31.05.2012

Справа № 22ц-2790/11 21/2012р. Головуючий у першій

інстанції Шкірай М.І.

Категорія 5 Доповідач у апеляційній

інстанції Єфімова В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: Єфімової В.О.,

суддів: Сундукова В.М., Саліхова В.В.,

при секретарі: Зміївській В.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника відповідача КП «РЕП № 12» СМР - Сухатеріна С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 26 березня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 12» Севастопольської міської Ради, третя особа Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до КП «РЕП № 12» СМР, третя особа Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, у якому просив визнати за ним право власності на допоміжнs приміщення багатоквартирного будинку - сараї АДРЕСА_1.

Вимоги позову мотивовані тим, що сараї АДРЕСА_1 та являються спільною власністю власників квартир, що розташовані у цьому будинку. Позивач, будучи одним із цих власників, та діючи у відповідності до порядку користування названими допоміжними приміщеннями, що склався між власниками квартир вказаного будинку, мав намір здійснити ремонт спірних приміщень, але отримав від відповідача КП «РЕП № 12» СМР заборону на здійснення цих дій, у зв'язку з чим змушений звернутися до суду із відповідним позовом про визнання за ним права власності на спірні сараї.

Рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 26 березня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.

Позивач з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового про задоволення вимог його позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що згідно Договору купівлі-продажу квартири, укладеного 08 червня 2007 року між позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_7, що діяла за себе і як законний представника ОСОБА_8, та Договору купівлі-продажу частки квартири, укладеного 30 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_9, ОСОБА_3 являється власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.8,9,11).

У дворі названого будинку, якій перебуває у комунальній власності, згідно реєстраційного посвідчення БТІ від 25 жовтня 1992 року, виписаного на підставі розпорядження представника президента України № 1224 від 25 жовтня 1992 року, розташовані сараї АДРЕСА_1 загальною площею 19,6 кв.м., які до складу цього будинку, згідно його інвентарної справи, не входять, а тому не являються його допоміжними приміщеннями, та як наслідок не являються спільною власністю володільців квартир, що розташовані у будинку АДРЕСА_1, з мотивів наведених у ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(а.с.37-42,52).

Крім того, як вбачається з довідки КП «БТІ і ДРОНМ» СМР № 11148 від 20 грудня 2011 року право власності на спірні приміщення не зареєстровано(а.с.52).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позовних вимог ОСОБА_3 без задоволення, оскільки мотиві наведені у позові не дають підстав для висновку про набуття позивачем у встановленому законом порядку права власності на сараї АДРЕСА_1 загальною площею 19,6 кв.м., які розташовані у дворі будинку АДРЕСА_1, та визнання цього права за позивачем у судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують.

Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 26 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законну сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.

Головуючий: В.О.Єфімова

Судді: В.М.Сундуков

В.В.Саліхов