ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" червня 2008 р. Справа № 5/1544
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горшкової Н.Ф.
суддів: Будішевської Л.О.
Майора Г.І.
при секретарі Швидченко О.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача (ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ):
Сучкова О.О., довіреність від 24.12.2007р.,
Ткачук М.М., довіреність від 15.11.2007р. (був присутній в засіданні суду 05.06.2008р.),
від відповідача (ВАТ "Малинський КДЗ"):
Стасюк Р.Ф., довіреність №116 від 12.09.2007р.,
Савков Я.Д., довіреність №374 від 11.06.2008р.,
від третьої особи:Грінчук Н.А., довіреність №08 від 24.01.2008р.,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод", м.Малин Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "20" березня 2008 р. у справі № 5/1544 (суддя Брагіна Я.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Московської філії, м.Київ
до Відкритого акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" м.Малин Житомирської області
про стягнення 30611,69 грн.,
та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод", м.Малин Житомирської області
до Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Московської філії, м.Київ
за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву, м.Київ
про визнання права власності,
з перервою в засіданні суду з 05.06.2008 року по 19.06.2008 року згідно ст.77 ГПК України,
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Московської філії в квітні 2007р. звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача - ВАТ "Малинський каменедробильний завод" заборгованості за користування майном - локомотивним депо в сумі 30611,69грн. з врахуванням 3% річних та інфляційних за період з серпня 2006р. по березень 2007р. виключно. Мотивуючи свою вимогу позивач зазначив, що відповідач користувався локомотивним депо, яке увійшло до статутного фонду позивача за первісним позовом відповідно до акту прийому-передачі нерухомого майна від 25.07.2001 року і було передано відповідачеві на підставі його листа №9 від 10.01.2005р.
Відповідач за первісним позовом ВАТ "Малинський каменедробильний завод" у червні 2007р. подав зустрічну позовну заяву про визнання права власності на спірне майно, а саме локомотивне депо, зазначивши, що спірне майно належить ВАТ "Малинський каменедробильний завод", оскільки включено в перелік майна, яке було передано до його статутного фонду, спірне майно було побудовано державним комунальним підприємством "Малинський каменедробильний завод", правонаступником якого є позивач за зустрічним позовом.
Господарським судом зустрічна заява прийняти до розгляду ухвалою від 12.06.2007р. (а.с.87, т.1).
Ухвалою від 11.01.2008р. (т.3, а.с.20-21) до участі у справі залучено третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.03.2008р. в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову, а саме стягнення 30611,69грн. (з врахуванням річних та інфляційних) за користування майном суд першої інстанції посилався, що між сторонами не було укладено договору на користування депо, не було погоджено розмір плати, позивачем за первісним позовом не надано доказів, що підтверджували би розмір плати за користування спірним майном, а вказана позивачем за первісним позовом сума 3705,37грн. в місяць згідно калькуляції погоджена сторонами за користування залізничною колією і відповідач сплачував її на підставі договору на подавання та забирання вагонів №30 від 12.11.2002р., укладеного між обома сторонами.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову господарський суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами інвентаризації державного майна підприємства "Малинський каменедробильний завод", що проводилась станом на 01.02.1995р. при його приватизації, не підтверджується передача спірного майна - локомотивного депо до статутного фонду позивача за зустрічним позовом - ВАТ "Малинський каменедробильний завод", доказів, які б свідчили про передачу спірного майна до його статутного фонду та підтвердження права власності на депо позивач за зустрічним позовом не надав.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням господарського суду Житомирської області позивач за зустрічним позовом ВАТ "Малинський каменедробильний завод" подав апеляційну скаргу (т.4, а.с.59-66), в якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ВАТ "Малинський каменедробильний завод" та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити зустрічний позов, визнавши право власності ВАТ "Малинський каменедробильний завод" на локомотивне депо загальною площею 814 кв. метрів, яке розташоване в м.Малин, Житомирської області на території ВАТ "Малинський каменедробильний завод". Судові витрати покласти на ВАТ "Київ - Дніпровське міжрегіональне підприємство промислового залізничного транспорту".
Вважає, що оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні його зустрічного позову прийняте судом без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, які мають істотне значення для її правильного вирішення, висновки суду в оскаржуваному рішенні не відповідають цим обставинам, рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що під час вирішення справи господарським судом безпідставно не прийнято до уваги те, що спірне локомотивне депо було побудовано для державного підприємства "Малинський каменедробильний завод", яке в подальшому приватизоване шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство, введено державним підприємством в експлуатацію, знаходилось на його балансі і зараз знаходиться на балансі ВАТ "Малинський каменедробильний завод", яким він відкрито користується, так як експлуатує у своєму виробництві. Вартість локомотивного депо на 2 стійла, як елемент цілісного майнового комплексу Малинського каменедробильного заводу, що знаходився на балансі підприємства на момент приватизації, була включена до вартості цілісного майнового комплексу ВАТ "Малинський каменедробильний завод", і тому вказане локомотивне депо увійшло до статутного фонду ВАТ. Підтвердження, що депо знаходиться на балансі ВАТ "Малинський каменедробильний завод", були надані суду першої інстанції, а саме баланс на 31.12.2004р., відомості нарахування амортизації по будівлях і спорудах ВАТ "Малинський КДЗ", де згідно інвентарного номеру 400 в розділі "Вантажний цех" значиться приміщення локомотивного депо. Факт користування локомотивним депо підтверджується договорами №03/03/04 від 03.03.04р. та №01/02-05 від 01.02.2005р. оренди двох тепловозів, актами приймання виконаних робіт з технічного обслуговування теплових пунктів корпусу депо. Зазначає, що судом не враховано отримання ВАТ "Малинський КДЗ" технічного паспорту на об'єкт "Локомотивне депо на 2 стійла".
Вважає, що господарським судом також безпідставно не враховано пояснення Регіонального відділення ФДМУ по м.Києву, в яких зазначено, що відділення не може підтвердити (але і не заперечує) факт наявності права власності на локомотивне депо на 2 стійла у ВАТ "Малинський КДЗ".
Зазначає, що господарським судом невірно дана оцінка Договору №15/2 від 30.01.1991р., який нібито свідчить про передачу депо на баланс Київ-Московського МППЗТ, оскільки локомотивне депо не передавалось з балансу Малинського КДЗ на баланс Київ-Московського МППЗТ, а вказаний договір був укладений для здійснення ППЗТ перевезення вантажів від станції Пинязевичі із розміщенням вагонів по фронту завантаження - вивантаження підприємства, яке обслуговується, і назад.
Суду не надано акту прийому або інших документів, які підтверджували би факт передачі локомотивного депо з балансу на баланс. При цьому відповідно до п.5 Декрету КМУ "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" №8-92 від 15.12.1992р., п.2 Постанови Верховної Ради України "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" №2116-ХІІ від 14.02.1992р., Постанови Верховної Ради України "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990р. №506-ХІІ в момент укладення договору №15/2 діяв мораторій на зміну власників державного майна, будь-які угоди з цього приводу були визнані недійсними, а отже договір №15/2 від 01.01.1991р. не може бути доказом передачі локомотивного депо з балансу КДЗ на баланс Київ-Московського МППЗПТ.
ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту в особі Київ-Московської філії (відповідач за зустрічним позовом) у письмовому відзиві на апеляційну скаргу з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не погоджується, вважає, що подання апеляційної скарги є безпідставним, необґрунтованим, не відповідає дійсним обставинам справи. Зазначає, що згідно наказу Міністерства транспорту України від 25.07.2001 р. за №465 ВАТ "Київ-Московське ППЗТ" було створене шляхом перетворення Київ-Московського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту у відкрите акціонерне товариство "Київ-Московське підприємство промислового залізничного транспорту". Цим же наказом було затверджено статут Товариства та акт передачі майна у власність ВАТ "Київ-Московське ППЗТ" (Акт), у якому зазначено спірне Майно (інв. № 10024). Відповідно до п.5.1. Статуту ВАТ "Київ-Московське ППЗТ" засновником та акціонером ППЗТ є держава в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, якій належить 100% акцій ППЗТ. Згідно п.4.5. Статуту, Товариство є власником майна, переданого йому засновником у власність.
Посилаючись на ст.12 Закону України "Про господарські товариства", ст.85 Господарського кодексу України, вказує, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність, а також переданого йому у власність засновниками як внески до статутного фонду. Враховуючи вищевикладене, вважає що у 2001 році ППЗТ стало власником, зокрема, спірного Депо на підставах і у порядку встановлених законами України.
Зазначає, що у 2006 році згідно наказу Мінтрансзв'язку від 26.04.2006р. №396 "Про реорганізацію відкритих акціонерних товариств", шляхом приєднання до ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", ВАТ "Київ-Московське ППЗТ" реорганізувалось у Київ-Московську філію ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" і усе майно філії увійшло до статутного фонду юридичної особи (витяг зі статуту ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" та перелік майна, що передалось за процедурою реорганізації шляхом приєднання від ВАТ "Київ-Московське ППЗТ" до ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в матеріалах справи в наявності).
Наполягає, що ВАТ "Малинський каменедробильний завод" не надано акта передачі майна у власність Заводу від РВФДМУ по місту Києву (іншого правоустановчого документу). Вважає, що підтвердженням тому, що спірне майно не є власністю Заводу є офіційна відповідь Фонду державного майна України від 10.09.2007р. за №10-21-14264 на запит Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.08.2007р. №3585/15/14-07 в якій йде мова про те, що згідно матеріалів інвентаризації (інвентаризаційних описів основних засобів) державного майна підприємства Малинський каменедробильний завод, затверджених протоколом засідання інвентаризаційної комісії від 16.02.1995 року, таке найменування основних засобів як локомотивне депо, розташоване в м.Малин Житомирської області, відсутнє. Таким чином під час приватизації державного підприємства Малинський каменедробильний завод спірне майно не було передане до статутного фонду ВАТ "Малинський каменедробильний завод", тому не може бути його власністю.
Зазначає, що до серпня 2006 року Завод визнавав право власності на Депо за ППЗТ, про що неодноразово зазначав у листуванні. Завод звертався до ППЗТ з проханням продати Депо або передати його в оренду з правом викупу (листи: від 19.04.2004 р. № 185; від 10.01.2005 р. № 9, від 10.01.2005 р. № 10). ППЗТ, в свою чергу, зверталось з цього приводу за погодженням до Фонду Державного майна України та Міністерства транспорту України, але отримало негативну відповідь, оскільки Депо є частиною цілісного майнового комплексу підприємства залізничного транспорту, є стратегічним об'єктом і не підлягає приватизації. Вважає, що Завод, не маючи змоги отримати право власності на Депо в законному порядку, намагається використати інші можливості для закріплення його у своїй власності.
Вказує, що депо було збудоване не за кошти Заводу, а на той час за державні кошти, оскільки це була державна власність. Звертає увагу суду на те, що у 1995 році ППЗТ за свої кошти збудувало прибудову до спірного Депо на суму 115 479,00грн., а у 2002 році зробило капітальний ремонт депо на суму 196 858,40 грн. і у ці роки Завод не заявляв свого права на спірне депо. Усього на ремонтні роботи по спірному Депо було витрачено 312 337,40 грн. державних коштів (докази проведення цих робіт ППЗТ в матеріалах справи в наявності). Згідно переліку майна, переданого у 2006 році до статутного фонду ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", вартість Депо становить - 1 848 546,58 грн.
В поясненнях Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву від 27.02.2008р. №30-10/1585 чітко вказано, що в інвентаризаційному описі основних засобів №9 в переліку основних засобів не значиться депо під інвентарним №982.
Наголошує, що в договорі на подачу та забирання вагонів №15/2 від 01.01.1991 року, укладеного між Київ - Московським міжгалузевим підприємством залізничного транспорту та Малинським каменедробильним заводом зазначено, що Завод передає ППЖТ з балансу на баланс локомотивне депо та залізничні колії, які розташовані на території Заводу. Умови договору були виконані та спірне майно було передане ППЖТ. Так починаючи з цього моменту та по теперішній час зазначене майно знаходиться на балансі Київ-Московської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".
Згідно розпорядження в.о. голови Житомирського апеляційного господарського суду Веденяпіна О.А. від 04.06.2008р. №296 у зв'язку з необхідністю та відповідно до ст.28 Закону України "Про судоустрій України" розгляд апеляційної скарги ВАТ "Малинський каменедробильний завод", м.Малин Житомирської області у справі №5/1544 здійснюється колегією суддів: головуючий суддя Горшкова Н.Ф., суддів: Будішевська Л.О., Майор Г.І.
В судове засідання 05.06.2008р. з'явились представники позивача та відповідача за первісним та зустрічним позовами.
Представник третьої особи, яка не пред'являє самостійних вимог на предмет спору, Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву в судове засідання не з'явився, відзив на апеляційну скаргу третя особа не надала, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с.77,т.4).
Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявності в ній матеріалами.
Згідно приписів ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Представники сторін не заперечили проти розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи.
В судовому засіданні представник особи, що подала апеляційну скаргу, доводи скарги підтримав, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання права власності на локомотивне депо за ВАТ "Малинський каменедробильний завод" незаконним та необґрунтованим. Зазначив, що депо на момент приватизації знаходилось на балансі Малинського каменедробильного заводу, було включено до матеріалів інвентаризації, яка проводилась перед приватизацією заводу, що підтверджується матеріалами інвентаризації, та увійшло до статутного фонду ВАТ "Малинський каменедробильний завод". У зв'язку з цим просив оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати та прийняти в цій частині новий судовий акт, яким повністю задовольнити зустрічний позов.
Представники позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) проти апеляційної скарги заперечили, вважають оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим, зазначили, що згідно матеріалів інвентаризації, проведеної на Малинському каменедробильному зводі під час його приватизації, таке найменування основних засобів як локомотивне депо, відсутні, тобто під час приватизації ДП "Малинський каменедробильний завод" спірне майно не було передане до статутного фонду ВАТ "Малинський каменедробильний завод", а отже не може бути його власністю. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Зазначили також, що рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні первісного позову позивачем за первісним позовом не оскаржувалось.
В судовому засіданні 05.06.2008р. в зв'язку з заявленим клопотанням представника особи, що подала апеляційну скаргу Стасюка Р.Ф. про оголошення повного тексту постанови Житомирського апеляційного господарського суду була оголошена перерва до 19.06.2008р.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріалів справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Позивач за зустрічним позовом - Відкрите акціонерне товариство "Малинський каменедробильний завод" було засновано відповідно до наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву №37-ПР від 20.01.95р та №846-ВАТ від 17.07.1995р. шляхом перетворення Державного комунального підприємства "Малинський каменедробильний завод", що підтверджується зазначеними наказами Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву (а.с.68-69.т.1), планом приватизації від 17.07.1995р. (а.с. 126-141,т.3) та статутом позивача за зустрічним позовом (а.с.70-80,т.1).
Згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву №1008 від 24.06.1998 року приватизація позивача за зустрічним позовом була завершена 24.06.1998р. (а.с.37, т.2).
Відповідно до п.2 розділу 1 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993р. №158, інвентаризація майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, проводиться відповідно до рішення державних органів приватизації чи орендодавців.
Інвентаризації підлягає все майно державних підприємств, що приватизуються, а також майно державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, чи їх структурних підрозділів, включаючи об'єкти невиробничого призначення, діючі об'єкти, об'єкти та предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану, а також зараховані чи не зараховані з різних причин на баланс (п.3 розд.1 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду).
За результатами інвентаризації майна Державного комунального підприємства "Малинський каменедробильний завод" станом на 01.02.95р., з урахуванням вимог Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів, від 18.01.95р. №36, була визначена вартість майна (а.с.142-144, т.3,а.с.30-32, т.2).
Результати інвентаризації були оформлені інвентаризаційними описами відповідно до вимог Положення про інвентаризацію, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.93р. №158, зокрема: інвентаризаційний опис №9 і (а.с. 192-195, т.2, а.с. 148-151, т.3) та відображені у відомості розрахунку залишкової вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв (а.с.135-137,т.2, а.с.123-125,т.3), які свідчать, що в переліку основних засобів не значиться спірне майно - локомотивне депо, оскільки в зазначених документах таке майно відсутнє.
На запит суду першої інстанції Державний архів м.Києва надіслав витяг із матеріалів інвентаризації державного майна підприємства "Малинський каменедробильний завод", що проводилась станом на 01.02.1995 року, затверджених протоколом засідання інвентаризаційної комісії №1 від 16.02.95р. від 28.05.08р., яким не підтверджується передача спірного майна - локомотивного депо до статутного фонду позивача за зустрічним позовом - Відкритого акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" (а.с.33-36, т.2).
Також з матеріалів справи вбачається, що до серпня 2006 року позивач за зустрічним позовом не вважав, що йому на праві власності належить локомотивне депо, зокрема, надсилав листи до позивача за первісним позовом про продаж спірного майна або передачу в користування чи в оренду за № 650 від 18.11.2003р. (а.с.112, т.1), за №185 від 19.04.2004р. (а.с.113, т.1), за №9 від 10.01.2005р. (а.с.120,т.1).
Оскільки в інвентаризаційних описах основних засобів, які знаходяться в матеріалах приватизаційної справи Відкритого акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" та в переліку майна, що був переданий до статутного фонду позивача за зустрічним позовом, витребуваних із Державного архіву м.Києва на запит господарського суду першої інстанції, відсутнє спірне майно, а під порядковим №32 значиться будівля АБЦ (а.с.33-34,т.2), то суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв як належний доказ перелік нерухомого майна, яке передане до статутного фонду відповідача за первісним позовом, наданий останнім, в якому під порядковим номером №32 значиться спірне майно - локомотивне депо (а.с.64-65 т.1).
Інвентаризаційні описи, що були складені на період приватизації, у позивача за зустрічним позовом відсутні.
Крім того, згідно п.12.1.1 (з протоколом розбіжностей) договору на подавання і забирання вагонів №15/2, укладеного між Малинським каменедробильним заводом і Київ - Московським ППЗТ 30.01.1991р., вбачається, що спірне майно було передано заводом на баланс Київ - Московського ППЗТ, тобто позивача за первісним позовом (а.с.1-5, т.4). Посилання ВАТ "Малинський КДЗ" на те, що в момент укладення вказаного договору діяв мораторій на зміну власників державного майна і будь-які угоди з цього приводу були визнані недійсними не приймається до уваги, оскільки згідно Постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990р. №506-ХІІ був встановлений мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.
У даному випадку зміна власників спірного майна не відбулася, оскільки обидва підприємства у 1991 році перебували у державній власності, локомотивне депо передавалось з балансу одного державного підприємства на баланс іншого державного підприємства, а не у його власність.
Постановою же Верховної Ради України від 14.02.1992р. №2116-ХІІ визнані недійсними майнові договори, за якими змінено форму власності і власників державного майна, укладені під час дії мораторію, встановленого вищевказаною Постановою ВР УРСР від 29.11.1990р.
Згідно наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.04.2006 року №396 "Про реорганізацію відкритих акціонерних товариств шляхом приєднання до Відкритого акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" було реорганізовано відкриті акціонерні товариства промислового залізничного транспорту шляхом приєднання до позивача за первісним позовом - Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", в тому числі Відкритого акціонерного товариства "Київ-Московське підприємство промислового залізничного транспорту" згідно додатку №1 до зазначеного наказу (а.с.98-99,т.1).
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.07.2006р. №806 було затверджено статут позивача та зареєстровано 15.01.07. державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації у місті Києві (а.с.8-17,т.1) відповідно до п.1.2 якого позивач за первісним позовом став правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" з його філіями та відкритих акціонерних товариств з їх філіями, реорганізованих згідно зазначеного вище наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №396 від 26.04.2006р.
Як вбачається з передавального балансу від 17.07.2006р. та переліку (додаток №2 до передавального акту) майна у номенклатурі, що передається за процедурою реорганізації шляхом приєднання від Відкритого акціонерного товариства "Київ-Московське підприємство промислового залізничного транспорту" до Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" станом на 17.07.2006р. значиться найменування спірного майна - локомотивне депо на Малин під порядковим №10 (а.с.100-101,т.1).
Слід зазначити, що в акті передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству "Київ - Московське підприємство промислового залізничного транспорту" від 25.07.01. (яке було приєднано до позивача за первісним позовом і правонаступником якого став позивач) теж значиться майно - локомотивне депо Малинської дільниці під порядковим №13 (а.с.31-36,т.1).
Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву у своєму письмовому поясненні від 27.02.2008р. №30-10/1585, наданому господарському суду Житомирської області (а.с.121-122, т.3) зазначає, що за результатами проведеної інвентаризації майна Малинського каменедробильного заводу станом на 1 лютого 1995р., які відображені у відомості розрахунку залишкової вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв та в інвентаризаційному описі основних засобів №9 в переліку основних засобів не значиться депо під інвентарним №982 залишковою вартості 30849,36грн., що зазначене в копії Витягу з матеріалів інвентаризації державного майна вказаного підприємства від 28.05.1998р. №30-03/2764, наданої ВАТ "Малинський каменедробильний завод", що знаходиться в матеріалах справи. Згідно з відомістю розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв та інвентаризаційного опису основних засобів №9 станом на 01.02.1995р. на балансі Малинського КДЗ рахувались основні засоби, в тому числі будівля матеріального складу, будівля їдальні, будівля АБК ( в копії "Витягу" значиться під порядковим №34 як АБЦ). Основні засоби, такі як депо та АБЦ, в матеріалах інвентаризації відсутні взагалі. В поясненні також зазначається, що беручи до уваги вказані документи та відсутність в матеріалах справи оригіналу витягу з матеріалів інвентаризації, наданого листом регіонального відділення від 28.05.1998р. за №30-03/2764, регіональне відділення не може підтвердити передачу у власність господарському товариству об'єктів нерухомості - депо та АБЦ.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність доказів, які би свідчили про передачу спірного майна до статутного фонду ВАТ "Малинський каменедробильний завод" в процесі приватизації та підтвердження права власності на нерухоме майно - локомотивне депо позивач за зустрічним позовом не надав і такі докази відсутні в матеріалах справи, а отже обґрунтовано відмовив позивачу за зустрічним позовом - ВАТ "Малинський каменедробильний завод" у задоволенні зустрічного позову.
Рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 30611,69грн. (з урахуванням річних та інфляційних) за користування локомотивним депо за період з серпня 2006р. по березень 2007р. позивачем за первісним позовом не оскаржувалось.
Однак, відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У даному випадку колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в задоволенні первісного позову, виходячи з наступного:
Згідно ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
ВАТ "Малинський каменедробильний завод” направив позивачу за первісним позовом лист від 10.01.2005р. за №9, в якому просив до вирішення питання продажу локомотивного депо, яке належить позивачу, надати цей об’єкт в користування ВАТ "Малинський каменедробильний завод” з щомісячною оплатою вартості послуги згідно розрахунку ППЗТ (а.с.38,т.1).
Однак, позивач не надав доказів в підтвердження укладення договору найму спірного майна чи доказів, що підтверджували би надіслання відповіді відповідачеві на зазначений вище лист за вихідним №9 від 10.01.2005р., тобто прийняття пропозиції (акцепту) позивачем за первісним позовом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).
Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу (ч.2 ст.644 ЦК України).
Але, як зазначалось вище, позивач за первісним позовом не надав доказів, що підтверджували би надіслання відповіді відповідачеві на зазначений лист №9 від 10.01.2005р.
Отже, між сторонами не було укладено договору на користування спірним майном.
Також сторонами не було погоджено розмір плати за користування майном - локомотивним депо.
Відповідно до ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Доказів, що підтверджували би розмір плати за користування спірним майном, позивач за первісним позовом теж не надав.
Місцевий господарський суд обґрунтовано не прийняв доводи позивача за первісним позовом щодо розміру плати за користування спірним майном - 3705,37грн. в місяць та сплату відповідачем за первісним позовом позивачеві за первісним позовом зазначеної суми щомісяця із січня 2005р. по липень 2006 року, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме: рахунками, виставленими відповідачеві за первісним позовом, в яких зазначалась підстава нарахування зазначеної суми 3705,37грн.: договір №30 від 12.11.2002р. (а.с.42, т.1), відомістю операцій по рахунку 361 позивача за первісним позовом, в якій зазначено призначення платежу: виконані залізничні послуги (а.с.44 т.1), договором на подавання та забирання вагонів №30 від 12.11.2002р., укладеним між сторонами (а.с.118, т.3), а також поясненнями представників сторін в засіданні суду про те, що позивач виставляв рахунки протягом 2005-2006р.р. на оплату послуг по договору №30 від 12.11.2002р., а відповідач оплачував рахунки за надані послуги по подаванню та забиранню вагонів згідно договору №30 від 12.11.2002р., а не згідно договору №9 від 10.01.2005р.
Суд обґрунтовано не прийняв до уваги як належний доказ щодо погодження суми сплати за користування спірним майном надану позивачем за первісним позовом калькуляцію за користування залізничною колією від 01.03.05., так як в ній не зазначено розцінки на користування локомотивним депо і до якого договору вона складалася (а.с.122, т.1). Зазначеною калькуляцією сторони погодили суму 3705,37грн. за користування залізничною колією, яку відповідач сплачував на підставі договору №30 від 12.11.2002р., а не за користування локомотивним депо. З калькуляції неможливо встановити, чи зазначена сума встановлена в місяць, чи за весь період користування залізничною колією.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що позивач за первісним позовом не отримав згоди на передачу в оренду спірного майна в 2004 році, зокрема, з відповіді Фонду державного майна України та Міністерства транспорту України вбачається, що згоди на передачу спірного майна в оренду вони не давали (а.с.17, 118, т.1). Представники позивача за первісним позовом у засіданні суду теж пояснили, що укласти договір оренди спірного майна було неможливо у 2004 році, оскільки Фонд Державного майна України не давав згоду на передачу майна в оренду.
Враховуючи підстави заявленого позову, місцевий суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні первісного позову, так як позивач за первісним позовом не довів тих обставин, на які посилався в позовній заяві, зокрема те, що між сторонами був укладений договір №9 від 10.01.2005р. на користування спірним майном та те, що відповідач за первісним позовом погодив розмір плати в місяць за зазначеним договором №9 в сумі 3705,36грн., що зазначений в рахунку позивача №755/07 від 20.03.2007р. (а.с.40, т.1) та в претензії за №179 від 23.03.2007р. (а.с.43 т.1).
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З врахуванням викладених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні первісного та зустрічного позовів.
Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права господарським судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Рішення господарського суду Житомирської області від 20.03.2008р. у справі №5/1544 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від "20" березня 2008р. у справі №5/1544 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод", м.Малин Житомирської області - без задоволення.
2. Справу №5/1544 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Горшкова Н.Ф.
судді:
Будішевська Л.О.
Майор Г.І.
Віддруковано 5прим.:
----------------------------------
1 - до справи;
2 - позивачу;
3 - відповідачу;
4 - третій особі;
5 - в наряд