ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.08                                                                                                         Справа № 14/55

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “КВІК”, м. Львів,

До відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Укрзахідбуд-Гарант”, м. Львів,

Про стягнення вартості безпідставно набутого майна в сумі 36490,18 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Митник Ю.

За участю представників сторін:

від позивача –Опришко О.З. –керуючий санацією

від відповідача –Бойчук Т.В. - представник

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю “КВІК”, м. Львів, звернулось із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Укрзахідбуд-Гарант”, м. Львів, про стягнення вартості безпідставно набутого майна (нежитлового приміщення в м. Львові по вул. Дорошенка, 27) в сумі 36490,18 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.02.2008 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.04.2008 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 02.04.2008 р., 18.04.2008 р.

В засіданні 28.05.2008р. оголошено перерву до 10.06.2008 року до 16 год. 00 хв.

Представникам сторін роз’яснено їх права, згідно із ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судових засіданнях позивач позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.2003 р. позивач продав відповідачу не житлове приміщення по вул. Дорошенка, 27 у м. Львові за 36490,18 грн.. Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.09.2005 р. у справі №6/212-7/94 цей договір було визнано недійсним та було зобов’язано відповідача повернути приміщення позивачу. Однак, приміщення повернуте не було, оскільки відповідач ще 15.04.2005 р. відчужив його іншій особі, а державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа. Посилаючись на ст. 1212 ЦК України просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві та доповненні до відзиву. Ствердив, зокрема, що 15.04.2005 р., задовго до винесення ухвали господарського суду Львівської області від 27.09.2005 р. у справі №6/212-7/94 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, спірне приміщення було відчужене товариству з обмеженою відповідальністю “Ротан Р”. Цей договір не був визнаний недійсним рішенням господарського суду Львівської області у справі №3/389 (1/1091-13/328), хоча оспорювався позивачем. Посилається на використання позивачем відповідного способу захисту у справі № 6/212-7/94 та просить у позові відмовити.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України, господарським судом було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. У відповідності до ч. 1 ст. 38 ГПК України, господарський суд з власної ініціативи витребував документи та матеріали, необхідні для вирішення спору. Так, з отриманого на запит суду листа №3440 від 16.04.2008 р. Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” вбачається, що станом на дату розгляду справи судом власником спірного приміщення є Пастушенко Н.В.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд встановив наступне.

24.06.2003 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу приміщення, згідно із яким продавець продав, а покупець купив не житлові приміщення 9-1, 9-2, 9-3 площею 148,8 кв.м. по вул. Дорошенка, 27 у м. Львові за суму 36490,18 грн..

15.04.2005 р. між відповідачем (продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю “Ротан Р” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу зазначених приміщень. В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “КВІК” про визнання цього договору недійсним та зобов’язання повернути приміщення було відмовлено рішенням господарського суду Львівської області від 23.01.2008 р. у справі №3/389 (1/1091-13/328). Доказів оскарження даного рішення суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду господарським судом Львівської області справи №6/212-7/94, товариство з обмеженою відповідальністю “Укрзахідбуд-Гарант” не повідомило суд про факт відчуження ним спірного приміщення. Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.09.2005 р. у справі №6/212-7/94 договір купівлі-продажу не житлового приміщення по вул. Дорошенка, 27 у м. Львові площею 148,8 кв.м. від 24.06.2003 р., укладений між позивачем та відповідачем, було визнано недійсним та зобов’язано ТзОВ “Укрзахідбуд-Гарант” повернути ТзОВ “КВІК” спірне не житлове приміщення. Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2006 р. у справі №6/212-7/94 зазначена ухвала господарського суду Львівської області від 27.09.2005 р. була залишена без змін.

Зазначеною ухвалою було встановлено, зокрема, що розрахунки між сторонами по договору купівлі-продажу від 24.06.2003 р. проведені не були. У відповідності до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Однак, в матеріалах даної справи також відсутні докази, які б спростовували ці висновки господарського суду у справі №6/212-7/94. У відповідності до ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР, яка діяла на час існування спірних відносин, по недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість у грошах. Аналогічне положення міститься і в ч. 1 ст. 216 ЦК України, а також у ч. 11 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Відповідно, оскільки розрахунок за договором із позивачем проведений не був, позивач не несе обов’язку перед відповідачем повернути йому грошову суму, що дорівнює вартості приміщення, що спростовує посилання відповідача на необхідність зарахування зустрічних взаємних вимог.

Згідно із ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”. За змістом п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, вирішення господарського спору судом унеможливлює повторне звернення до суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Зі змісту ухвали господарського суду Львівської області від 27.09.2005 р. у справі №6/212-7/94 вбачається, що спірні відносини між сторонами щодо визнання договору купівлі-продажу приміщення недійсним та застосування наслідків недійсного правочину були остаточно врегульовані судом.

Позивач просить стягнути з відповідача вартість приміщення, відчуженого за недійсним договором відповідно до ст. 1213 ЦК України, із посиланням на норми ст. 1212 ЦК України, згідно із якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Ці положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, у тому числі до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Однак, та обставина, що внаслідок відчуження приміщення відповідачем на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ротан Р”, а в подальшому останнім на користь Пастушенко Н.В. виконати вимоги ухвали господарського суду Львівської області від 27.09.2005 р. у справі №6/212-7/94 в натурі неможливо, у зв’язку із чим постановою державного виконавця від 05.06.2007 р. про повернення виконавчого документа було повернуто виконавчий документ, не породжує між сторонами нових відносин щодо застосування наслідків недійсного правочину.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У відповідності до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання, що відповідає умовам договору, вимогам закону та інших актів цивільного законодавства. Порядок виконання зобов’язання пов’язаного із поверненням одержаного за недійсним право чином встановлений у ч. 1 ст. 216 ЦК України і передбачає обов’язок повернення майна в натурі, а при неможливості такого повернення –відшкодувати вартість одержаного. Однак, зобов’язання, яке у відповідності до ч. 5 ст. 11 ЦК України виникло з судового рішення, відповідачем виконане не було. Примусове виконання судових рішень здійснюється у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.2 ст.40 Закону України “Про виконавче провадження” не є підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до ст.37 зазначеного Закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може змінити спосіб та порядок їх виконання.

Враховуючи вищенаведе, суд приходить до висновку, що відповідач несе перед позивачем обов”язок, який виник в силу ч.5 ст.11 ЦК України, а тому не несе аналогічного обов”язку з підстав, передбачених в ст.1212 ЦК України.

За результатами розгляду справи суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити. Судові витрати покладаються на позивача.

Клопотання ж позивача, заявлене в п.2 прохальної часмтини позовної заяви у даній справі про проведення експертної оцінки для обчислення вартості не житлового приміщення, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Дорошенка,27, враховуючи обставини наведені вище у рішенні, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 43, 44, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

Вирішив:

           У позові відмовити повністю.

Суддя