11.06.2012

Справа № 1-445/11

Справа № 1-445

2011 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі:

головуючого судді Вишара І.Ю.

при секретарі Гнатик А.Б., Пишному О.В.

за участю прокурора Курбатової І.Л.

та захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Окладне, Барського району, Вінницької області, українки, громадянки України, працюючої, з середньою-спеціальною освітою, раніше не судимої, не одруженої, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 маючи значний досвід роботи у ресторанному бізнесі, будучи обізнаною у питаннях ведення господарської та адміністративної діяльності ресторану, налагодження роботи ресторанного закладу, організації його діяльності починаючи з підшукання необхідного персоналу прийняла пропозицію ОСОБА_3 організувати діяльність ресторану під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Так, згідно усної домовленості з ОСОБА_3 надав ОСОБА_2 всі повноваження щодо організації роботи ресторану, в тому числі і підшукання та працевлаштування персоналу, завдяки праці якого мав функціонувати ресторан та надавати послуги в сфері громадського харчування. При цьому, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_2, що за вказане, а саме виконання фактично функцій керівника закладу, вона отримає у власність частку будівлі, в якій розташований ресторан "ІНФОРМАЦІЯ_2" за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_2, будучи обізнаною у веденні ресторанного бізнесу з питань організації діяльності ресторану запропонувала ОСОБА_3 здійснювати господарську діяльність на умовах існування суб'єктів підприємницької діяльності -фізичних осіб підприємців. При цьому, ОСОБА_2 погодилась та усвідомлювала, що вона фактично приймає на себе всі адміністративно-господарські та розпорядчі обов'язки по управлінню рестораном, в тому числі і займається питанням підшукання та належного оформлення працівників закладу.

Згідно вказаної домовленості з ОСОБА_3 та наділених повноважень, маючи право на прийом на роботу та звільнення найманих працівників як фізична особа підприємець, ОСОБА_2, в період часу з грудня 2006 року по червень 2009 року, умисно, достовірно знаючи про передбачений законодавством порядок прийому найманих працівників на роботу, діючи як роботодавець, порушила трудові права громадян, найману працю яких використовувала для здійснення своєї підприємницької діяльності, що полягала в організації та наданні послуг населенню рестораном "ІНФОРМАЦІЯ_2". Так, без будь-якого оформлення на роботу ОСОБА_2 використовувала працю найманих працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

При цьому, ОСОБА_2, достовірно знала, що робота закладу, в якому вона здійснює підприємницьку діяльність без роботи вказаних працівників припиниться, а використання найманої праці без належного оформлення вказаних працівників є грубим порушенням законодавства про працю та гарантій вказаних осіб, встановлених ст. 43, 45 Конституції України.

Так, ОСОБА_2, всупереч ст. 24-1 Кодексу закону про працю України з моменту допущення вказаних працівників до роботи не уклала з ними письмові трудові договори, не зареєструвала їх у тижневий строк у центрі зайнятості і не сплачувала з фонду їхньої заробітної плати податків в бюджет та страхових внесків. А саме: ОСОБА_2 грубо порушуючи законодавство про працю використовувала працю ОСОБА_4 в якості кухаря з 02.06.08 по 04.08.09, ОСОБА_5 в якості мийниці з 15.07.08, ОСОБА_7, який фактично працював закупівельником з лютого 2008 по травень 2009 року, ОСОБА_8, яка за вказівкою ОСОБА_2 виконувала обов'язки адміністратора з квітня по липень 2009 року, ОСОБА_9 в якості офіціанта з червня 2007 року по квітень 2009 року, ОСОБА_10, який виконував за вказівкою ОСОБА_2 роботу бармена з лютого по червень 2009 року, ОСОБА_11, яка фактично працювала кухарем з грудня 2006 по липень 2009 року, ОСОБА_12, як прибиральниці з липня 2007 по червень 2009 року та ОСОБА_13, яка як найманий працівник працювала мийницею посуду з липня 2008 по липень 2009 року.

При цьому вказані особи внаслідок умисних та неправомірних дій ОСОБА_2 були позбавлені прав та гарантій, визначених законодавством України, а саме ст. 2 Кодексу законів про працю України, а ОСОБА_2 здійснювала свою діяльність як підприємець та використовувала найману працю, без якої така діяльність була б неможливою, не маючи жодних зобов'язань перед вказаними особами як роботодавець та нехтуючи трудовими правами вказаних осіб.

Підсудна ОСОБА_2 в судовому засіданні вину не визнала та суду пояснила, що вона була запрошена ОСОБА_14 та ОСОБА_3 для організації роботи ресторану, власником ресторану є ОСОБА_14, яка передала свої повноваження своєму чоловіку ОСОБА_3, який виконував функції директора закладу. На той час, коли вона прийшла до ОСОБА_3, заклад вже працював. В її обов'язки входило проведення попередньої розмови з персоналом, вивчення їхньої професійної придатності та можливості працювати у сфері господарського харчування. Будь-які рішення стосовно влаштування на роботу та організації ресторанного бізнесу приймав лише ОСОБА_3 А також зазначила, що була відповідальною лише за роботу бару, а ОСОБА_3 відповідав за кухню, тому в її розпорядженні було один-два працівника, які були офіційно оформлені. В зв'язку з чим ОСОБА_3 не влаштовував офіційно інших праціників, їй не відомо, а повноважень на їхнє оформлення в неї не було.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що на роботу в ресторан „ІНФОРМАЦІЯ_2" його приймала саме ОСОБА_2, на посаду закупівельника продуктів, ОСОБА_2 він вважав виконавчим директором. ОСОБА_3 він вважав власником ресторану, з яким ОСОБА_2 інколи радилася, але загалом саме вона керувала персоналом ресторану, в тому числі, давала виробничі завдання, виплачувала заробітну плату, розмір якої був усно погоджений працівниками з нею. При цьому за квітень, травень та першу декаду червня 2009 року заробітну плату йому ОСОБА_2 не виплатила.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що на початку квітня 2009 року вона звернулась до ОСОБА_2 з проханням про прийняття її на роботу на посаду адміністратора закладу при цьому офіційно вона не була оформлена, будь-якої заяви про прийняття її на работу, вона не писала, трудовий договір з нею не укладався, заробітну плату отримувала від ОСОБА_2 Існує заборгованість по виплаті заробітної плати за один місяць. ОСОБА_3 вона вважала власником ресторану, з яким ОСОБА_2 інколи радилася, але загалом саме вона керувала персоналом ресторану, в тому числі, давала виробничі завдання.

Потерпіла ОСОБА_4 на досудовому слідстві пояснила, що з 02.06.2008 року по 04.08.2009 року вона працювала кухарем в ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_2», співбесіду щодо працевлаштування в даний заклад проводила ОСОБА_2, яку вона вважала виконавчим директором. ОСОБА_3 вона вважала власником ресторану, з яким ОСОБА_2 інколи радилася, але загалом саме вона керувала персоналом ресторану, в тому числі, давала виробничі завдання, виплачувала заробітну плату, розмір якої був усно погоджений з ОСОБА_2 Заробітну плату в сумі 100 грн. за один робочий день, виплачувала особисто ОСОБА_2 Проте, за квітень, травень та першу декаду червня 2009 року їй виплачено не було.

(І том а.с. 34)

Потерпіла ОСОБА_5 на досудовому слідстві пояснила, що з 15.07.2008 року по теперішній час вона працює в ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_2»та надає послуги щодо миття посуду, при цьому офіційно не оформлена, будь-якої заяви про прийняття її на работу, вона не писала, трудовий договір з нею не укладався, заробітну плату отримувала від ОСОБА_2 Проте, за період з квітня по червень 2009 року включно заробітної плати не отримала.

(І том а.с. 37)

Потерпіла ОСОБА_6 на досудовому слідстві пояснила, що з 27.01.2007 року по червень 2009 року працювала в ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_2», співбесіду щодо працевлаштування в даний заклад проводила ОСОБА_2, яку вона вважала її виконавчим директором. ОСОБА_3 вона вважала власником ресторану, з яким ОСОБА_2 інколи радилася, але загалом саме вона керувала персоналом ресторану, в тому числі, давала виробничі завдання, виплачувала заробітну плату, розмір якої був усно погоджений з ОСОБА_2 Проте, за квітень, травень та першу декаду червня 2009 року їй виплачено не було.

(І том а.с.39)

Потерпілий ОСОБА_9 на досудовому слідстві пояснив, що з червня 2007 року він став працювати в ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_2»на посаді офіціанта після проходження стажування. Співбесіду з ним проводила ОСОБА_2,. при цьому офіційно він не був оформлений, будь-якої заяви про прийняття його на работу, він не писав, трудовий договір з ним не укладався, заробітну плату отримував від ОСОБА_2 Існує заборгованість по виплаті заробітної плати за один місяць. ОСОБА_3 він вважав власником ресторану, з яким ОСОБА_2 інколи радилася, але загалом саме вона керувала персоналом ресторану, в тому числі, давала виробничі завдання.

(І том а.с. 48)

Потерпілий ОСОБА_10 на досудовому слідстві пояснив, що з лютого 2009 року він працював в ресорані «ІНФОРМАЦІЯ_2». Співбесіду на прийняття його на роботу проводила ОСОБА_2, пройшовши стажувавння він почав працювати. Заяви про прийняття його на работу, він не писав, трудовий договір з ним не укладався, заробітну плату отримував від ОСОБА_2 Існує заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 2000 грн.

(І тома.с. 51)

Потерпіла ОСОБА_11 на досудовому слідстві пояснила, що з грудня 2006 року вона працювла в ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_2». На роботу її прийняла виконавчий директор -ОСОБА_2, при цьому трудовий договір з нею не укладався. Заробітну плату вона отримувала особисто від ОСОБА_2 Ісчнує заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 200 грн.

(І том а.с.53)

Потерпіла ОСОБА_12 на досудовому слідстві пояснила, що з середини літа 2007 року (точної дати вона не пам'ятає) вона звернулась до виконавчого директора ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2»- ОСОБА_2 з проханням про прийняття її на роботу на посаду прибиральниці. Заяви про прийняття її на роботу вона не писала, трудовий договір з нею не укладався, заробітну плату вона отримувала особисто від ОСОБА_2 За період квітня, травня, червня 2009 року існує заборгованість по заробітній платі.

(І том а.с. 55)

Потерпіла ОСОБА_13 на досудовому слідстві пояснила, що на початку липня 2008 року вона звернулась до виконавчого директора ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2» - ОСОБА_2 з проханням про прийняття її на роботу для миття посуду. Заяви про прийняття її на роботу вона не писала, трудовий договір з нею не укладався, заробітну плату вона отримувала особисто від ОСОБА_2 За період травнь-червнь 2009 року існує заборгованість по заробітній платі.

(І том а.с. 57)

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона є приватним підприємцем та є власницею ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2». Підприємницькою діяльностю вона не займається так як працює в лікарні кардіологом, тому немає вільного часу. В зв'язку з чим, вона разом із її чоловіком -ОСОБА_3 запапонували ОСОБА_2 організовувати роботу ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2»за частку будівлі, в якій знаходиться ресторан, на що остання погодилась. 03.12.2007 року, вона оформила довіреність на свого чоловіка - ОСОБА_3, згідно якого він представляв її інтереси в державних, громадських, та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх форм власності, йому надавалось право на подачу від її імені заяв, а також підписувати документи від її імені. Зазначила, що ОСОБА_3 займався виключно ремонтом та інтер'єром ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він придбав приміщення за адресою: АДРЕСА_2, для відкриття ресторану. Вказане приміщення оформив на дружину -ОСОБА_14 Так як він не мав досвіду в ресторанному бізнесі, тому запросив ОСОБА_2 для організації роботи ресторану та виконання обов'язків директора і запропонував їй частку будівлі, в якому знаходився ресторан. Він являвся власником ресторану, а ОСОБА_2 -директором. В обов'язки останньої входили всі адміністративно-господарські та розпорядчі обов'язки по управлінню рестораном, а він займався виключно питаннями по ремонту та вдосконаленням інтер'єру ресторану, а також рекламою. Діяв на підставі довіреності, яку йому надала його дружина -ОСОБА_14 Зазначив, що в роботу ресторану не втручався.

Свідок ОСОБА_17 на досудовому слідстві пояснила, що з грудня 2006 року вона на прохання ОСОБА_3 надавала бухгалтерські послуги в ресторані „ІНФОРМАЦІЯ_2". При цьому офіційно вона працевлаштованою там не була, оскільки ресторан не являвся юридичною особою і в ньому взагалі були відсутні будь-які службові особи, в тому числі, директор та бухгалтер. Фактично це була діяльність в сфері роздрібної торгівлі та громадського харчування двох фізичних осіб підприємців - ОСОБА_2 та ОСОБА_14, замість якої діяв за довіреністю її чоловік ОСОБА_3 ОСОБА_2 наймані працівники вважали і називали між собою директором ресторану. ОСОБА_2 наймала працівників, вела облік робочого часу, отримувала всю виручку від діяльності як бару, так і кухні, виплачувала працівникам заробітну плату, визначала її розмір

(а.с. 58-59 І том)

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні було доведено факт грубого порушення ОСОБА_2 законодавства про працю.

Судом також було досліджено й інші докази, зібрані у справі, а саме:

- Заявою ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_13;

( І том а.с. 6 )

- Заявою ОСОБА_7 від 21.12.2009 року;

( І том а.с. 40 )

- Заявою ОСОБА_9 від 18.11.2009 року;

( І том а.с. 45 )

- Договором купівлі-продажу від 20.04.2007 року;

(І том а.с. 67-68)

При вирішенні питання про кваліфікацію дій підсудної ОСОБА_2 суд вважає, що в судовому засіданні було доведено факт грубого порушення ОСОБА_2 законодавства про працю.

Грубе порушення законодавства про працю ОСОБА_2 полягає в тому, що особи не були офіційно прийняті на роботу та працювали без оформлення трудових відносин, внаслідок чого були позбавлені прав, які гарантовані Конституцією України та трудовим законодавством.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 фактично виконувала обов'язки директора ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2»прийняла на роботу 02.06.2008 року ОСОБА_4 на посаду кухаря, 15.07.2008 року - ОСОБА_5, яка надавала свої послуги щодо миття посуду, 27.01.2007 року ОСОБА_6 на посаду офіціанта, в лютому 2008 (точну дату слідством не встановлено) ОСОБА_7 на посаду закупівельника продуктів, в квітні 2009 року (точної дати слідством не встановлено) ОСОБА_8 на посаду адміністратора ресторану, в червні 2007 року (точної дати слідством не встановлено) ОСОБА_9 на посаду офіціанта, в лютому 2009 року (точної дати слідством не встановлено) ОСОБА_20 на посаду бармену, в грудні 2006 року (точної дати судом не встановлено) ОСОБА_11 на посаду кухаря, в липні 2007 року (точної дати слідством не встановлено) ОСОБА_12 на посаду прибиральниці, в липні 2008 року (точної дати слідством не встановлено) ОСОБА_13, яка надавала свої послуги щодо миття посуду. Використовуючи таким чином працю вищевказаних осіб, підсудна ОСОБА_2 допустила грубі порушення вимог законодавство про працю, а саме:

- у порушення п. 6 ст. 24 КЗпП України, відповідно до якого додержання письмової форми трудового договору є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою, ОСОБА_2 не уклала трудовий договір з вищевказаними особами у письмовій формі;

- у порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, відповідно до якої укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника про зарахування працівника на роботу, ОСОБА_2 не оформила наказ чи розпорядження про зарахування вищевказаних осіб на роботу;

- у порушення ст. 241 КЗпП України, відповідно до якої у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання, ОСОБА_2 не зареєструвала трудові відносини з вищевказаними особами у державній службі зайнятості;

- у порушення ст. 9 Закону України "Про підприємництво", ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких підприємець зобов'язаний забезпечити соціальні гарантії, включаючи соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства; страхувальник (роботодавець) зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, ОСОБА_2 не нараховувала, не обчислювала і не сплачувала до Управління Пенсійного фонду у м. Нова Каховка страхові внески на вищевказаних осіб;

- у порушення ст. 9 Закону України "Про підприємництво", ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відповідно до яких підприємець зобов'язаний забезпечити умови та охорону праці, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування; роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, ОСОБА_2 не нараховувала і не сплачувала до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вінницькій області страхові внески на вищевказаних осіб;

- у порушення ст. 9 Закону України "Про підприємництво", ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", відповідно до яких підприємець зобов'язаний забезпечити умови та охорону праці, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування; страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, ОСОБА_2 не нараховувала і не сплачувала внески на вищевказаних осіб.

Вказані грубі порушення законодавства про працю призвели до заподіяння істотної шкоди інтересам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 у вигляді порушення її конституційних прав, передбачених ст. ст. 43, 45, 46 Конституції України, відповідно до яких кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, кожен, хто працює, має право на відпочинок, громадяни мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, а також порушення її права на пенсійне забезпечення, передбаченого ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також до не зарахування трудового, пенсійного та страхового стажу вищевказаних осіб за відпрацьований період часу.

Суд критично ставиться до показань підсудної ОСОБА_2, а саме того, що вона не є суб'єктом інкрімінованого їй злочину, оскільки вона працювала приватним підприємцем в ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_2»на барі, тому вона не повинна була належним чином оформити працівників закладу, які не були повязані з роботою бару. В судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердила той факт, що вона була запрошена до ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2» саме для організації ресторанного бізнесу, внаслідок чого їй було виділено частку будівлі, в якій розташований ресторан, що підтверджується договір купівлі-продажу частки нежилого приміщення від 20.04.2007 року.

Згідно вимог ст. 172 КК України, обов'язковою ознакою злочину є наявність спеціального суб'єкта, тобто суб'єкта, який уповноважений за законом виконувати певні дії щодо дотримання вимог трудового законодавства, в даному випадку належним чином оформлювати та приймати на роботу працівників ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2».

В судовому засіданні було встановлено, що підсудна ОСОБА_2 офіційно не займала посаду директора ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2», оскільки даний факт був пов'язаний з тим, що даний ресторан не працював як юридична особа, про що свідчить відсутність статуту та інших правоустановлюючих документів, в зв'язку з чим, не можливо було оформити підсудну ОСОБА_2 на посаду директора. Отже, робота ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2»здійснювалась двома приватними підприємцями - ОСОБА_2 та ОСОБА_14, тому в обов'язки ОСОБА_2 входило виконання всїх адміністративно-господарських та розпорядчих обов'язків по управлінню рестораном, в тому числі і займатися питанням пошуку та належним оформлення працівників закладу.

Заперечення підсудної ОСОБА_2 стосовно того, що вона не є суб'єктом злочину, спростовується матеріалами кримінальної справи, з яких вбачається, що правоустановлюючих документів, які б надавали можливість створення структурної одиниці ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2»не було, внаслідок чого не було документу, в якому містилась інформація стосовно посадових обов'язків ОСОБА_2, що не виключає відповідальності за ч.1 ст. 172 КК України.

Отже, підсудна ОСОБА_2 будучи приватним підприємцем, усвідомлюючи, що використання найманої праці необхідна, щоб здійснювати роботу ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2», умисно використовувала найманих осіб, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6 та ОСОБА_13, без належного оформлення.

Суд критично ставиться до показань підсудної ОСОБА_2 в частині того, що в її обов'язки входила робота виключно бару, оскільки дані покази спростовуються показамипотерпілих у справі та свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_3, які в судовому засіданні зазначили, що ОСОБА_2 була запрошена на роботу в ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_2» в якості директора та керівника данного закладу, відповідно до чого отримала частку будівлі, в якій знаходився ресторан.

Крім того, з пояснень свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, вбачається, що підсудна ОСОБА_2 була директором ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2», а також їхнім безпосереднім керівником, оскільки вона приймала на роботу та звільняла з займаних посад працівників ресторану, здійснювала видачу заробітної плати, а також визначала її розмір, контролювала час виходу та уходу з робот, встановлювала графік роботи, контролювала належне виконання обов'язків працівників закладу.

Зокрема, в матеріалах кримінальної справи міститься постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_14 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України в зв'язку з відсутність в їхніх діях складу злочину. На момент винесення вироку, вказана постанова слідчого не скасована.

Таким чином, суд вважає, що підсудна ОСОБА_2, як приватний підприємець здійснюючи свою підприємницьку діяльність за допомогою вищевказаних осіб, зобов'язана була працевлаштувати та належним чином оформити трудовий договір з вказаними особами.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, юридичної особи як ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_2»не існувало (II том а.с. 285), а було лише два приватних підприємця -ОСОБА_14 та ОСОБА_2

Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що будь-якої підприємницької діяльності вона не здійснювала та передала свої повноваження своєму чоловіку ОСОБА_3, який в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_2 була запрошена на роботу в ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_2»в зв'язку з тим, що вона мала великий дослід роботи у ресторанному бізнисі, тому на підставы усної домовленості вони розподілили свої обов'язки, згідно яких ОСОБА_2 виконувала обов'язки директора закладу, а саме укладати угоди про доставку продукції, приймати на роботу необхідних для роботи ресторану осіб, контролювати роботу персоналу, здійснювати виплату заробітної плати, звільняти працівників з займаних посад, здійснювати всі адміністративно-господарські та розпорядчі обов'язки по управлінню рестораном, наказу або інших документу, який би містив посадові обов'язки ОСОБА_2 був відсутній, так як ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_2»не був юридичною особою.

Суд критично ставить до показань підсудної ОСОБА_2, а саме того, що трудові договори з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6 та ОСОБА_13, повинен був укладати ОСОБА_3 або ОСОБА_14, оскільки вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_3, який в судовому засіданні зазначив, що будь-яких адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій по управлінню рестораном він не здійснював, а також зазначив, що він був власником даного ресторану і перебував в ресторані для вирішення питань не виробничого характеру, а ресторанного бізнесу, тобто питання стосовно реклами, ремонту приміщення, оформлення інтер'єрного вигляду приміщення. В роботу дійяльності ресторану він не втручався, оскільки вказаними питаннями займалась ОСОБА_2, відповідно до чого ій була виділена частка будівлы, в якій знаходився ресторан, що знаходить своє підтвердження в матеріалах справи, а саме а.с. 67 I том (договір купівлі-продажу частки нежилого приміщення від 20.04.2007 року).

Пунктом 1 статті 172 КК України встановлено кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також за інше грубе порушення законодавства про працю.

Поняття "грубе порушення законодавства про працю" охоплює випадки порушень, які поставили працівника в скрутне становище або погіршили його умови праці, що призвело до порушення конституційних прав або законних інтересів працівника.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 172 КК України, як грубе порушення законодавства про працю.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання.

Підсудна ОСОБА_2 вчинила злочин невеликої тяжкості, є особою не судимою, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудної судом не встановлені.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових злочинів.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудної, її негативного ставлення до вчиненого, суд вважає, що виправлення підсудної можливе без ізоляції від суспільства, а покаранням необхідним і достатнім для її виправлення і попередження вчинення нею нових злочинів буде покарання у виді штрафу.

Водночас, суд зважаючи на вимоги ч.5 ст. 74, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України вважає за необхідне звільнити ОСОБА_2 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, який є злочином невеликої тяжкості, на момент винесення вироку минуло понад два роки.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України та призначити покарання у виді штрафу розміром 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень в дохід держави.

На підставі ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання в зв'язку з закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до вступу вироку в закону силу залишити без змін -підписка про невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: