КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.06.2012 № 19/006-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Чорногуза М.Г
Рєпіної Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2 - представник за дов. б/н від 20.02.2012р.;
від відповідача не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу
Державного підприємства "Чайка"
на рішення Господарського суду
Київської області
від 12.04.2012р. (дата підписання повного тексту рішення 12.04.2012р.)
справа №19/006-12 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Державного підприємства "Чайка"
до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг"
про стягнення 39855,54 грн.
Встановив
Державне підприємство "Чайка" (далі - позивач) в грудні 2011 року звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 35776,96 грн. основного боргу, 4078,58 грн. пені, 1506,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.04.2012р. у справі №19/006-12 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Чайка" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2012р. у справі №19/006-12 повністю та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2012р. у справі №19/006-12, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/2 від 06.06.2012р. „Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з виробничою необхідністю (перебуванням судді Корсакової Г.В. на лікарняному) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №19/006-12 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Рєпіна Л.О., Чорногуз М.Г.
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу заявника не надав, що відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення (ухвали) місцевого господарського суду.
Представник відповідача в засідання Київського апеляційного господарського суду 06.06.2012р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовим повідомленням №92085122.
Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 06.06.2012р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державного підприємства "Чайка" - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.01.2011 р. між Державним підприємством "Чайка" (постачальник) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (покупець) було укладено договір № 01/260 постачання молочної продукції (далі - договір), предметом якого відповідно до п.п. 1.1, 1,2 договору є зобов'язання постачальника систематично постачати, а покупець - приймати та оплачувати молочну продукцію відповідно до умов даного договору. Асортимент, найменування, кількість та інші характеристики молочної продукції вказуються в заявці покупця, а так само в документах, що оформлюються для постачання молочної продукції.
Згідно п. 2.3 договору оплата за поставлений товар здійснюється не пізніше 10-ти днів з моменту отримання продукції.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.3., 3.5., 3.6. договору постачання продукції здійснюється на підставі узгоджених заявок між постачальником і покупцем на кожну окрему партію продукції. Підставою для початку відвантаження продукції є узгоджена між сторонами заявка. Поставка продукції оформлюється видатковими накладними, відповідно до вимог діючого законодавства України. Перехід права власності і ризиків на продукцію визначається моментом підписання та засвідчення печаткою або штампом уповноваженого представника покупця в присутності уповноваженого представника постачальника видаткової накладної.
На підтвердження факту поставки відповідачу молочної продукції за договором № 01/260 постачання молочної продукції від 04.01.2010 р. позивачем в суді першої інстанції до справи були надані видаткові накладні за листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, травень 2011 року та жовтень 2011 року.
Крім того, як зазначає позивач заборгованість за спірним договором складає 35776,96 грн. та яка відображена, зокрема, у наступних видаткових накладних: № МЗ-0009888 від 15.12.2010 р. на суму 10,66 грн., № МЗ-0009949 від 17.12.2010 р. на суму 3044,10 грн., № МЗ-0010006 від 20.12.2010 р. на суму 1656,00 грн., № МЗ-0010071 від 22.12.2010 р. на суму 3361,80 грн., № МЗ-0010155 від 25.12.2010 р. на суму 2886,00 грн., № МЗ-0010187 від 27.12.2010 р. на суму 1658,40 грн., № МЗ-0010257 від 29.12.2010 р. на суму 317,40 грн., № МЗ-0010300 від 31.12.2010 р. на суму 1419,00 грн., № ЛІ-0000023 від 03.01.2011р. на суму 1639,80 грн., № ЛІ-0000081 від 05.01.2011 р. на суму 1519,80 грн., № ЛІ-0000125 від 08.01.2011 р. на суму 522,00 грн., № ЛІ-0000231 від 12.01.2011 р. на суму 1244,40 грн. № ЛІ-0000283 від 14.01.2011 р. на суму 1897,80 грн., № ЛІ-0000340 від 17.01.2011 р. на суму 2058,60 грн., № ЛІ-0000409 від 19.01.2011р. на суму 1244,40 грн., № ЛІ-0000455 від 21.01.2011 р. на суму 2215,50 грн., № ЛІ-0000519 від 24.01.2011 р. на суму 1630,20 грн., № ЛІ-0000598 від 26.01.2011 р. на суму 3378,60 грн., № ЛІ-0000658 від 28.01.2011 р. на суму 2009,40 грн., № ЛІ-0000724 від 31.01.2011 р. на суму 1244,40 грн., № ЛІ -0000910 від 07.02.2011 р. на суму 818,70 грн. (наявні в матеріалах справи).
Також, в підтвердження факту поставки продукції відповідачу та існування заборгованості до матеріалів справи позивачем були надані акти звірки взаєморозрахунків за листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року та акти звірки за період 01.03.11 -16.03.11, 01.11.11 -31.12.11, 01.01.12 -01.03.12.
Згідно п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, згідно п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. № П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).
Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.1996 р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєстровано у Міністерстві Юстиції України 12.06.1996 р. № 293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи з видаткових накладних не вбачається, що молочна продукції була отримана уповноваженою особою Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" та на підставі спірного договору, оскільки у вказаних накладних відсутнє будь-яке посилання на зазначений договір та не міститься ані печатки, ані штампу відповідача. Також, ані суду першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не були надані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які могли б підтвердити повноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства - Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" визначений перелік та кількість цінностей.
Також, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належні в якості доказів акти звірки взаєморозрахунків за листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року та акти звірки за період 01.11.11 -31.12.11, 01.01.12 -01.03.12, оскільки зазначені акти звірки складені в односторонньому порядку та підписані лише представником філії позивача.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що акт звірки взаємних розрахунків є лише формою бухгалтерського обліку, яким встановлюється обсяг фінансових зобов'язань сторін на конкретну дату, а отже не може бути доказом, що підтверджує визнання боржником свого боргу.
До того ж, позивач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції узгоджених між сторонами заявок на поставку продукції, що передбачено умовами договору (п.п. 3.1., 3.3.) та є підставою для початку відвантаження продукції, тоді як, згідно з приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу.
При цьому, оскільки суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поставлену продукцію, тому не підлягають задоволенню й позовні вимоги в частині стягнення пені та інфляційних втрат, які нараховані за час прострочення платежу.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як на належне твердження скаржника, що відповідач не надав заперечень на позовну заяву, а отже відповідач не відмовляється від своєї заборгованості, оскільки відповідно до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України надсилання відзиву господарському суду є правом, а не обов'язком відповідача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Чайка", залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2012р. у справі №19/006-12 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №19/006-12 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Сулім В.В.
Судді Чорногуз М.Г
Рєпіна Л.О.