У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  22 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою  захисника засудженої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на вирок апеляційного суду Житомирської області від 21 березня 2006 року.

         Вироком Олевського районного суду Житомирської області від 7 грудня 2005 року

         ОСОБА_2,

         ІНФОРМАЦІЯ_1,

засуджена за ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років позбавлення волі;

 за ч. 1 ст. 135 КК України на 1 рік позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

         Вироком апеляційного суду Житомирської області від  21 березня 2006 року вирок Олевського районного суду в частині призначеного покарання скасовано та призначено ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, 4 роки позбавлення волі.

         Виключено із вироку кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 135 КК України як зайву. У решті вирок залишено без зміни.

         Згідно вироку суду ОСОБА_2 засуджена за те, що вона 16 березня 2005 року близько 21 год.30 хв. у будинку АДРЕСА_1 в ході сварки з колишнім чоловіком ОСОБА_4 нанесла останньому дерев'яною палицею чисельні удари по голові та різних частинах тіла, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.

         Крім того ОСОБА_2 залишила потерпілого, без надання  допомоги, лежачим на підлозі до 21 березня 2005 року, чим поставила його у небезпечний для життя стан.

         У касаційній скарзі захисник засудженої - адвокат ОСОБА_3 просить змінити вирок апеляційного суду, перекваліфікувати дії ОСОБА_2 зі ст. 121 ч. 2 на ст. 124 КК України та призначити їй покарання не пов'язане із позбавленням волі, посилаючись на те, що остання, захищаючись від протиправних дій потерпілого, перевищила межі необхідної оборони.

         Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку апеляційного суду без зміни, пояснення потерпілої, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

         Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються доказами, які судом всебічно, повно і об'єктивно досліджені та належно оцінені.

         Виходячи з доказів, які були досліджені в судовому засіданні, злочинні дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України.

         Твердження у касаційній скарзі про те, що засуджена захищалася від протиправних дій потерпілого і перевищила межі необхідної оборони, є безпідставними.

         Апеляційний суду обґрунтовано дійшов висновку щодо необхідності призначення ОСОБА_2 позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України.

         Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів.

         Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни вироку, не встановлено.

         Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

         касаційну скаргу адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Житомирської області від 21 березня 2006 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

судді:

          Лавренюк М.Ю.                Селівон О.Ф.            Колесник М.А.