6

Справа 1/0914/82/2011

Провадження 11/0990/291/2012

Категорія ст.366 ч.2 КК України

Головуючий у 1 інстанції Собко В.М.

Суддя-доповідач

Фіцак Т.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді: Фіцака Т.Д.,

суддів: Кукурудза Б.І., Гриновецького Б.М.

з участю: прокурора : Козаченка І.І.

захисника: ОСОБА_2

потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

представника потерпілих: ОСОБА_6

засудженого: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_8, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2011 року, -

в с т а н о в и л а:

Даним вироком,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, з вищою освітою, учасника бойових дій, раніше не судимого, -

засуджено за ст. 172 ч. 1 КК України - позбавленням права обіймати керівні посади пов'язані з використанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком два роки;

- за ст. 190 ч. 2 КК України - два роки позбавлення волі,

- за ст. 364-1 ч. 2 КК України - арешт шість місяців з позбавленням права обіймати керівні посади пов'язані з використанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком два роки;

- за ст. 366 ч. 1 КК України - два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади пов'язані з використанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком два роки;

- за ст. 366 ч. 2 КК України - два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади пов'язані з використанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком два роки та штрафу 4250,00 грн.

На підставі ст. 70 КК України визначено ОСОБА_7 остаточне покарання - два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади пов'язані з використанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком два роки та штраф 4250,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 судові витрати по справі.

Цивільні позови ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_23, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_3, ОСОБА_19, ПАТ «Банк золоті ворота» до ОСОБА_7 Стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_11 - 10000,00 грн., ОСОБА_12- 10000,00 грн., ОСОБА_5- 10000,00 грн., ОСОБА_13- 10000,00 грн., ОСОБА_14- 3000,00 грн., ОСОБА_20- 3000,00 грн., ОСОБА_15- 3000,00 грн., ОСОБА_16 - 10000,00 грн., ОСОБА_23 - 10000.00 грн., ОСОБА_17 - 3000,00 грн., ОСОБА_18- 10000,00 грн., ОСОБА_3- 9000,00 грн., ОСОБА_19 - 10000,00 грн., ПАТ «Банк золоті ворота» - 20545,42 грн.

В цивільному позові ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.

Речові докази по справі повернуто власникам.

Запобіжний захід залишено попередній, тримання під вартою.

За вироком суду, ОСОБА_7 працюючи на посаді директора підприємства колективної власності «Шураві» спілки воїнів-інтернаціоналістів «Пам'ять», будучи службовою особою, не уклав і не зареєстрував в державних установах трудових договорів при прийомі на роботу водіями таксі з гр. ОСОБА_21, ОСОБА_22, чим грубо порушив законодавство про працю і позбавив останніх права на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення. Також ОСОБА_7 вчинив шахрайство, тобто заволодів чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, повторно, не повернувши кошти по кредитуванню банку АКБ «Золоті ворота», а також вчинив зловживання повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для себе, службовою особою юридичної особи приватного права, що спричинило тяжкі наслідки. Крім того, ОСОБА_7 використовуючи своє службове становище, всупереч інтересів служби, умисно, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, зловживаючи службовим становищем вчинив службове підроблення протягом 2006 - 2007 років, що спричинило тяжкі наслідки.

У поданих апеляціях:

- прокурор зі змінами вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотного порушення кримінально-процесуального законодавства, в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю покарання, призначеного судом ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Просить вирок суду скасувати та справу направити на новий судовий розгляд;

- потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 вважають, що досудове розслідування проводилось упереджено, неповно, необ'єктивно. Вказують, що суд не дав ніякої оцінки показам всіх потерпілих, не відобразив та не спростував їх. Вважають, що суд безпідставно обрав надто м'яку міру покарання. Просять вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування;

- захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_7 вважає, що вирок суду підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотному порушенні кримінально-процесуального закону та неправильному застосуванні кримінального закону. Просить скасувати вирок суду про визнання ОСОБА_7 винним за ст. 364-1 ч.2 КК України та обрання йому міри покарання у вигляді арешту строком на 6 місяців та закрити справу згідно п.1 ч.1 ст. 6 КПК України за відсутністю події злочину, змінити оскаржуваний вирок: у частині засудження ОСОБА_7 за ч.2 ст. 366 КК України із застосуванням кримінального закону про менш тяжкий злочин, а саме ч.1 ст. 366 КК України, у частині засудження ОСОБА_7 за ч.2 ст. 190 КК України - виключити кваліфікуючу ознаку «шахрайство, що завдало значної шкоди», звільнити від кримінальної відповідальності, та закрити кримінальну справу відносно ОСОБА_7 відповідно до Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року та на підставі ст. 248 КПК України скасувати запобіжний захід відносно нього - тримання під вартою.

У засіданні апеляційного суду:

- прокурор підтримав подану зі змінами апеляцію, та просив її задовольнити, та частково задовольнити апеляції потерпілих, а апеляцію захисника в інтересах засудженого залишити без задоволення;

- потерпілі та їхній представник просили подану ними апеляцію задовольнити, а апеляції прокурора та захисника в інтересах засудженого залишити без задоволення;

- засуджений просив подану апеляцію задовольнити, а апеляції прокурора та потерпілих залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, потерпілих та їхнього представника, засудженого, дослідивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляцію прокурора зі змінами слід задовольнити повністю, апеляції потерпілих - частково, а апеляцію захисника в інтересах засудженого слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Вирок суду відносно ОСОБА_7 таким вимогам не відповідає.

Підставами для скасування вироку суду, відповідно до положень ст. 367 КПК України, є невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, і полягають у наступному.

При постановленні вироку суд першої інстанції, визнав неправильною кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ст. 209 ч.1 КК України, мотивувавши своє рішення тим, що ОСОБА_7 не мав на меті легалізувати кошти, отримані ним від потерпілих, а використовував їх на власний розсуд, тобто не відмивав, а витрачав на свої потреби. Ці дії засудженого суд неправильно кваліфікував за ст. 190 ч.2 КК України. Такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, і дані обставини в ході судового слідства не досліджувалися.

Суд першої інстанції неправильно перекваліфікував дії засудженого з ст. 364 ч.2 КК України на ч.2 ст. 364-1 КК України, тобто неправильно застосовано судом кримінальний закон, який підлягав застосуванню.

Згідно ст. 332 КПК України вирок складається з трьох частин - вступної, мотивувальної і резолютивної.

Суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки у мотивувальній частині вироку суд виправдав ОСОБА_7 за ст.ст. 222 ч.2 та ст. 190 ч.4 КК України, однак не зазначив про виправдання ОСОБА_7 у резолютивній частині вироку суду, що суперечить вимогам ст. 335 КПК України.

Судом першої інстанції допущено неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання, а саме суд застосував положення ст. 70 КК України та призначив остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, покарання - 2 роки позбавлення волі, в той час як таке покарання 2 роки позбавлення волі призначалось за декілька злочинів і в даному випадку не дозволено здійснити поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до вимог ст. 3 КК України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і норма міжнародного права. Із змісту ст.4 КК України вбачається, що злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Всупереч вимогам даних законодавчих актів, суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон при призначенні додаткового покарання - штрафу 4250 гривень за ст. 366 ч.2 КК України, оскільки засудженому слід призначити покарання за цією статтею без врахування змін до даного кримінального закону, так як даний злочин було вчинено засудженим до їх прийняття.

Також суд першої інстанції не застосував кримінальний закон, який підлягав застосуванню, оскільки особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, передбачені ст. 49 КК України.

При наявності таких істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, вирок суду не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому його слід скасувати та повернути справу на новий судовий розгляд, при якому необхідно вжити передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного розгляду всіх обставин справи і постановити законний та обґрунтований вирок.

При призначенні покарання слід дотриматися вимог ст. 65 КК України.

Враховуючи наведені вище обставини, апеляція прокурора є обґрунтованою, апеляції потерпілих слід визнати частково обґрунтованими, а апеляцію захисника в інтересах засудженого безпідставною, так як підстав для її задоволення не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 374 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Апеляції: прокурора зі змінами, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_8 - задовольнити повністю, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 - задовольнити частково.

Вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2011 року відносно ОСОБА_7 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Головуючий Т.Д. Фіцак

Судді: Б.І. Кукурудз

Б.М. Гриновецький

Згідно з оригіналом:

Суддя Т.Д. Фіцак