Справа № Провадження №22-ц-113/12 22-ц/1090/522/12 Головуючий у І інстанціїСкрипник О.Г.

Категорія44Доповідач у 2 інстанції Оношко

30.05.2012

УХВАЛА

Іменем України

16 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Мережко М.В.,

суддів Данілова О.М., Оношко Г.М.,

при секретарі Косенко Т.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, до якої приєдналася інші позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, правонаступником якої є ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 на рішення Вишгородського районного суду від 18 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, правонаступником якої є ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Вишгородської районної державної адміністрації, Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа: ВАТ «Козаровицьке»- про визнання права на земельну частку /пай/ та зобов'язання виділити земельну частку/пай/ в натурі.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2008 року позивачі ОСОБА_4 та інші звернулися до суду позовами , в яких зазначали, що на території сіл Ясногородка, Козаровичі , Глібівка Вишгородського району Київської області діяв радгосп «Козаровицький», кожен з позивачів працював у радгоспі та звільнився у зв»язку з виходом на пенсію. Після їх виходу на пенсію 10.02. 1998 році на базі радгоспу було створене ВАТ «Козаровицьке».

28 листопада 2000 року рішенням Вишгородської районної ради про затвердження проекту роздержавлення і приватизації земель ВАТ «Козаровицьке» частина земель ВАТ була передана у колективну власність , друга частина була передана ВАТ «Козаровицьке»у постійне користування, а третя частина була направлена на створення земель запасу. Усі землі ВАТ «Козаровицьке» складали землі трьох названих сільських рад.

Передача земель КСП у колективну власність відбувалася до набрання чинності ЗК України в ред. 25 жовтня 2001, під час чинності Указу Президента від 08 серпня 1995 року №720/95 та ЗК 1990 року, згідно з якими право на земельну частку / пай/ мали члени КСП , в тому числі пенсіонери, що працювали в ньому і залишаються ними відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Передача земель у колективну власність КСП «Козаровицьке» відбувалася у листопаді 2000 року.

Зазначали, що відповідно до ч.1 ст. 25 ЗК України, що діє з 2002 року, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств установ та організації земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки /паю/.

Посилаючись на наведене, позивачі вважають, що таким чином коло суб»єктів, які мають право на земельну частку / пай / з земель державних та комунальних підприємств з прийняттям ЗК України в ред від 25 жовтня 2001 року розширене, право на земельну частку / пай/ набули не лише члени КСП або АТ, створених на базі державних або комунальних підприємств, але й інші працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств та пенсіонери з їх числа , які не стали членами КСП та АТ.

Вважають , що вони не були членами КСП, права на земельну частку/пай/ до набуття чинності ЗК України ред. від 25 жовтня 2001 року не мали, проте набули такого права з січня 2002 року і мають рівне право з тими працівниками радгоспу, яким уже виділені земельні паї, що дія ст. 25 поширюється і на ті держані та колективні СГ підприємства, які приватизувалися до набуття чинності ЗК та не були в повному обсязі передані у приватну власність.

Просили визнати за кожним з право на земельну частку /пай/ із земель ВАТ «Козаровицьке» в адміністративних межах сільських рад в розмірі 2,797 га, грошова оцінка яких станом на 2000 рік становила 9987,6 та зобов»язати Вишгородську РДА виділити в адміністративних межах с. Ясногородка /за межами населеного пункту / в натурі земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства з земель ВАТ «Козаровицьке».

Ухвалою Вишгородського районного суду від 16 травня 2008 року позови об»єднанні в одне провадження.

Рішенням Вишгородського районного суду від 18 березня 2009 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2, до якої приєдналися інші позивачі, ставить питання про скасування рішення суду з підстав його незаконності, невідповідності висновків суду обставинам справи ; порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позовів.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення , суд першої інстанції правильно виходив з того , що позивачі працювали в колгоспі „Перемога", який був згодом реорганізований в радгосп „Козаровицький", та звільнилися з роботи в радгоспі у зв"язку з виходом на пенсію. Після їх виходу на пенсію 10.02. 1998 році на базі радгоспу було створене ВАТ «Козаровицьке».

28 листопада 2000 року рішенням Вишгородської районної ради про затвердження проекту роздержавлення і приватизації земель ВАТ «Козаровицьке» частина земель ВАТ була передана у колективну власність , друга частина була передана ВАТ «Козаровицьке»у постійне користування, а третя частина була направлена на створення земель запасу.

Відповідно до п.2 Указу Президента України від 08 серпня 1995р. за №720/95 „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям" право на земельну частку (пай) мають право одержати громадяни, які на момент паювання землі були членами сільськогосподарських підприємств і яких було включено до списку осіб, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Встановлено, що під час паювання земель, позивачі в списки осіб на отримання земельної частки (паю) включені не були, членами ВАТ „Козаровицьке" також не були, права на земельну частку / пай/ не отримали.

Суд обгрунтовано не погодився з доводами позивачів про те , що з прийняттям ЗК України в ред. від 25 жовтня 2001 року що набрав чинності з 01 січня 2002 року вони набули права на земельну частку пай відповідно до правил ст. 25 цього Кодексу, виходячи з наступного.

Статтею 25 Земельного кодексу України передбачено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних.) комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Доказів про те, що на території Ясногородської сільської ради існують комунальні чи державні підприємства, позивачі є пенсіонерами цих підприємств та на даний час проводиться приватизація їх земель, суду не надано.

Доводи позивачів, що вони мають право на одержання земельної частки /паю я / як працівники державного підприємства радгоспу «Козаровицький»на підставі ст. 25 ЗК України в ред. від 25 жовтня 2001 року безпідставні , оскільки не грунтуються на вимогах закону.

Відповідно до п.1 Указу Президента України від 08 серпня 1995р. за №720/95 „Про порядок паювання , земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям" паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, в тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. При цьому ст. 2 зазначеного Указу визначений перелік громадян, які мають право на земельну частку /пай/. Позивачі до кола таких громадян не входять.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Прийнявши до уваги наведене , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те , що позивачі не набули права на отримання земельної частки (паю), тому їх позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Дійшовши обгрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у зв»язку з їх недоведеністю , суд разом з тим в рішенні зазначив, що позивачі пропустили строк позовної давності, про застосування якого просив відповідач, та вважав, що позовні вимоги не підлягають з підстав пропуску строку позовної давності .Проте вказана обставина не впливає на правильність вирішення справи по суті заявленого позову.

Прийнявши до уваги наведене, суд дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду про недоведеність позовних вимог безпідставні. З матеріалів справи беззаперечно встановлено , що передбачених діючим законодавством підстав для визнання за позивачами права на земельну частку / пай/ немає, їх доводи щодо виникнення у кожного з них права на земельну частку /пай/ на підставі ст. 25 ЗК України не грунтуються на законі.

Доводи апелянта про відсутність підстав вважати , що позивачами пропущено строк позовної давності не приймаються до уваги, оскільки не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже захисту підлягає порушене право.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається , що відповідачами не порушено прав позивачів, про захист яких ними заявлено позови, тому підстави для задоволення їх позовних вимог відсутні , рішення суду про відмову в позові є законним та обгрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у рішенні.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права , підстав для його скасування немає.

За правилами ч.2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. 308, 315 ЦПК України , колегія суддів , -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, до якої приєдналася інші позивачі, відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду від 18 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді