Про комунальний податок” затвердженого рішенням № 44 від 29.10.2002), не передбачено зобов’язання юридичної особи здійснювати нарахування комунального податку за штатну чисельність своїх філій і його сплату до бюджету м. Сімферополя.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1. ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2008 у справі № 2-29/1367.2-2008А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.В. Борисова
В.І. Гонтар