Справа № 2-4763/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Зарицької Ю.Л.

при секретарі Романченко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Громадської організації «Садівниче товариство «Більшовик» про стягнення суми та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що голова правління СТ «Більшовик» - ОСОБА_2 діючи від власного імені, збільшила тариф на електроенергію, в результаті чого за період з 13.12.08 р. по 11.02.12 р. отримала від позивача грошові кошти без достатньої правової підстави за нібито одержані послуги за споживання електроенергії в сумі 19425 грн. Тому позивач і звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів, просив стягнути з відповідачки на його користь 19425 грн., 2000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, зазначених вище, та просив його задоволити. Відповідачка та її представник проти позову заперечували.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 - мати позивача, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку є власницею земельної ділянки 0,0583 га, яка знаходиться на Лінії 3 ділянка НОМЕР_1 садового товариства «Більшовик» (а.с.5).

На вказаній ділянці збудовано два жилих будинки, право власності на які на даний час не за ким не зареєстровано.

12.07.08 р. на імя позивача було виписано книжку для здійснення відміток про сплату членських внесків та оплату за електроенергію.(а.с.а.с. 4-9, 40-42).

06.09.08 р. мати позивача звернулась з заявою до правління Громадської організації «Садове товариство «Більшовик» з заявою прийняти її в члени Громадської організації «Садове товариство «Більшовик», в якій зобов'язалась платити за користування електроенергією щомісячно до 5 числа наступного періоду (а.с. 49).

В судовому засіданні встановлено, що договір між сторонами про споживання електроенергії не укладався.

13.12.08 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було складено акт про встановлення електричного лічильника на ділянці НОМЕР_1 лінії 3 ОСОБА_3 в новому будинку сина - ОСОБА_6 (а.с.51).

Правових підстав встановлення лічильника на зазначеній вище ділянці позивач суду не надав. Судом встановлено, що енергопостачання на ділянку НОМЕР_1 лінія 3 було підключено ОСОБА_4 - батьком позивача, який на той час працював в товаристві електриком, та ОСОБА_5 без рішення відповідного органу,

19.03.11 р. комісією в складі: члена правління, членів комісії з енергозабезпечення, голови правління, бухгалтера було складено акт про обстеження підключення садиби НОМЕР_1 по лінії № 3 до КЛ електричної мережі ГО «Садівниче товариство «Більшовик», в якому встановлено наступне: на ділянку НОМЕР_1, що має окремі дві будівлі здійснено два окремі підводи ліній електропостачання: на новий будинок - 3-х фазний, через 3-х фазний лічильник, з закритою проводкою до лічильника, який встановлений у приміщенні будинку; на старий будинок - 3-х фазний, через розподільчий перемикач фаз, на одно-фазний лічильник, з прихованою проводкою до перемикача встановленого на горищі будівлі (а.с. 52).

Однофазний лічильник був відключений від енергопостачання.

Під час розгляду справи позивач наголошував, що електропостачання відбувалось у обсязі, вказаному у книжці, за спожиту електроенергію сплачували він та його мати.

Судом встановлено, що суду позивач надав два варіанти однієї й тієї ж книжки про оплату електроенергії, які 12.07.08 р. були виписані на його ім'я, за таких обставин в якості належного та допустимого доказу вказані книжки суд прийняти не може.

Тим більше, що у вказаних книжках відсутні дані про особу, що сплачувала кошти за електроенергію.

В судовому засіданні позивач неодноразово наголошував на тих обставинах, що сплата, фактично, провадиться за тарифами, які більші, ніж визначені чинним законодавством.

ОСОБА_3 використовував електроенергію на власний розсуд, а тому, має сплачувати за цю електроенергію.

Що стосується позовних вимог щодо морального відшкодування, то дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки позивач не надав доказів які б свідчили завдання моральної шкоди.

Оскільки в позові про відшкодування матеріальної шкоди позивачу відмовлено, а позов про відшкодування моральної шкоди витікає з спричинення матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про необхідність відмови в позові і в частині відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням викладеного вище, суд і приходить до висновку про необхідність відмови у позові, оскільки він не ґрунтується на чинному законодавстві та не доведений позивачем.

На підставі ст.ст. 386, 1166, 1167, 1212 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2, Громадської організації «Садівниче товариство «Більшовик» про стягнення суми та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ Зарицька Ю. Л.