ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.05.2008

Справа №2-16/2740-2008А

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Турфірма «Донатор» (97404, м. Євпаторія, пр. Леніна, 56)

до відповідача –  Державної  податкової  інспекції  в  м. Євпаторія (97400, м. Євпаторія, вул.. Дм. Ульянова, 2/40)

Про  визнання    нечинними податкових  повідомлень  - рішень  

                                                                      Суддя В.А. Омельченко

                                                                               Секретар судового засідання Н.С. Хлебнікова

                                                    П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача  -  Аркатова В.В. – представник, дов. б/н  від 03.03.2008  року

від відповідача -  Ліпницька Г.Ю. – головний державний  податковий інспектор, дов. № 6923/10/10-0 від 21.03.2008  року

Суть спору: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Турфірма „Донатор” звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0002191501/0 від 26.10.2007р. та № 0002191501/1 від 19.02.2008р.  про визначення ТОВ „Турфірма „Донатор” податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 4580грн., в тому числі 4362грн. основного платежу та 218грн. штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що форма акту перевірки, покладеного в основу спірних податкових повідомлень-рішень, не відповідає вимогам, передбаченим у п. 1.8 та Розділі № 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205. Так, позивачу був направлений акт перевірки без зазначення дати його складання та дати проведення перевірки, в наданому відповідачем акті перевірки від 15.10.2007р.  вказано, що перевірка проведена 15.10.2007р., а у спірному податковому повідомленні-рішенні міститься посилання на акт перевірки від 24.10.2007р.

Крім того, позивач не погоджується по суті з виявленим під час перевірки порушенням п. 22.13 ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. № 335/94-ВР (зі змінами та доповненнями від 30.11.2006р.), а також вказує на безпідставність та порушення порядку проведення відповідачем перевірки.

Заявою від 26.05.2008р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторія №0002191501/0 від 26.10.2007р. та № 0002191501/1 від 19.02.2008р.  про визначення ТОВ „Турфірма „Донатор” податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 4580грн., в тому числі 4362грн. основного платежу та 218грн. штрафних санкцій, а також скасувати першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Євпаторія №1/111 від 17.03.2008р.

Відповідач  проти позову заперечує і пояснив, що акт невиїзної документальної перевірки від 15.10.2007р. складено ним відповідно до вимог Наказу ДПА України №327 від 10.08.2005р. Невідповідність у датах акту перевірки пояснює тим, що акт перевірки від 15.10.2007р. був вручений ТОВ „Турфірма „Донатор” 24.10.2007р., у зв’язку з чим у спірному податковому повідомленні-рішенні міститься посилання на акт перевірки від 24.10.2007р.

Крім того, вважає, що донарахування податку на прибуток в сумі 4362грн. здійснено ним правомірно, оскільки позивачем допущено порушення п. 22.12 ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 335/94-ВР, яке виразилося в тому, що позивач в Декларації за 1 півріччя 2007р. у рядку 04.9 „Від’ємне значення об’єкту оподаткування попереднього податкового року” відобразило суму 17448грн., тобто непогашені збитки 2005 року. Вважає також, що і штрафні санкції в сумі 218грн. застосовані ним правомірно, відповідно до п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р.

Не погоджується відповідач і з позовними вимогами щодо скасування першої податкової вимоги № 1/111 від 17.03.2008р., посилаючись на те, позивач, всупереч ч. 2 п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р., не повідомив ДПІ в м. Євпаторії про те, що спірне податкове повідомлення-рішення оскаржується ним в суді. Ухвала ж Господарського суду АР Крим  про відкриття провадження по справі № 2-16/2749-2008А за позовом ТОВ „Турфірма  „Донатор” з позовною заявою надійшла до ДПІ в м. Євпаторії 17.03.2008р., у зв’язку з чим на дату винесення спірної першої податкової вимоги ДПІ не могла знати, що позивач оскаржує спірні податкові повідомлення-рішення в суді.

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

В судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 150 КАС України.

Після перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у м. Євпаторії проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової звітності з податку на прибуток ТОВ „Турфірма „Донатор”, під час якої встановлено порушення останнім п. 22.13 ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. № 335/94-ВР (зі змінами та доповненнями від 30.11.2006р.), яке виразилося у заниженні об’єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 півріччя 2007р. на 17448грн. та призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток за звітний період в розмірі 4362грн. (17448грн. х 25%).

На підставі даного акту перевірки ДПІ у м. Євпаторії винесено податкове повідомлення-рішення №0002191501/0 від 26.10.2007р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 4580грн., в тому числі 4362грн. основного платежу та 218грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до ДПІ в м. Євпаторії зі скаргою, в якій просило скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

Рішенням ДПІ в м. Євпаторії „Про результати розгляду первинної скарги” № 21263/10/250 від 14.12.2007р. позивачу відмовлено в задоволенні скарги, а оскаржене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

19.02.2008р. ДПІ в м. Євпаторії винесено податкове повідомлення-рішення №0002191501/1 про визначення того ж самого податкового зобов’язання в тому ж розмірі.

17.03.2008р. ДПІ в м. Євпаторії винесена перша податкова вимога № 1/111, в якій зазначено, що станом на 17.03.2008р. за позивачем рахується  сума податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств, яка становить 3615,41грн., в тому числі 3615,41грн. основного платежу і 218грн. штрафних санкцій.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в основу спірних податкових повідомлень-рішень покладено викладений в акті перевірки висновок про порушення позивачем п. 22.13 ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. № 335/94-ВР (зі змінами та доповненнями від 30.11.2006р.), яке виразилося у заниженні об’єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 півріччя 2007р. на 17448грн.

П. 22.13 ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що у 2007 році сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що виникла станом на 1 січня 2006 року і не погашена протягом 2006 року, не підлягає протягом 2007 року врахуванню у складі валових витрат платника податку.

Отже, платникам податку на прибуток заборонено враховувати протягом 2007р. у складі валових витрат саме ту суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що виникла станом на 1 січня 2006 року і не була погашена протягом 2006 року.

Перевіркою встановлено, що за 2005 рік ТОВ „Турфірма „Донатор” задекларувало збитки в сумі 111300грн.

Проте, як вбачається з наявної в матеріалах справи декларації з податку на прибуток за 9-ть місяців 2006р., ці збитки в повному обсязі були погашені і становлять 0грн.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ Головного управління статистики в АРК № 09/2-6-19/503, підприємство позивача здійснює діяльність за видом „туристичні агентства і бюро подорожей”. На підставі ліцензії Державної служби туризму і курортів Міністерства культури і туризму України позивач здійснює тур операторську діяльність (внутрішній та в’їзний туризм).

Вказана обставина свідчить про сезонний характер діяльності позивача.

Як вбачається з податкової декларації з податку на прибуток за 2006р. (річна), у 4 кварталі 2006р. позивачем була задекларована сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в розмірі 17448грн.

До даної декларації позивач відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” направлений лист до ДПІ у м. Євпаторії (вих. № 3 від 22.01.2007р.), в якому роз’яснено, що 17448грн. – це збитки 4-го кварталу 2006р., які у зв'язку з сезонністю діяльності фірми на кінець 2006р. погасити не вдалося.

Враховуючи викладене, а також співставивши данні декларацій з податку на прибуток за 3 квартал та річну 2006р., суд доходить висновку, що вказані в річній декларації за 2006р. збитки в розмірі 17448грн. – це виключно збитки 4-го кварталу 2006р., а не збитки 2005р., які нібито залишились непогашеними протягом 2006р. та які п. 22.13 ст. 22 Закону заборонено протягом 2007 року враховувати у складі валових витрат.

Викладене свідчить про те, що висновки відповідача  про порушення позивачем п. 22.13 ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не відповідають фактичним обставинам справи.

Позивач у податковій декларацій з податку на прибуток за 1-й квартал 2007р. не відобразив збитки в розмірі 17448грн., але відобразив їх у податковій декларації з податку на прибуток за півріччя 2007р. (рядок 04.9) внаслідок самостійного виявлення помилки.

Суд вважає вказані дії позивача обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам податкового законодавства.

Так, п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. визначено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до п. 1.5 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України №143 від 29.03.2003р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за № 271/7592, податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону N 334, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

В свою чергу, п. 16.4 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334 визначає, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

П. 6.1 ст. 6 даного Закону передбачено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не було допущено порушення п. 22.13 ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв’язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Крім того,  17.03.2008р. ДПІ в м. Євпаторії винесена перша податкова вимога № 1/111, в якій зазначено, що станом на 17.03.2008р. за позивачем рахується  сума податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств, яка становить 3615,41грн., в тому числі 3615,41грн. основного платежу і 218грн. штрафних санкцій.

17.03.2008р. ДПІ в м. Євпаторії винесена перша податкова вимога № 1/111, яка була надіслана на адресу позивача 20.03.2008р., що підтверджується штемпелем поштового відправлення на конверті.

В даній вимозі зазначено, що станом на 17.03.2008р. за позивачем рахується  сума податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств, яка становить 3615,41грн., в тому числі 3615,41грн. основного платежу і 218грн. штрафних санкцій. Даною вимогою відповідач також попередив позивача про те, що починаючи з 12.03.2008р. на активи підприємства розповсюджується право податкової застави згідно із Законом України № 2181-Ш від 21.12.2000р., позивач повинен сплатити штраф у визначених законом розмірах, а на суму податкового боргу нараховується пеня.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно безпідставності та необґрунтованості винесення вказаної вимоги, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.10 ст. 1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податкова вимога – це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Податковим боргом, в силу п. 1.3 ст. 1 вищевказаного Закону, є  податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

В свою чергу, п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

П.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р.  передбачено, що податкові вимоги надсилаються платнику податків у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки.

При цьому, перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (абз. „а” п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2008р. позивачем було подано позов до ГС АР Крим.

Листом вих. № 18 від 05.03.2008р. ТОВ „Турфірма „Донатор”   повідомила ДПІ в м. Євпаторія про судове оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, який був отриманий відповідачем 07.03.2008р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

У зв’язку з цим доводи відповідача про те, що йому станом на 17.03.2008р. не було нічого відомо про судове оскарження, безпідставні.

Ухвалою ГС АР Крим від 05.03.2008р. за даним позовом було відкрито провадження по справі, у зв’язку з чим податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 4580грн. стало неузгодженим, а тому станом на 17.03.2008р. у відповідача були відсутні правові підстави винесення першої податкової вимоги, що є підставою для її скасування.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України також зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені також і інші порушення відповідачем податкового законодавства щодо порядку проведення перевірки, а також щодо складення та оформлення акту перевірки.

Так, як вбачається з матеріалів справи, запрошенням на перевірку від 02.10.2007р. відповідач запросив посадових осіб ТОВ „Турфірма „Донатор” до ДПІ в м. Євпаторії для проведення невиїзної документальної перевірки стосовно достовірності нарахування податкових зобов’язань у декларації з податку на прибуток на 09.10.2007р. о 10:00.

Будь-якого акту перевірки від 09.10.2007р. суду не надано.

Позивач надав суду акт перевірки, який було йому направлено відповідачем, без дати його складання та номеру, терміну проведення перевірки.

Вказані дії відповідача суперечать вимогам, передбаченим у п. 1.8 та Розділі № 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205.

Відповідач надав суду акт перевірки від 15.10.2007р., в якому зазначено, що перевірка проведена 15.10.2007р.

Проте, доказів того, що позивач запрошувався на проведення перевірки 15.10.2007р., відповідачем суду не надано.

До того ж, у спірному податковому повідомленні-рішенні №0002191501/0 від 26.10.2007р. вказано, що воно винесено на підставі акту перевірки за №  1491/15-1/31187554 від 24.10.2007р., що не відповідає фактичним обставинам, оскільки відповідачем було надано суду акт перевірки від 15.10.2007р., а не 24.10.2007р.

          Вказані дії відповідача суперечать податковому законодавству, адже          зазначення номеру та дати акту перевірки, на підставі якого виноситься відповідне податкове повідомлення-рішення є обов’язковим реквізитом податкового повідомлення-рішення, про що зазначено у Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженому наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України № 247 від 27.05.2003р.) та зареєстрованому в МЮУ 06.07.2001р. за № 567/5758.          

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, доказів правомірності та обґрунтованості спірних актів ДПІ в м. Євпаторії, відповідач суду не надав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені у судовому засіданні 29.05.2008р.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 04.06.2008р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторія №0002191501/0 від 26.10.2007р. та № 0002191501/1 від 19.02.2008р.  про визначення ТОВ „Турфірма „Донатор” податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 4580грн., в тому числі 4362грн. основного платежу та 218грн. штрафних санкцій.

3.          Скасувати першу податкову вимогу Державної податкової інспекції в м. Євпаторія № 1/111 від 17.03.2008р.

4.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Турфірма „Донатор” (97404, м. Євпаторія, пр. Леніна, 56) 3,40грн. державного мита.

         Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного  господарського  суду  через  господарський  суд АР  Крим  шляхом  подачі  заяви  про  апеляційне  оскарження  постанови  в  десятиденний  строк  з  дня  складання постанови в повному обсязі, з подальшим поданням  апеляційної  скарги  на  постанову  протягом  двадцяти  днів  після  подання   заяви  про  апеляційне  оскарження  та  в порядку  передбаченому ч.5 ст.186   КАС  України.

       Постанова  набирає  законної  сили  після  закінчення  строку  подання   заяви  про  апеляційне  оскарження, у  разі  не  подання  відповідної  заяви (ст.254  КАС  України

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Омельченко В.А.