ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.06.2008  року                                                            Справа № 16/489

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Бойченка К.І.

суддів          Єжової С.С.

          Семендяєвої І.В.

секретар

судового засідання:                                Міхальчук О.А.

за участю представників:

від  позивача:                               -повноважний представник не прибув;

від  першого відповідача:            -Литвин І.А., дов. б/н від 14.02.08;

від другого відповідача:                    -Шердець Я.С., провідний спеціаліст-юрисконсульт

юридичного відділу, дов. №11-12/1-59 від 18.02.08;

від органу виконання

судових рішень:                              Литвин І.А., представник підрозділу примусового

виконання рішень Головного управління юстиції

у Луганській області, дов. б/н від 10.10.07;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                              Головного управління юстиції у Луганській області в особі

Підрозділу примусового виконання рішень Головного

управління юстиції у Луганській області, м. Луганськ

на ухвалу

господарського суду                    Луганської області

від                                                  31.03.08

по справі                                        №16/489 (суддя  - Шеліхіна Р.М.)

за позовом:                                        Товариства з додатковою відповідальністю „Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна Луганської області

до першого відповідача:                    Головне управління юстиції у Луганській області,

м. Луганськ

до другого відповідача:                    Головного управління Державного казначейства

України у Луганській області, м. Луганськ

про                                                    стягнення 1392 грн. 57 коп.

В С Т А Н О В И В:

          У вересні 2006 року Державне підприємство “Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна Луганської області, звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 06.09.06 №285-ю з вимогами про стягнення з Державної виконавчої служби Луганської області, м. Луганськ,  незаконно стягненого з Державного підприємства „Попаснянський вагоноремонтний завод” виконавчого збору у сумі 1392 грн. 57 коп.

В ході розгляду справи №16/489 у господарському суді Луганської області позивач змінив підстави заявленого позову за заявою №473-ю від 09.11.06 і визначив як підставу позову, у тому числі: норми ст. ст. 1174, 1175 Цивільного кодексу України, ст. ст. 46, 86 Закону України “Про виконавче провадження”.

          Відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції прийняв ці зміни підстав позову.

          Господарський суд Луганської області рішенням від 10.11.06 у справі №16/489 відмовив у задоволенні позову, судові витрати за позовом поклав на позивача.

          

          Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 10.11.06 у справі №16/489 Державне підприємство „Попаснянський вагоноремонтний завод” подало до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу №538-ю від 21.11.06, в якій просило скасувати згадане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

          Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 16.01.07 залучив до справи №16/489 у якості другого відповідача - Головне управління Державного казначейства України у Луганській області, м. Луганськ (далі за текстом –другий відповідач).

          

          Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 06.02.07 у справі №16/489 апеляційну скаргу Державного підприємства „Попаснянський вагоноремонтний завод” №538-ю від 21.11.06 задоволено; рішення господарського суду Луганської області від 10.11.06 у даній справі скасовано; прийнято нове рішення про задоволення позову Державного підприємства „Попаснянський вагоноремонтний завод” та з Державного бюджету України стягнено на користь останнього зайво стягнуту Державною виконавчою службою Луганської області суму виконавчого збору у розмірі 1392 грн. 57 коп.;                   на Державну виконавчу службу Луганської області покладені витрати по сплаті державного мита  у сумі 102 грн. 00 коп. та на інформаційного-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. за позовом, а також витрати по сплаті державного мита у сумі 51 грн. 00 коп. за апеляційною скаргою; доручено господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

          Дана постанова Луганського апеляційного господарського суду набрала законної сили та предметом розгляду у касаційній інстанції не була.

          На виконання постанови Луганського апеляційного господарського суду від 06.02.07 у справі №16/489 господарським судом Луганської області були видані два накази від 23.02.07 №16/489, один з яких про стягнення з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна Луганської області, зайво стягнутої суми виконавчого збору 1392 грн. 57 коп., який позивач подав до органів виконавчої служби.

          

Господарський суд Луганської області ухвалою від 11.10.07 у справі №16/489 відповідно до вимог ст. 25 Господарського процесуального кодексу України здійснив заміну першого відповідача –Державної виконавчої служби Луганської області в особі відділу примусового виконання рішень ДВС Луганської області, м. Луганськ, на його правонаступника –Головне управління юстиції у Луганській області, якого і слід вважати належним першим відповідачем у даній справі (далі за текстом –перший відповідач).

          

          

          Державний виконавець Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області Кірносова Г.О. відповідності до ст. 9, п. 7 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження” 22.11.07 виніс постанову ВП №5423729 про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання згаданого вище наказу суду першої інстанції з обґрунтуванням цієї постанови тим, що виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.          

          Державне підприємство „Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна Луганської області, подало до господарського суду Луганської області скаргу №883-ю від 04.12.07 про оскарження дій Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області,  в якій просить:

          -визнати неправомірними дії Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області по винесенню постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №5423729 від 22.11.07 по виконанню наказу господарського суду Луганської області №16/489 від 23.02.07;

          -скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області  про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №5423729 від 22.11.07.

          Листом №6-ю від 08.01.08 Державне підприємство „Попаснянський вагоноремонтний завод” частково змінило вимоги по скарзі і просило суд першої інстанції пункт 3 скарги №883-ю від 04.12.07 вважати у наступній редакції: визнати недійсною постанову про відмову в відкритті виконавчого провадження ВП №5423729 від 22.11.07.

          Господарський суд Луганської області прийняв часткову зміну вимог по згаданій скарзі.

          Обґрунтовуючи подану в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скаргу Державне підприємство „Попаснянський вагоноремонтний завод” посилається на те, що, на його думку:

          -статтею 2 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до ст. 6 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця;

          -оскільки порядок виконання визначено Законом України „Про виконавче провадження”, то виконавчий документ до органу Державного казначейства повинен направлятися органом Державної виконавчої служби, а не безпосередньо стягувачем;

          -в самому наказі господарського суду Луганської області №16/489 від 23.02.07 зазначено, що він дійсний для пред’явлення саме до органів державної виконавчої служби до 06 лютого 2010 року;

          -Підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції Луганської області неправомірно відмовив в прийнятті до виконання наказу господарського суду Луганської області №16/489 від 23.02.07, порушив права стягувача, не направивши наказ суду для виконання до органу Державного казначейства України, що призводить до тяганини у виконанні рішення суду першої інстанції на користь Державного підприємства „Попаснянський вагоноремонтний завод”.

          Ухвалою від 31.03.08 у справі №16/489 господарський суд Луганської області вищезгадану скаргу №883-ю від 04.12.07 Державного підприємства „Попаснянський вагоноремонтний завод” про оскарження неправомірних дій Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області задовольнив, визнав недійсною постанову підрозділу ВП №5423729 від 22.11.07 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

          

          

          Господарський суд Луганської області ухвалою від 07.04.08 у справі №16/489 відповідно до вимог ст. 25 Господарського процесуального кодексу України здійснив заміну позивача –Державного підприємства „Попаснянський вагоноремонтний завод”,       м. Попасна Луганської області, на його правонаступника –Товариство з додатковою відповідальністю „Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна Луганської області, якого і слід вважати належним позивачем у даній справі (далі за текстом - позивач).

          Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 31.03.08 у справі №16/489, Головне управління юстиції у Луганській області в особі Підрозділу примусового виконання рішень, м. Луганськ, подало до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу №14-9-2116 від 19.05.08, у якій просить згадану ухвалу скасувати та замінити неналежного відповідача –Підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області на належного відповідача –Головне управління юстиції у Луганській області.

          Апелянт подав до Луганського апеляційного господарського суду доповнення до апеляційної скарги №13-9-1921 від 27.05.08, в якому просить вважати клопотання за пунктом 3 апеляційної скарги щодо заміни неналежного відповідача належним як помилково заявлене.

          В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що, на його думку:

          -оскаржувана ухвала господарського суду Луганської області від 31.03.08 у справі 16/489 є необґрунтованою та винесеною з порушенням норм чинного законодавства;

          -відповідно до вимог статті 11 Закону України „Про виконавче провадження” сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Державний бюджет України не є юридичною особою;

          -наказ господарського суду Луганської області №16/489 від 23.02.07 не відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України „Про виконавче провадження”, зокрема, вимогам статті 19 цього Закону, оскільки в цьому наказі не вказано  найменування боржника, його місцезнаходження та ідентифікаційний код;

          -постанова підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області ВП №5423729 від 22.11.07 про відмову у відкритті виконавчого провадження є правомірною і не підлягає скасуванню, оскільки державним виконавцем дотримано вимоги ст.ст. 19, 26 Закону України „Про виконавче провадження”, як того вимагає частина 2 статті 19 Конституції України;

          -доводи суду першої інстанції щодо того, що державний виконавець мав спрямувати виконавчий документ на виконання до органів Державного казначейства є безпідставними, оскільки норма  статті 9 Закону України „Про виконавче провадження” не містить ніяких виключень щодо вимог, поставлених до виконавчого документа, та не зобов’язує виконавця надсилати виконавчий документ до Державного казначейства України всупереч вимогам статті 19 згаданого Закону;

          -частиною другою статті 9 Закону України „Про виконавче провадження” при виконанні рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Але на даний час цей порядок Кабінетом Міністрів України не розроблений;

          -позивач звернувся до суду першої інстанції зі скаргою №883-ю від 04.12.07, при цьому в якості суб’єкта, до якого ця скарга була подана, зазначено Підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області;

          -згідно з нормами ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця  чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган виконання судових рішень;          

          -відповідно до частини першої статті 3 Закону України „Про державну виконавчу службу” органом державної виконавчої служби є відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області. Закон не визначає відділи примусового виконання рішень як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість його участі як сторони у судовому процесі;

          -пунктом 1 Положення про Підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області зазначено, що цей Підрозділ є структурним підрозділом Головного управління юстиції у Луганській області, тобто не є юридичною особою.

          Позивач та другий відповідач до Луганського апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Луганській області в особі Підрозділу примусового виконання рішень, м. Луганськ, не подали, але представник другого відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу першого відповідача.

          Повноважні представники позивача у судове засідання, яке відбулося 10.06.08, не прибули, але позивач надіслав до апеляційної інстанції телеграму №062 від 06.06.08 з клопотанням розглядати справу №16/489 у відсутність його представників у судовому засіданні.

Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 23.05.08 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Головного управління юстиції у Луганській області в особі Підрозділу примусового виконання рішень, м. Луганськ, №14-9-2116 від 19.05.08 на ухвалу господарського суду Луганської області від 31.03.08 у справі №16/489 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Парамонова Т.Ф., суддя –Єжова С.С., суддя –Семендяєва І.В.

У зв’язку з відпусткою головуючого судді Парамонової Т.Ф. розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 09.06.08, на підставі ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” та ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, головуючого суддю  Парамонову Т.Ф. виключено із складу колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №16/489 та призначено до складу судової колегії головуючого суддю Бойченко К.І.

          Відповідно до ч. ч. 1, 2  ст. 106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

          Згідно з ч. 2 ст. 99  Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          

          Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення та доводи   представників першого та другого відповідачів у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління юстиції у Луганській області в особі Підрозділу примусового виконання рішень, м. Луганськ, до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

Задовольняючи скаргу позивача на дії Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області з винесення постанови від 22.11.07   ВП №5423729 про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Луганської області від 23.02.07 №16/489, господарський суд Луганської області виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про виконавче провадження” виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, однак, на час розгляду скарги відповідний порядок Кабінетом Міністрів України не розроблений, у зв'язку з чим стягувач не позбавлений права звернутися в загальному порядку до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області, який зобов’язаний здійснити дії з виконання наказу господарського суду, направивши його до Державного казначейства України.           

Місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі зазначено, що орган виконання рішень зобов’язаний прийняти наказ до виконання, оскільки він є  повноважним органом виконання наказів господарських судів і позивачу видано наказ саме для пред’явлення до виконання до виконавчої служби.

Заходи по виконанню наказу, які виконавець зобов’язаний здійснити по виконанню судового рішення у відповідності до вимог Закону  України “Про виконавче провадження”, полягають в тому, що виконавець зобов’язаний направити наказ до банку казначейства (органу казначейства) і вже орган казначейства, безпосередньо виконуючи дії по поверненню коштів позивачу, буде керуватися порядком, розробленим Кабінетом Міністрів України. Посилання органу виконання рішень на відсутність такого порядку  безпідставні, оскільки цей порядок встановлено для органу казначейства, а не для виконавчої служби.

Колегія суддів Луганського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Луганської області дійшов правильного висновку щодо підставності і ґрунтовності скарги позивача на дії Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області, враховуючи нижчевикладене.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження” примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання   рішень   державною  виконавчою  службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених Законом України „Про виконавче провадження”.

Згідно з частиною 4 статті 2 Закону України „Про виконавче провадження” інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до ст. 6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Отже, невиконання судового рішення органом примусового виконання рішень є порушенням зазначених законодавчих приписів щодо обов'язковості його виконання.

При цьому, посилання скаржника на відсутність в наказі відомостей про боржника, в даному випадку, не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження з посиланням на невідповідність наказу приписам статті 19 Закону України „Про виконавче провадження”, якою встановлені вимоги до виконавчого документу, оскільки, як судове рішення, так і виданий на його виконання наказ у цій справі, стосуються стягнення на користь позивача суми зайво стягнутого виконавчого збору саме з Державного бюджету України, а не з будь-якої іншої юридичної особи, яка б згідно зі статтею 11 цього Закону могла бути стороною виконавчого провадження –боржником.

Отже, хоча Державний бюджет України не є боржником у розумінні  статті 11 Закону України „Про виконавче провадження”, безпосереднє виконання судового рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України, згідно з частиною 2 статті 9 цього Закону покладено на органи Державного казначейства України і, за відсутності спеціального порядку такого виконання, має здійснюватись в загальному порядку, тобто, шляхом прийняття державною виконавчою службою наказу до виконання і направлення його до органу Державного казначейства України, а саме - до Головного управління Державного казначейства Україні у Луганській області, яке є стороною у даній справі, а у разі, якщо наказ є незрозумілим для державного виконавця, він не позбавлений права звернутись до суду за відповідними роз’ясненнями в порядку ст. ст. 5,  28 Закону України „Про виконавче провадження”.

Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах та в межах повноважень та способів, які передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно зі ст. 48 Бюджетного Кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає  здійснення  Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; бухгалтерського   обліку   та   складання   звітності  про виконання державного бюджету.

Пунктами 3.1 та 4.5 „Положення про Державне казначейство”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1232, встановлені завдання Державного казначейства до яких віднесено, зокрема: забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка що передбачає розрахунково –касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень.

Таким чином, органи Державного казначейства не можуть здійснювати примусове виконання рішень, тобто виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження.           

Щодо доводів апелянта в апеляційній скарзі про виключення можливості оскарження дій Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції України у Луганській області, оскільки цей підрозділ не є юридичною особою, судова колегія повідомляє, що згідно з пунктом 8 Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” №04-5/365 від 28.03.02 зі змінами та доповненнями за результатами розгляду скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов’язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів безвідносно до того, який правовий статус мають ці органи на час подання та розгляду відповідної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції України у Луганській області від 22.11.07 ВП №5423729 про відмову у відкритті виконавчого провадження свідчить про неповне вжиття органом виконання судових рішень заходів, спрямованих на обов’язковість виконання наказу господарського суду Луганської області від 23.02.07 №16/489, з огляду на це, підстав для скасування ухвали господарського суду Луганської області від 31.03.08 у справі №16/489 колегія суддів Луганського апеляційного господарського суду не вбачає, а тому залишає оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу Головного управління юстиції України у Луганській області в особі Підрозділу примусового виконання рішень –без задоволення.

              У судовому засіданні за згодою присутніх оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Керуючись ст. ст. 43, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

                    1.Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Луганській області в особі Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області, м. Луганськ, від 19.05.08 №14-9-2116 на ухвалу господарського суду Луганської області від 31.03.08 у справі №16/489 залишити без задоволення.

          2.Ухвалу господарського суду Луганської області від 31.03.08 у справі №16/489 залишити без змін.

          

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

          Головуючий суддя                                                             К.І. Бойченко

Суддя                                                                                С.С. Єжова

          Суддя                                                                                І.В. Семендяєва