Справа № Провадження №22-ц-2569/12 22-ц/1090/2837/12 Головуючий у І інстанції Радзівіл А.Г.

Категорія40Доповідач у 2 інстанціїМалород

08.06.2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 червня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого: Поліщука М.А.,

суддів: Малорода О.І., Сліпченка О.І..

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_4, третя особа: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок та надвірні будівлі, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2011 року позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Мотивував вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_5, яким все майно, що йому належатиме заповів своїм дітям -їй та ОСОБА_3 ЇЇ батьку належав старий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, який в 1997 році зазнав капітальної перебудови без належного дозволу та затвердженого проекту, внаслідок чого він повністю втратив первозданний стан та значно збільшився в розмірах.

Вона зверталася до нотаріальної контори, щоб прийняти спадщину після померлого батька, але їй було відмовлено, оскільки батьком за життя не було оформлено право власності на зазначений будинок.

В 2009 році їй була надана земельна ділянка площею 0,0823 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1. А 26 травня 2011 року видано Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку. Тому будинок було побудовано її батьком на її земельній ділянці та за її кошти, оскільки було заплановано, що будинок залишиться їй.

Вказаний будинок не порушує права інших осіб, зокрема власників суміжних земельних ділянок, оскільки знаходиться посередині земельної ділянки та на достатній відстані від сусідів.

Рішенням суду позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину надвірних будівель та споруд, а саме: погріб, вбиральню, колодязь, огорожу, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду позивачка подала апеляційну скаргу та просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким визнати за нею право власності на самочинно збудований будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Суд не звернув уваги на те, що всіма відповідачами було визнано позов в повному обсязі і внаслідок цього не було винесено ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.

Суд неправильно застосував законодавство та вийшов за межі позовних вимог поскільки застосував норми спадкового законодавства.

Судом не враховано, що будь-які права третіх осіб не порушуються даним самочинно збудованим будинком та не враховано звіт про проведення технічного обстеження житлового будинку та мереж.

Апеляційну скаргу слід задовільнити частково.

Судом першої інстанції встановлено, що 6 червня 2008 року ОСОБА_5 склав заповіт яким все своє майно заповів дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 року заповідач помер і після його смерті відкрилась спадщина.

З заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулись діти заповідача та дружина - ОСОБА_4, на обов'язкову частку у спадщині.

Встановлено, що померлий ОСОБА_5 був власником будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1., які отримав у спадщину в 1993 році.

В 1997 році заповідач самочинно на місці старого дерев'яного будинку побудував новий житловий будинок.

Господарські споруди біля будинку, а саме погріб «В», вбиральню «Е», колодязь «К», огорожу «N», залишились не перебудованими.

Також встановлено, що будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0823 га, власниками якої є позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 відповідно до Державного акту виданого 26 травня 2011 року, уже після смерті спадкодавця.

Суд відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на самочинно збудований будинок і указав, що в силу ст.. 376 ЦК України визнання права власності на самочинно збудований будинок можливе лише при незаконній відмові у введенні в експлуатацію закінченого будівництвом будинку, за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідно для прийняття будинку в експлуатацію.

Надалі суд задовільнив вимоги і визнав за позивачкою в порядку спадкування після смерті батька право власності на 1/3 частину надвірних будівель та споруд.

Суд виходив з того, що надвірні будівлі збудовані в 1956 роках, не є самочинними і підлягають поділу між спадкоємцями.

Встановлено, що в матеріалах справи відсутня відмова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про введення будинку в експлуатацію.

В ході апеляційного розгляду апелянт підтвердила, що така відмова відсутня.

За таких обставин, колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про визнання права власності на самочинно збудований будинок, поскільки відповідно до положень ст.. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, може звертатися до суду з позовом про визнання права на самочинне будівництво, якщо вона не змогла вирішити це питання іншим шляхом та при наявності спору.

Апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Натомість підлягає задоволенню апеляційна скарга в частині скасування рішення суду про визнання за позивачкою права власності на 1/3 частину надвірних будівель та споруд після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6

В позовній заяві, поданій після усунення недоліків, /а.с.24/ позивачка просить суд визнати за нею право власності на будинок самочинно збудований нею та померлим батьком і посилається лише на положення ст.. 328, 376 ч.3 ЦК України.

Суд першої інстанції задовольняючи вимоги послався на положення норм спадкового права.

Позивачка в апеляційній скарзі зазначає, що вона не зверталась до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудований будинок в порядку спадкування, а тому вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог.

Зазначає також, що суд також порушив норми ст.. 186, 381 ЦК України, коли визнав за нею право власності на надвірні будівлі та споруди, поскільки підсобні приміщення, відповідно до вказаних норм матеріального права складають з будинком одне ціле.

Колегія погоджується з вимогами апеляційної скарги в цій частині і також вважає, що суд порушив норми процесуального права, вийшов за межі позовних вимог, визнавши за відповідачкою право власності на частину майна в порядку спадкування, без заявлення таких вимог.

Тому апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог в цій частині.

Інші заперечення апеляційної скарги не є підставою для зміни чи скасування рішення суду і тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовільнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2012 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частину надвірних будівель та споруд, а саме: погріб «В», вбиральню «Е», колодязь «К», огорожу «N», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :