ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.08                                                                                 Справа № 8/48.

За позовом

Луганського відділення Донецької залізниці, м. Луганськ

до Петровського СП МТЗ, с. Петрівка Станично-Луганського району Луганської області

про стягнення 40 грн. 80 коп.

                                                                                                                        Суддя Доманська М.Л.

Представники сторін:

від заявника –не прибув (явка обов"язкова),

від позивача –Саражина І.М. (дов. від 10.11.07 № Н-01/4216),

від відповідача –не прибув (явка обув"язкова),

                     

Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у сумі 40 грн. 80 крп.

Ухвалою арбітражного суду  Луганської області від 04.02.99 провадження у справі № 8/48 було зупинено, Вищим арбітражним судом України було направлено запит до Кабінету Міністрів України з проханням надати офіційне тлумачення норми Статуту залізниць України, відповідно листа ВАСУ від 22.12.98 №05-2/426, у якому зазначено, що: “.. провадження у справах, пов’язаних з застосуванням  ст. 119 Статуту залізниць України слід  зупинити до розгляду  Кабінетом Міністрів України  запита  ВАСУ з питання  застосування вищезазначеної статті”.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 18.11.04 справу № 8/48 передано на розгляд судді Доманській М.Л.

Оскільки  на даний час  підстави, з яких провадження у справі № 8/48 було зупинено, усунені, розгляд справи № 8/48 поновлено.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що по даній справі у лютому 1999 року Луганське відділення Донецької залізниці, яке на той час мало повноваження юридичної особи, звернулось до суду з даним позовом.

Після поновлення провадження у справі ухвалою від 09.06.08 позивачем надано копію наказу Міністерства транспорту України від 29.03.99  №176 про реорганізацію відділків та Попаснянського державного підприємства по перевезенню вантажів та пасажирів Донецької залізниці,  у якому зазначено, що  Луганський відділ по перевезенню вантажів та пасажирів Донецької залізниці, реорганізовано 01.07.99 в регіональне представництво залізниці у                           м. Луганську на правах відокремленого структурного підрозділу Донецької залізниці, яка є правонаступником відповідних реорганізованих відділків. А згідно наказу Донецької залізниці від 15.05.00 №228/н про реорганізацію регіональних представництв Донецької залізниці, Луганське регіональне представництво Донецької залізниці реорганізоване 01.06.00 шляхом перетворення  його у тотожню дирекцію  залізничних перевезень без права юридичної особи.

Тому, правонаступником позивача у справі є Державне підприємство "Донецька залізниця". Враховуючи викладене, слід замінити позивача у справі його правонаступником відповідно до ст.25 ГПК України, та позивачем у справі вважати - Державне підприємство "Донецька залізниця".

Відповідач відзиву на позов не надав, у судове засідання не прибув, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Оцінивши доводи позивача, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне .

Так, у серпні 1998 року відповідачем було допущено простій вагонів, зазначених у відомостях подачі та прибирання вагонів, тому позивачем нараховано штраф у сумі позову.

Але Статутом залізниць України не передбачений штраф за простій вагонів, оскільки законодавцем введено, згідно ст. 119 Статуту, справляння плати за користування вагонами, порядок визначення якої встановлюється Правилами перевезення вантажів.

При цьому штраф  є санкцією /заходом відповідальності/ за невиконання чи неналежне виконання зобов"язань, що випливають із закону чи договору.

Позивачем розрахунок штрафу здійснено на підставі  затверджених наказом Мінтрансу України ставок за користування вагонами та контейнерами залізниці від 02.02.99 № 53, від 25.02.99 № 113, які рішенням Вищого арбітражного суду України по справі № 3/38 від 01.11.99 визнані недійсними, що унеможливлює застосування ст. 119 Статуту залізниць в даному випадку.

За таких обставин,  у задоволенні позову слід відмовити,  з віднесенням судових витрат на позивача.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 25, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в:  

1.Відмовити у задоволені позову.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання :  23.06.08

Суддя                                                                                                            М.Л.Доманська