24.05.2012
Справа № 22ас-2790/43/2012р. Головуючий у першій
інстанції Кукурекін К.В.
Категорія 99 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Сундукова В.М., Саліхова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Севастополя на заочне рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 20 серпня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Севастополя про перерахунок пенсії,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Севастополя, у якому просив зобов'язати відповідача провести перерахунок його пенсії у відповідності з вимогами, передбаченими ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Вимоги позову мотивовано тим, що позивач має статус „дитина війни" та, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання до пенсії надбавки в розмірі 30% пенсії за віком. Проте, відповідач таку допомогу позивачу не сплачував.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 20 серпня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволений у повному обсязі. З відповідача на користь позивача згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стягнуто підвищення до пенсії за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з травня 2008 року по серпень 2010 року у сумі 4 429 грн. 20 коп.
Не погодившись з заочним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу у якій ставить питання про скасування оскаржуваного судового рішення з підстав порушення матеріального права та ухвалення нового про залишення позовних вимог позивача без задоволення.
Сторони у судове засідання не з'явилися, а тому розгляд справи здійснюється колегією суддів у порядку, передбаченому ч.1 ст.41 КАС України, без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Зі справи видно, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється пенсіонером за віком, має статус дитини війни (а.с.5,8), відтак і право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни", зокрема, на виплату передбаченої ст.6 цього Закону щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
У 2007 році названа соціальна допомога позивачу не сплачувалась, у 2008, 2009 та 2010 роках її виплата здійснювалась у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, є мінімальна пенсія за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком встановлено статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка й підлягає застосуванню.
Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни на 2007 рік та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни визнано таким, що не відповідає Конституції України(є неконституційним).
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону про соціальний захист дітей війни та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році - з 9 липня 2007 року, у 2008 році - з 22 травня 2008 року. Отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом про соціальний захист дітей війни, мають діти війни: за 2007 рік - з 9 липня до 31 грудня 2007 року, за 2008 рік - з 22 травня до 31 грудня 2008 року. Відповідно у 2007 році у період із 1 січня до 8 липня 2007 року та у 2008 році - з 1 січня до 21 травня 2008 року положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом покладення на відповідача зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну допомогу як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року.
Разом з тим, суд першої інстанції, визначаючи конкретну грошову суму, яка підлягає виплаті на користь позивача, не врахував, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача діяти відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити конкретні суми.
Крім того, статтями 71 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України було надано право у 2009 та 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Вказані норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно їхня дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, нарахування та виплата у 2009 та 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Викладене суд першої інстанції не врахував та дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_3 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача підвищення до пенсії за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з травня 2008 року по серпень 2010 року у сумі 4 429 грн. 20 коп., допустивши порушення норм процесуального закону та застосувавши матеріальний закон (Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»), дія якого не поширюється на спірні відносини.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що заочне рішення суду ухвалено із порушенням вимог процесуального та матеріального закону, та на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, 205, 207 КАС України судова колегія, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Севастополя - задовольнити частково.
Заочне рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 20 серпня 2010 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_3 недоплачену щомісячну державну допомогу як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: В.М.Сундуков
В.В.Саліхов