Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.06.2012 року Справа № 2/1214/490/2012

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Горбатенко О.В.,

при секретарі Литвиненко Л.О.,

за участю прокурора Євтєєвої Ю.Е.,

представника позивача Маякової І.В.,

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи Боднарчук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, третя особа -орган опіки та піклування Лисичанської міської ради -

В С Т А Н О В И В :

Позивач -публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LGY0GK0000000628 від 11.04.2008 року, в розмірі 45249,61 доларів США -звернути стягнення на квартиру загальною площею 62,60 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях «Приватбанк»всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири, стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3227,50 грн., посилаючись на наступне.

Відповідно до укладеного договору № LGY0GK0000000628 від 11.04.2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 31149 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.04.2028 р.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 14.11.2011 року має заборгованість -45249,61 доларів США, яка складається з наступного:

- 26182,39 доларів США -заборгованість за кредитом;

- 8748,90 доларів США -заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 605,68 доларів США -заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 7528,06 доларів США -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору;

- 31,33 долар США -штраф (фіксована частина);

- 2153,25 долари США -штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони уклали договір іпотеки. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 62,60 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Тому позивач вимушений був звернутись з позовом до суду.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти позову, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, оскільки зі сторони банку були допущені порушення, крім того, в спірній квартирі прописана неповнолітня дитина, якій ніде проживать.

Представник позивача Маякова І.В. в судовому засіданні вимоги викладені в позовній заяві підтримала, просила задовольнити в повному обсязі. Пояснила, що дійсно між банком та відповідачкою було укладено кредитний договір. Відповідачка зобов'язання за кредитним договором виконувала не в повному обсязі, потім зовсім перестала сплачувати борг за кредитом. В 2010 році банк списував з рахунку відповідачки грошові кошти в рахунок погашення боргу по кредиту, які вона отримувала на дитину до 3 років. Чи давалась згода банку на реєстрацію неповнолітньої особи не відомо. Згода банком дається письмово.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що на даний час її доходу не вистачає на виплату боргу по кредиту в повному обсязі, платежі вона вносить, проте вони не відображаються на сумі боргу, всі сплати йдуть на сплату комісії по кредиту. Крім того, банк автоматично списував з її рахунку допомогу, яку вона отримувала на дитину до 3 років, в рахунок погашення кредитного боргу. Вона зверталась до позивача про розстрочення боргу, проте на умови які їй запропонував банк, вона не погодилась. На реєстрацію дитини в спірній квартирі банк давав згоду. На даний час вона є матір'ю одиначкою, іншого місця проживання у неї немає, виселитись з малолітньою дитиною їй нікуди.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти позову. Пояснив, що 12.10.2009 року по вищевказаному кредитному договору, договору іпотеки з тих самих підстав, між тими самимим сторонами рішенням Лисичанського міського суду було відмовлено в задоволенні позову. 27.10.2010 року ухвалою апеляційного суду рішення Лисичанського міського суду залишилось без змін. В спірному житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 прописані з дозволу позивача та мешкають відповідачка та її неповнолітня дитина, вважає, що в запобігання порушення права неповнолітньої дитини відповідачки, суд повинен ухвалити рішення з урахування державних гарантій непорушності прав неповнолітньої дитини.

Представник третьої особи Боднарчук Л.І. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Просила врахувати інтереси неповнолітньої дитини, заперечувала проти виселення дитини.

У судовому засіданні досліджені докази: розрахунок заборгованості /а.с.6-8/, копія листа /а.с.8/, копія реєстру -претензій /а.с.9-10/, довідка курс валют /а.с.11/, копія кредитного договору /а.с.12-14/, копія графіку та загальної вартості кредиту /а.с.15-17/, копія договору іпотеки квартири /а.с.18-21/, копія договору купівлі-продажу квартири /а.с.22/, копія заяви на видачу готівки /а.с.23/, копія паспорта відповідача та ідентифікаційного коду /а.с.24/, копія довідки /а.с.25/, копія банківської ліцензії /а.с.27/, копія статуту /а.с.28/, довідка ЛКП «Паспорта служба»/а.с.40/, заперечення /а.с.51-52/, копія уточненої позовної заяви /а.с.53-54/, копія рішення /а.с.55-56/, копія ухвали /а.с.57-58/, копія свідоцтва про народження /а.с.65/, копія паспорта відповідачки /а.с.66/, копія свідоцтва про розірвання шлюбу /а.с.67/, копія довідки /а.с.68/, клопотання /а.с.72/, копія довідки /а.с.80/, лист /а.с.81-82/, копія листа /а.с.83/, копія листа /а.с.84/.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, представника відповідачки, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека -це забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користування іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами свого боржника в порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до положень ст. 33 даного Закону у разі невиконання боржником свого зобов'язання за кредитним договором кредитор має право звернути стягнення на предмет іпотеки, що забезпечує кредитне зобов'язання. При цьому звернення стягнення проводиться як в позасудовому порядку ( ст.ст. 36-38) так і за рішенням суду (ст. 39).

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір № LGY0GK0000000628 від 11.04.2008 року /а.с.12-17/.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 11.04.2008 року по 11.04.2028 рік включно, у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 31149 доларів США на наступні цілі: у розмірі 25769 доларів США на придбання нерухомості, у розмірі 500 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 144 доларів США -страхування майна, 125 доларів США -особисте страхування, а також у розмірі 5380 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,04 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,96 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу.

Щомісяця в період з 11 по 16 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку кошти в сумі 313,48 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11.04.2008 року сторони уклали договір іпотеки квартири, посвідчений приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу ОСОБА_5 /а.с.18-21/.

Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 62,60 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Спірне майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу ОСОБА_5 /а.с.22/.

Згідно рішення Лисичанського міського суду від 12 жовтня 2009 року у задоволенні позову закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_4, орган опіки та піклування у особі Лисичанської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено /а.с.55-56/.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 27.10.2010 року рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 12 жовтня 2009 року залишено без змін /а.с.57-58/.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Відповідно до п. 43 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Аналогічні умови містяться і у п. 22 іпотечного договору, укладеного 11.04.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_2 /а.с.18-21/.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин і звернення ЗАТ КБ «ПриватБанк»до суду із зазначеним позовом був законодавчо встановлений обов'язок іпотекодержателя щодо письмового попередження іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання договірних зобов'язань у тридцятиденний строк.

Як вбачається з наданої позивачем копії письмової вимоги № 30.1.0.0/2 -364 від 03.11.2011 року чітко вбачається, що сам банк попереджає відповідачку, що у разі несплати нею банку простроченої заборгованості за кредитним договором по спливу тридцятиденного строку з дня отримання цієї вимоги нею, позивач має намір продати предмет іпотеки, або звернути стягнення на предмет іпотеки /а.с.8/.

Разом з тим, позивач не надав суду докази отримання письмової вимоги відповідачкою про усунення порушень.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, вимога відповідачці надсилалась 03.11.2011 року за адресою: м. Лисичанськ, кв. Дружби народів, 33/50 /а.с.8/, проте відповідачка за вказаною адресою не проживає, а згідно довідки ЛКП «Паспортна служба»від 28.04.2009 року, яка є в матеріалах цивільної справи № 2-874/2009 за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, відповідачка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.29/, тобто позивач, який брав участь в розгляді даної справи, на момент надіслання письмової вимоги відповідачці (03.11.2011 року) був обізнаний про її місце проживання та реєстрації.

При цьому наданий позивачем реєстр-претензій про відправлені листи не приймається судом до уваги, оскільки не підтверджує факт отримання іпотекодавцем письмової вимоги банку про усунення порушень /а.с.9-10/.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

-загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

-опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до п. 42 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Але ж, як вбачається з позовної заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк»позивач не встановив та не зазначив розмір початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Не встановлений розмір початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації і в ході судового розгляду.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення ст. 11 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, суд в разі обгрунтованості заявлених позовних вимог фактично був би позбавлений можливості ухвалення резолютивної частини судового рішення з дотриманням всіх вимог, передбачених ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Тому на підставі викладеного, суд вважає, що вимоги ЗАТ КБ «Приватбанк»до ОСОБА_2 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 62,60 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню.

Оскільки суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вважає, що і відсутні підстави для виселення мешканців зі спірної квартири.

На підставі ст.ст. 35, 39 Закону України «Про іпотеку», керуючись ст. ст. 572, 589 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, третя особа -орган опіки та піклування Лисичанської міської ради - відмовити за необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду апеляційної скарги у десятиденний строк з моменту його проголошення.

Суддя О.В.Горбатенко