Справа № 2-4607/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 року року Подільський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого - судді Васильченка О.В.,

при секретарі - Кушніренко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київське автотранспортне підприємство № 2737» за участю третьої особи Київської міської профспілки працівників житлово-комунального господарства та сфери послуг про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 пред'явив у Подільському районному суді м. Києва позов до КП «Київське автотранспортне підприємство № 2737» за участю третьої особи Київської міської профспілки працівників житлово-комунального господарства та сфери послуг про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.09.11р. по 28.09.11р. у розмірі 3599 грн. 96 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що наказом КП «Київське автотранспортне підприємство № 2737» від 31.08.11р. ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника технічного відділу за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

На думку ОСОБА_1, звільнення його із займаної посади за п. 4 ст. 40 КЗпП України є незаконним, оскільки 10.08.11р. він був відсутній на робочому місці протягом 3-х годин, у зв'язку з поганим самопочуттям. Крім цього, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що при його звільненні КП «Київське автотранспортне підприємство № 2737» було порушено вимоги ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», відповідно до якої звільнення члена профспілкового комітету допускається лише за наявності попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

У зв'язку з тим, що КП «Київське автотранспортне підприємство № 2737» незаконно звільнило ОСОБА_1 з посади начальника технічного відділу, чим порушило його законні права та інтереси, останній просив визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення, поновити на роботі, а також стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.09.11р. по 28.09.11р. у розмірі 3599 грн. 96 коп.

В обґрунтування правових підстав позову позивачем зазначено п. 4 ст. 40, ст.ст. 47, 116, 235, 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Під час розгляду справи представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, під час розгляду справи, проти позову заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_1 було звільнено з підприємства за прогул, оскільки він 10.08.11р. більше трьох годин був відсутній на робочому місці з невідомих причин. Щодо невиплати ОСОБА_1 належних сум при звільненні, то представником КП «Київське автотранспортне підприємство № 2737» зазначено, що виплата відбулася 01.09.11р. в сумі 7183 грн. 31 коп.

На підставі вищезазначеного, відповідач вважає, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у відповідності до вимог трудового законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Третя особа - Київська міська профспілка працівників житлово-комунального господарства та сфери послуг направила до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, зазначивши про те, що даний спір не має відношення до діяльності міської профспілки (а.с. 146).

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

06.03.1996р. ОСОБА_1 було прийнято на роботу до КП «Київське автотранспортне підприємство № 2737» на посаду водія 2-го класу, що підтверджується записом в трудовій книжці позивача (а.с. 68).

З трудової книжки також вбачається, що наказом № 4-к від 11.05.04р. ОСОБА_1 було переведено на посаду інженера матеріального та технічного забезпечення, а 23.10.04р. - на посаду начальника технічного відділу (а.с. 68).

Актом, складеним працівниками КП «Київське автотранспортне підприємство № 2737», встановлено, що 10.08.11р. начальник технічного відділу ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці в робочий час без поважних причин та дозволу керівництва з 07 год. 45 хв. до 13 год. 00 хв. (а.с. 23).

Згідно наказу № 44 КП «Київське автотранспортне підприємство № 2737» від 31.03.11р. «Про зміну режиму роботи КП «ККАТП № 2737 до правил внутрішнього розпорядку» робочий день на підприємстві починається о 07 год. 45 хв., обідня перерва триває з 12 год. 00 хв. до 12 год. 30 хв., а 16 год. 15 хв. закінчення робочого дня (а.с. 166).

Зі змісту пояснювальної записки ОСОБА_1 від 11.08.11р. вбачається, що ОСОБА_1 запізнився на роботу, у зв'язку з поганим станом здоров'я (а.с. 24). Разом з тим, в пояснювальній записці від 29.08.11р., адресованій головному інженеру ОСОБА_2, ОСОБА_1 зазначив, що 10.08.11р. до лікаря не звертався (а.с. 26).

Протоколом засідання профспілкового комітету КП «Київське автотранспортне підприємство № 2737» № 23 від 30.08.11р. надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за прогул (а.с. 5-6).

Наказом № 99П КП «Київське автотранспортне підприємство № 2737» від 31.08.11р. ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади, у зв'язку з прогулом згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 7). Підставою звільнення позивача із займаної посади, як зазначено в тексті наказу, стали пояснювальні записки ОСОБА_1, доповідна записка головного інженера ОСОБА_2 та протокол профспілкового комітету КП «Київське автотранспортне підприємство № 2737» № 23 від 30.08.11р. (а.с. 7).

Згідно акту КП «Київське автотранспортне підприємство № 2737» від 31.08.11р. ОСОБА_1 при звільненні 31.08.11р. відмовився ознайомлюватись з наказом про звільнення, отримати обхідного листа та трудову книжку (а.с. 27).

01.09.11р. на адресу ОСОБА_1 відповідачем було надіслано телеграму з проханням прибути на підприємство для ознайомлення з наказом про звільнення, отримання обхідного листа та трудової книжки (а.с. 28).

Відповідно до зведеної відомості ОСОБА_1 01.09.11р. було перераховано на картковий рахунок № НОМЕР_1 заробітну плату та розрахункові за серпень 2011р. в сумі 7183 грн. 31 коп. (а.с. 33).

Актом перевірки Територіальної державної інспекції праці в м. Києві № 26-07-92/1204 від 11.10.11р., проведеної за дорученням прокуратури Подільського району м. Києва встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 83, 116 КЗпП України ОСОБА_1, звільненому 31.08.11р., розрахунок по виплаті заробітної плати було проведено 01.09.11р. (а.с. 34-39). Разом з цим, порушення КП «Київське автотранспортне підприємство № 2737» вимог законодавства щодо звільнення працівників актом перевірки не встановлено.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 повідомили, що ОСОБА_1 періодично не виконував покладені на нього трудові обов'язки, не користувався повагою в колективі, неодноразово був відсутній на робочому місці без поважних причин, не додержувався трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку, на стан здоров'я при цьому не скаржився.

Зокрема, свідок ОСОБА_2, відповідаючи на запитання суду, зазначив, що ОСОБА_1 за період роботи на підприємстві було оголошено 2 догани, що не заперечувалось представником позивача під час розгляду справи.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Таким чином, позивач перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, повинен дотримуватись трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку.

П. 4 ч. 1 ст. 40, ст. 43 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений термін може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Розірвання трудового договору може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації. Питання про звільнення з посади розглядається за поданням власника, в присутності працівника.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

З протоколу засідання профспілкового комітету КП «Київське автотранспортне підприємство № 2737» № 23 від 30.08.11р. вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при розгляді подання адміністрації підприємства щодо питання про його звільнення з роботи за прогул.

Посилання позивача стосовно відсутності 10.08.11р. на робочому місці протягом 3-х годин через погане самопочуття є безпідставними, оскільки жодних письмових доказів про поважність причин своєї відсутності на роботі ОСОБА_1 суду не надав.

Також є безпідставним твердження ОСОБА_1 щодо необхідності надання Київською міською профспілкою працівників житлово-комунального господарства та сфери послуг згоди на звільнення члена профспілкового комітету, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 дійсно був членом профкому КП «Київське автотранспортне підприємство № 2737», однак він не був членом виборного органу цієї профспілкової організації.

Обов'язок правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержуватися законодавства про працю покладається на власника або уповноважений ним орган передбачений ст. 141 КЗпП України.

Дослідженими у справі письмовими доказами та поясненнями свідків, достовірно встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 10.08.11р. з 07 год. 45 хв. до 13 год. 00 хв. без поважних причин, а тому наказом КП «Київське автотранспортне підприємство № 2737» № 99П від 31.08.11р. ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул).

П. 10 ст. 247 КЗпП України передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках передбачених законом.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

З матеріалів справи вбачається, що 30.08.11р. профспілковим комітетом КП «Київське автотранспортне підприємство № 2737» було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за прогул (а.с. 5-6).

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилюється, як на підставу своїх вимог, користуючись при цьому рівними процесуальними правами на засадах змагальності сторін, згідно до вимог ст. 10 ЦПК.

Суд вважає, що позивачем не доведено в судовому засіданні, та не надано суду доказів на підтвердження позовних вимог про неправомірність його звільнення з посади, оскільки з матеріалів справи вбачається та з'ясовано в судовому засіданні, що позивач був відсутній на робочому місці 10.08.11р. починаючи з 07 год. 45 хв. по 13 год. 00 хв. без поважних причин. Тому приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 відповідачем було додержано вимог передбачених ст. 149 КЗпП України та врахована ступінь тяжкості проступку, обставини, за яких вчинено проступок та попередню роботу позивача і його відношення до неї, а також звільнення позивача було проведено зі згоди профспілкового комітету, відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України.

На підставі вище викладеного, вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення його на роботі є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади у відповідності до вимог чинного законодавства, тому вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, ст. ст. 40, 41, 43, 116, 139, 141, 149, 235, п. 10 ст. 247 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київське автотранспортне підприємство № 2737» за участю третьої особи Київської міської профспілки працівників житлово-комунального господарства та сфери послуг про визнання незаконним та скасування наказу «Про звільнення» від 31.08.11 № 99П, поновлення на роботі на посаді начальника технічного відділу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2011 року по 28 вересня 2011 року у розмірі 3599, 96 грн., відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Васильченко О. В.