Справа № Провадження №22-ц-92/12 22-ц/1090/204/12 Головуючий у І інстанціїОвдієнко К. М.
Категорія44Доповідач у 2 інстанції Оношко
30.05.2012
УХВАЛА
Іменем України
23 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Мережко М.В.,
суддів: Оношко Г.М., Данілова О.М.,
при секретарі: Косенко Т.Г.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2011 року у справі за позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі : Київського обласного головного управління земельних ресурсів, Дніпровського басейнового управління водних ресурсів, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації до ОСОБА_2, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку і зобов'язання вчинити дії.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2010 року Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор Київської області звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку і зобов'язання вчинити дії та просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю площею 0,0989 га. для ведення індивідуального садівництва, виданий на ім'я ОСОБА_2, та скасувати його державну реєстрацію; повернути в державну власність земельну ділянку прибережної захисної смуги Канівського водосховища площею 0,0989 га. вартістю 68920 грн., надану ОСОБА_2 для ведення індивідуального садівництва на підставі державного акта на право власності на землю; зобов'язати ОСОБА_2 привести земельну ділянку площею 0,0989 га., надану для ведення індивідуального садівництва на підставі державного акта на право власності на землю у стан, що існував на момент її надання.
У позовній заяві зазначав, що при проведенні перевірки було встановлено, що 09.02.2009 року розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 167 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність відповідачу та іншим громадянам земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва загальною площею 2,8799 га. в адміністративних межах Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, розпорядженням № 441 від 07.05.2009 року у розпорядження № 167 було внесено зміни щодо уточнення площі земельних ділянок громадян, на підставі вказаних розпоряджень в березні 2009 року відповідач отримав державний акт на право власності на землю площею 0,0989 га. для ведення індивідуального садівництва. Вважав, що розпорядження та державний акт на право власності на землю не відповідають вимогам ст. ст. 58, 60, 61 ЗК України, оскільки земельна ділянка відповідача знаходиться в межах 100 м. прибережної захисної смуги Канівського водосховища, відведення земель водяного фонду та проект землеустрою не був погоджений з Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів, крім того проект відведення земельної ділянки у власність не пройшов державної землевпорядної експертизи, що є обов'язковою умовою для відведення земель водного фонду. З наведених підстав просив задовольнити позов.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2011 року відмовлено в задоволенні позову Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області.
Прокурор, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора задовольнити повністю.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Залишаючи позов прокурора без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що підставою для виготовлення оспорюваного прокурором державного акта на землю є розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 09.02.2009 року № 167 із змінами, внесеними розпорядженням № 441 від 07.05.2009 року, яке є чинним, відносно якого прокурором не ставилися вимог про визнання незаконним та скасування, та не надано доказів того, що на момент його прийняття спірна земельна ділянка відповідача знаходилася в межах 100-метрової прибережної захисної смуги водосховища, тобто відносилась до земель водного фонду.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, оскільки вони відповідають матеріалам справи і узгоджуються із вимогами закону.
Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що відповідно до розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 09.02.2009 року № 167 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 24 громадянам України у власність для ведення індивідуального садівництва на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області загальною площею 2,8799 га., з яких 0,1200 га. передано у власність ОСОБА_2
Розпорядженням № 441 від 07.05.2009 року внесені зміни у додаток до розпорядження від 09.02.2009 року № 167, які стосуються розміру переданих у власність громадян земельних ділянок, зокрема зазначено, що ОСОБА_2 передається земельна ділянка розміром 0,0971 га.
13.03.2009 року ОСОБА_2 одержав державний акт серії ЯЖ № 905053, згідно з яким він є власником земельної ділянки пл. 0,0989 га. для ведення садівництва на території Стовп'язької сільської ради, який зареєстровано відповідно до вимог закону, земельній ділянці присвоєно кадастровий № 3223387200:06:026:0106. Підставою набуття права власності відповідачем ОСОБА_2 на земельну ділянку вказано розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 09.02.2009 року № 167.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни набувають права власності із земель державної або комунальної власності зі рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадянам провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Статтею 121 ЗК України встановлені норми безоплатної передачі ділянок громадянам, які для ведення садівництва встановлені не більше 0,12 га.
Відповідно до ст. ст. 58, 60 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зокрема зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема для великих річок, водосховищ на них та озер -100 м.
Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
З огляду на вказані вимоги закону та встановлені судом обставини суд прийшов до правильного висновку про недоведеність заявлених прокурором позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що державний акт на право власності на землю на ім'я відповідача не відповідає вимогам земельного законодавства, не знайшли свого підтвердження та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Доводячи вимоги про недійсність державного акту, позивач вказував, що в порушення вимог ст. ст. 58, 60 ЗК України земельна ділянка відповідача, яка надана для садівництва, знаходиться в межах 100 м. прибережної захисної смуги Канівського водосховища.
Дійсно, в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.09.2010 року, складеному за участі службових осіб Управління Держкомзему у Переяслав-Хмельницькому районі та Переяслав-Хмельницької дільниці Дніпровського басейнового управління, без участі власника земельної ділянки ОСОБА_2 зафіксовано, що станом на 10.09.2010 року спірна земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі Канівського водосховища. Вказані обставини зазначені і в поясненні в.о. начальника Переяслав-Хмельницького районного управління земельних ресурсів Шостак О.О., надані 17.09.2010 року помічнику Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора.
Разом із тим відповідно до вимог ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів були досліджені проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для ведення індивідуального садівництва на території Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району, виготовлений ПП «Дарін», а також технічна документація із землеустрою щодо виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками Дніпровському басейновому управлінню водних ресурсів із визначеними межами прибережної захисної смуги, із яких вбачається, що земельна ділянка відповідача не перебуває у прибережній захисній смузі Канівського водосховища.
Доводи апелянта, які фіксують стан земельної ділянки на вересень 2010 року, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки місцезнаходження спірної земельної ділянки по відношення до урізу за цей період могло змінитися внаслідок природних процесів.
Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що рішенням суду порушено ч. 7 ст. 118, ч. 7 ст. 151 ЗК України, згідно із якими у разі відведення земель водного фонду орган державної влади зобов'язаний забезпечити наявність відповідного погодження органами водних ресурсів.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 7 ст. 151 ЗК України встановлено, що типова форма клопотання про погодження місця розташування об'єкта затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Оскільки позивач не надав належних доказів того, що на момент прийняття розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 09.02.2009 року № 167 із змінами від 07.05.2009 року спірна земельна ділянка відповідача знаходилася в межах 100-метрової прибережної захисної смуги Канівського водосховища, для її надання відповідачеві не було необхідності погоджувати проект землеустрою з органами водних ресурсів та проводити землевпорядну експертизу.
Колегія суддів також враховує, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 року залишено без розгляду позов Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Київського обласного головного управління земельних ресурсів та Дніпровського басейнового управління водних ресурсів до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації про визнання незаконними дій та не чинними окремих положень розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 167 від 09.02.2009 року, № 441 від 07.05.2009 року.
Крім того, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 року залишено без розгляду позов Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Київського обласного головного управління земельних ресурсів та Дніпровського басейнового управління водних ресурсів до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації про визнання незаконними окремих положень розпорядження в зв'язку із повторним неприбуттям позивача в судове засідання.
Таким чином, розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, які стали підставою для отримання відповідачем державного акту про право власності на землю позивачем неоспорені та є чинними.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області відхилити.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: