08.06.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-2790\1059/2012р. Головуючий в першій
інстанції Лемешко А.С.
Категорія 31 Доповідач в апеляційній
інстанції Моцний М.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Моцного М.В.,
суддів - Колбіної Т.П., Птіціної В.І.,
за участю секретаря - Селезньової Л.М.,
помічника військового
прокурора Севастопольського
гарнізону - Жука Ю.М.,
представника військової
частини А4408 - Корольової Г.П.,
відповідача - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 26 жовтня 2011 року по цивільній справі за позовом військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А4408 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди завданої злочином,-
В С Т А Н О В И Л А:
Військовий прокурор Севастопольського гарнізону в квітні 2011 року звернувся до суду з позовом в інтересах держави, в особі військової частини А 4408, про стягнення з ОСОБА_5 шкоди спричиненої злочином в розмірі 26081,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_5 з серпня 2009 року по березень 2010 року обіймав посаду майстра ремонтної майстерні автомобільної техніки військової частини А4408. Являючись матеріально відповідальною особою, відповідач використовував отримане на зберігання майно на власний розсуд, розтратив та привласнив його на суму 42776,48 грн. В ході проведення ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А 4408 нестачу майна на вказану суму було виявлено, його частину відповідач відшкодував добровільно в натуральному вигляді на суму 16695,48 грн.
За фактом нестачі стосовно ОСОБА_5 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, яку постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 14.10.2010 року закрито на підставі ст. 47 КК України та ст. 10 КПК України у зв'язку з передачею підсудного на поруки трудовому колективу.
Однак решта розміру шкоди на суму 26081,00 грн., що спричинена протиправними діями ОСОБА_5, останнім не відшкодована добровільно, що й слугувало підставою для звернення з позовом до суду.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21 березня 2011 року позов прокурора задоволено, з ОСОБА_5 на користь військової частини А 4408 стягнуто 26081,00 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального закону, ухвалити нове рішення про відмову в позові. В апеляційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції безпідставно прийняв рішення про задоволення позову в той час коли позивачем не доведено її спричинення його діями. При розгляді справи суд не розглянув його клопотання про витребування документів з військової частини. До того ж вважає, що при розгляді справи допущено порушення вимог ст. 159 ЦПК України щодо незмінності складу суду, оскільки в матеріалах справи відсутня ухвала прийняття справи до провадження суддею.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду в апеляційному порядку апеляційний суду перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зі змісту ст. 214 ЦПК України вбачається, що під час ухвалення рішення суд повинен з'ясувати, які правовідносини випливають зі встановлених обставин справи та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з доведеності факту спричинення відповідачем шкоди державі та її розміру.
З такими висновками погоджується колегія суддів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції встановлено і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_5 займав посаду майстра ремонтної майстерні автомобільної техніки військової частини А4408 та являвся матеріально відповідальною особою. Під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини виявлено нестачу майна, яке було ввірено ОСОБА_5 для зберігання, на суму 42776,48 грн. В ході проведення ревізії частина недостаючого майна на суму 16695,48 грн. була відшкодована в натуральному вигляді.
Вартість невідшкодованої частини склала 26081,00 грн.
Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України передбачено, що працівники несуть відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяних з їх вини підприємству, установі, організації у випадку коли її завдано діями, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 14.10.2010 року кримінальну справу стосовно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, закрито на підставі ст. 47 КК України та ст. 10 КПК України у зв'язку з передачею підсудного на поруки трудовому колективу.
З наказу командира військової частини А4408 від 10.09.2010 року № 444 вбачається, що вартість невідшкодованої ОСОБА_5 шкоди склала 26081,00 грн.
За таких обставин колегія суддів вважає, обґрунтованими висновки суду першої інстанції про задоволення позову.
В той же час колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини оскаржуваного рішення вказівку про застосування ст. 1166 ЦК України, оскільки шкода відповідачем була спричинена при виконанні трудових обов'язків з військовою частиною А4408.
Доводи відповідача про відшкодування нестачі, виявленої в ході ревізії, шляхом постановки на облік не облікованого майна, що перебувало в його розпорядженні, відповідно до наказу командира військової частини А4408 від 27.05.2010 року № 263 «Про результати службового розслідування по факту нестачі автомобільного майна в ремонтній майстерні автомобільної техніки», як на підставу для відмови в задоволенні позову, колегія суддів вважає необґрунтованими. Як видно з наказу командира військової частини А4408 від 10.09.2010 року № 444, відповідно до протесту прокурора від 07.09.2010 року № 3355, до книги обліку нестач внесено суму 26081,00 грн., заподіяної шкоди, яка виникла внаслідок розтрати 8 двигунів ГАЗ-66. Пункт 1 наказу від 27.05.2010 року № 263 приведено у відповідність до вимог законодавства щодо порядку обліку військового майна та його нестачі.
Порушень судом першої інстанції вимог ст. 159 ЦПК України щодо незмінності складу суду, на що вказує в апеляційній скарзі відповідач, в ході апеляційного розгляду не встановлено, оскільки з журналу судового засідання від 26.10.2011 року та рішення суду від цієї ж дати вбачається, що справа розглянута одним і тим самим складом суду.
З огляду на викладене, колегія суддів робить висновок, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 304, п. 1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 26 жовтня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ М.В.Моцний
Судді: /підпис/ Т.П.Колбіна
/підпис/ В.І.Птіціна
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя М.В.Моцний