Справа № 1-225/12

Вирок

іменем України

12.06.2012

Деснянський районний суд м.Києва в складі :

головуючого - судді Котовича О.Л.,

при секретарі Двірко Т.В.,

з участю прокурора Горкавої В.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

представників потерпілої ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за звинуваченням

ВСТАНОВИВ :

Підсудний ОСОБА_6 28 травня 2010 року в ранковий час на з'їзді з шляхопроводу між вулицею Червоногвардійською і проспектом Броварським в м.Києві біля станції метро "Чернігівська" на грунті особистої неприязні внаслідок конкуренції при здійсненні пасажирських автоперевезень між м.Києвом і м.Козелець Чернігівської області, руками наніс потерпілій ОСОБА_3 удари по тілу і штовхнув, в результаті чого ОСОБА_3 упала на землю і отримала при цьому легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я - черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 вину визнав частково і показав, що навесні 2009 року він зустрічався з потерпілою в ресторані "Диканька" і з метою уникнення конкуренції пропонував варіанти автобусних перевезень пасажирів та отримання спільного прибутку, але погроз при цьому не висловлював. 28 травня 2010 року вранці на з'їзді з шляхопроводу біля станції метро "Чернігівська" у нього з потерпілою виник конфлік внаслідок конкуренції при здійсненні пасажирських автоперевезень між м.Києвом і м.Козелець Чернігівської області, потерпіла замахнулась рукою, він ухилився, вона вдруге замахнулась на нього рукою і подряпала око, замахнулась в третій раз і він штовхнув її руками у плечі. Вона посковзнулась на траві і упала на сідниці, підвелась, свідомості не втрачала, пригрозила, що він за це відповість. Він потерпілу в той день не бив і погроз не висловлював, а штовхнув її, оскільки боявся, що вона застосує до нього електрошокер, а він має захворювання серця.

Крім показань підсудного його вина в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, доведена в ході судового слідства показаннями потерпілої, свідків, висновками експерта, даними з протоколів слідчих дій, іншими матеріалами справи.

Так, потерпіла ОСОБА_3 в суді показала, що навесні 2009 року в ресторані "Диканька" вона зустрілась з підсудним, який висловив пропозиції на свою користь про зміни в її автобусних перевезеннях пасажирів до м.Козелець і про поділ прибутку. З розмови вона зрозуміла, що якщо вона не погодиться на пропозицію підсудного, то її автобуси взагалі не будуть їздити. 28 травня 2010 року вранці вона приїхала до станції метро "Чернігівська", де автобуси її та інших офіційних перевізників були блоковані мікроавтобусами на спуску до Броварського проспекту. Всі водії лаялись, автомобіль "Фольксваген гольф" виїхав на тротуар, наїхав їй на ногу і хтось ударив її в спину. Проти неї стояв підсудний, який вдарив її рукою в живіт, потім вдарив в плече чи верхню частину грудей, далі руками підняв над землею і кинув зі схилу. При цьому підсудний погрожував їй побиттям і підпалити автобуси. До цих ударів погроз з боку підсудного вона не пам'ятає. Вона також не пам'ятає, якою частиною тіла упала на землю, але при падінні вдарилась головою не знає об що.

Свідок ОСОБА_7 в суді показала, що вранці 28 травня 2010 року вона поїхала з ОСОБА_3 до станції метро "Чернігівська" на прохання потерпілої, яка просила її морально підтримати і зробити фотографії. Приблизно через 1-2 години між потерпілою і підсудним виник конфлікт, причина якого їй невідома. Підсудний декілька разів вдарив рукою потерпілу по переднім частинам тіла, підняв і кинув на схил. Потерпіла після падіння лежала з закритими очима, не реагувала на звернення, не розуміла, що з нею, видимих тілесних ушкоджень на потерпілій вона не бачила.

Свідок ОСОБА_8 в суді показав, що 28 травня 2010 року приблизно з 7 годин біля станції метро "Чернігівська" він з ОСОБА_3 та іншими легальними перевізниками проводив акцію протесту проти нелегальних перевізників. Акція протесту полягала в тому, що вони з потерпілою виставили свої автобуси біля згаданої станції метро, перекрили місця паркування нелегалам, роз'яснювали людям переваги легальних перевозок з точки зору безпеки і відповідальності, він запрошував пасажирів до себе. Він бачив в той день електрошокер у потерпілої, яка сварилась з підсудним, той вдарив її рукою в живіт, взяв руками за одяг на грудях і кинув в канаву. При цьому підсудний нічого не казав потерпілій, мовчки бив її і потім кинув. Після падіння потерпіла лежала спиною на землі і не рухалась.

Свідок ОСОБА_9 в суді показав, що 28 травня 2010 року бачив ОСОБА_3 в лікарні, вона скаржилась на болі в нозі, грудній клітині, щелепі, голові і говорила, що підсудний вдарив її і кинув зі схилу.

За висновками експерта у ОСОБА_3 мала місце закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, яка відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але менше ніж 21 добу, не є небезпечним для життя, спричинене тупим(ми) предметом(ми), могло утворитись в термін 27-28 травня 2010 року \т.1 а.с.150-157\.

За протоколами огляду місця події на з'їзді з шляхопроводу між станцією метро "Чернігівська" і пр.Броварським в м.Києві дорожні знаки, які забороняють зупинку і стоянку, відсутні, до асфальтованої пішохідної доріжки прилягає трав'яний газон \т.1 а.с.177\.

За результатами судового слідства суд вважає недоведеною і виключає з обвинувачення підсудного інкриміновану слідчим протидію законній господарській діяльності ОСОБА_3 навесні 2009 року в ресторані "Диканька" на вул.Малишка, 4-А в м.Києві, вимагання при цьому від ОСОБА_3 припинити перевезення пасажирів автобусами сполученням "Київ-Козелець" і "Київ-Остер", погрози фізичною розправою, побиттям водіїв і пошкодженням автобусів з наступних підстав :

підсудний заперечує вчинення відносно потерпілої дій, які утворюють об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст.206 КК України, навесні 2009 року в ресторані "Диканька",

свідок ОСОБА_9, який був присутнім при зустрічі підсудного з потерпілою, не показав в суді про вчинення підсудним у згаданому ресторані відносно потерпілої дій, які утворюють об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст.206 КК України,

крім показань підсудної інших доказів вчинення підсудним злочину у згаданому ресторані слідчий не зібрав.

Доводи підсудного ОСОБА_6 про свою непричетність до виявленого у потерпілої ОСОБА_3 легкого тілесного ушкодження суд відносить до обраної позиції захисту від інкримінованого слідчим злочину і при вирішенні питання про винність ОСОБА_6 у заподіянні ОСОБА_3 цього ушкодження виходить з наступного :

застосування фізичної сили до потерпілої з боку підсудного 28 травня 2010 року доведено показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8,

підсудний в суді не заперечував застосування фізичного насильства до потерпілої і показав, що штовхнув руками у плечі потерпілу, яка посковзнулась на траві і упала на сідниці,

потерпіла 27 травня 2010 року заявила в міліцію, що двоє чоловіків нанесли їй тілесні ушкодження, 28 травня 2010 року вона заявила в міліцію, що її побили наглядно знайомі, але в справі немає об'єктивних даних про отримання потерпілою тілесних ушкоджень до 28 травня 2010 року, або про її падіння в результаті застосування фізичної сили в той день іншими особами, крім підсудного \т.1 а.с.162, 183\,

строк отримання тілесних ушкоджень потерпілою 28 травня 2010 року і механізм травмування підтверджений експертом і узгоджений з показаннями потерпілої.

Заподіяння підсудним ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_3 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, суд кваліфікує за ч.2 ст.125 КК України, а не за ч.3 ст.206 КК України, які кваліфікував слідчий, з наступних підстав:

згідно виданого ОСОБА_3 Державним департаментом автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України дозволу вона мала обслуговувати пасажирів на автобусному маршруті з зупиночними пунктами "Київ АС-4" і "Козелець АС", при цьому висадка та посадка пасажирів і відправлення автобусів здійснюється тільки на зупинках, що зазначені у затвердженому Укравтотрансом розкладі руху автобусів на маршруті \т.1 а.с.29-30, 199\,

в суді потерпіла ОСОБА_3 показала, що маршрут її автобусів починався в м.Києві на автостанції "Дарниця", закінчувався на автостанції м.Козелець, проміжні зупинки дозвільними документами не передбачались, але вона вважає, що водії мали право підсажувати пасажирів на вимогу в любому місці, зокрема, біля станції метро "Чернігівська", в тому місці стоянка автобусів заборонена, а чи дозволена зупинка, вона не знає, забороняючих знаків вона не бачила,

наявні в справі нормативні документи, на підставі яких потерпіла здійснювала господарьску діяльність, не підтверджують доводи потерпілої про право водіїв її автобусів зупинятись на з'їзді з шляхопроводу на місці події і проводити там посадку чи висадку пасажирів,

при додатковому огляді місця події за судовим дорученням потерпіла показала місце на з'їзді з шляхопроводу біля станції метро "Чернігівська", де підсудний застосував до неї насильство 28 травня 2010 року, і там відсутні дорожні знаки, що забороняють зупинку і стоянку транспортних засобів,

згідно прилученого до справи листа начальника управління ДАІ ГУ МВС України в м.Києві, з'їзд з шляхопроводу в розумінні п.1.10 ПДР є елементом шляхопроводу, на якому заборонена зупинка згідно п.15.8.(в) і тому водії при зупинці міжобласних автобусів сполученням "Київ-Козелець" і "Київ-Чернігів" на з'їзді з шляхопроводу в районі вул.Червоногвардійської і пр.Броварського порушують вимоги п.15.8.(в) ПДР; відповідно загальноміської дислокації дорожні знаки, які забороняють зупинку на зазначеній ділянці шляхопроводу та після з'їзду з нього на Броварський проспект, не встановлені; враховуючи, що п.1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, встановлення заборонних дорожніх знаків на з'їзді із шляхопровду та під ним на даний час не доцільно,

згідно пунктів 15.9.(в) і 15.10.(а) Правил дорожнього руху заброняється зупинка і стоянка на шляхопроводах,

досудовим і судовим слідством не встановлено фактів протидії підсудного законній господарській діяльності потерпілої на автостанції "Дарниця" в м.Києві або на автостанції м.Козелець і таке обвинувачення ОСОБА_6 не пред'являлось,

згідно ст.275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудного і тільки в межах пред'явленого йому обвинувачення,

будь-які інші дії, які становлять об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст.206 КК України, крім навесні 2009 року в ресторані "Диканька" і 28 травня 2010 року на з'їзді з шляхопроводу біля станції метро "Чернігівська", підсудному ОСОБА_6 не інкримінувались,

під час досудового слідства і в суді не отримано доказів того, що потерпіла припинила займатись автобусними перевезеннями пасажирів між м.Києвом і м.Козелець Чернігівської областні внаслідок дій підсудного проти неї 28 травня 2010 року,

за викладених обставин суд не вважає доведеним інкрмінований слідчим ОСОБА_6 мотив злочину і вважає, що тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_6 заподіяв на грунті особистої неприязні внаслідок конкуренції при здійсненні пасажирських автоперевезень без дотримання обома сторонами конфлікту всіх правил, встановлених державою,

потерпіла в суді просить притягнути ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ст.125 КК України і суд вважає, що таке бажання потерпілої грунтується на матеріалах справи і законі.

При призначенні покарання підсудному суд враховує обставини, тяжкість, суспільну небезпечність і наслідки злочину, минуле ОСОБА_6, який раніше не судимий і вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, інвалід 2 групи довічно і може працювати в створених умовах, добровільне відшкодування завданого збитку як пом'якшуючу покарання обставину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, і призначає покарання у вигляді арешту, яке буде необхідним і достатнім для виправлення і попередження нових злочинів.

В зв'язку з відшкодуванням завданого злочином збитку і відмовою потерпілої від цивільного позову, суд його не вирішує і скасовує заходи, вжиті до його забезпечення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, і призначити йому покарання у вигляді шести місяців арешту.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 обчислювати з 19 квітня 2011 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання, оскільки він його відбув у попередньому ув'язненні.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили скасувати і звільнити ОСОБА_6 з-під варти негайно в залі суду.

Скасувати накладений постановою Деснянського районного суду м.Києва від 2 березня 2012 року арешт автомобіля марки "ГАЗ 24" з номерним знаком НОМЕР_1, причіпу марки "КМЗ 8119" з номерним знаком НОМЕР_2, будинку АДРЕСА_1 зареєстрованих за ОСОБА_6

Апеляція на вирок може бути подана через місцевий суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий :