РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.08                                                                                 Справа № 8/61

За позовом

Фермерського господарства «Альтаир», с. Хворостяновка Старобільського району Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холодінвест», м. Луганськ

про стягнення 4471грн. 00 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача   -  Попова Л.В., представник за довіреністю б/н від 17.04.08;

від відповідача   -   Циганок Г.А., представник за довіреністю б/н від 28.12.07.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в сумі 2750 грн. 00 коп., пені в сумі 817 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 781 грн. 00 коп. та 3% річних в сумі 123 грн. 00 коп.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області від 05.05.2008р. дану справу передано на розгляд судді Пономаренко Є.Ю.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в частині пені в сумі 817 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 781 грн. 00 коп. та 3% річних в сумі 123 грн. 00 коп. у зв’язку зі сплатою відповідачем після подачі позову до суду суми основного боргу у повному обсязі.

Представник відповідача повідомив про сплату суми основного боргу у заявленій сумі – 2750 грн., додавши платіжне доручення від 09.06.2008р. №3665. Проти позовних вимог по стягненню неустойки представник відповідача заперечив.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані  документи та вислухавши представника позивача суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу від 09.03.2005 р. №24-Б, за яким позивач зобов’язався продати муку, а відповідач, як покупець, за договором зобов’язався прийняти товар та вчасно сплати його.

На виконання даного договору позивач продав відповідачу товар на загальну суму 11 500 грн., що підтверджується видатковою накладною від 18.09.2006р. №18/09.

Одержання даного товару на підставі договору вказаного поставки підтверджується також поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 3.2 договору відповідач зобов’язаний був здійснити повну оплату протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідач грошові зобов’язання зі сплати за одержану продукцію станом на день подачі позовної заяви до суду виконав частково.

На час подачі позову до суду розмір боргу становив 2 750 грн.

Після звернення позивача до суду відповідачем сплачено суму основного боргу у повному обсязі 2 750 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.06.2008р. №3665, яке досліджено представником позивача в судовому засіданні.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів вчасного виконання зобов’язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

Після звернення позивача до суду відповідачем сплачено боргу у заявленому розмірі - 2750 грн.

Тому, в частині вимог по стягненню боргу у сумі 2750 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмету спору.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Обґрунтований розмір боргу з урахуванням щомісячного індексу інфляції за період з жовтня 2008 р. по лютий 2008 р. складає 3570,79 грн., з яких безпосередньо розмір інфляційних втрат становить 820,79 грн. Заявлена ж до стягнення позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 781 грн., яка є меншою від належного розміру.

Тому, задовольняється вимога позивача по стягненню з відповідача заявленої позивачем суми інфляційних втрат у розмірі  781 грн.

Вимоги по стягненню 3 % річних у сумі 123 грн. підлягають задоволенню частково.

Відповідно до умов договору прострочення відповідача виникло з 05.10.2006 р. Днем закінчення періоду прострочення є 24.03.2008 р., який визначено позивачем в розрахунку наведеному в позовній заяві.

Так, обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню є 121,10 грн.

Вимоги позивача про стягнення неустойки у вигляді пені в сумі 817 грн. не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

При нарахуванні заявленої до стягнення пені позивача не посилається на положення договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється  у письмовій формі.

Договір не містить положень щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені та відповідно її розміру, у зв’язку з чим позивач не вправі нараховувати непередбачені договором штрафні санкції та вимагати їх стягнення з посиланням на умови договору у судовому порядку.

Щодо застосування позивачем подвійної облікової ставки з посиланням на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»слід зазначити, що згідно ст. 1 даного Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, законодавством, за яким позивачем здійснено розрахунок, обмежено максимальний розмір пені, що може бути стягнута за невиконання грошового зобов’язання, а не визначено в імперативному порядку розмір пені що підлягає стягненню у будь-якому випадку незалежно від наявності певного правочину.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у сумі 781 грн. 00 коп., 3% річні у сумі 121 грн. 10 коп.

В частині вимог по стягненню боргу у сумі 2750 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмету спору.

В решті позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог (з віднесенням на відповідача витрат по сплаченій після подачі позову до суду сумі боргу в розмірі 2750 грн.) у складі: 83 грн. 32 коп.  державного мита, а також 96 грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холодінвест», м. Луганськ, вул. Кримская, б. 3, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32691220, на користь Фермерського господарства «Альтаир», с. Хворостяновка Старобільського району Луганської області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 23262139, інфляційні втрати у сумі 781 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 121 грн. 10 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 83 грн. 32 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  96 грн. 39 коп. Наказ видати позивачу.

3. В частині вимог по стягненню боргу у сумі 2750 грн. провадження у справі припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення оформленого відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 12.06.2008р.