ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
РІШЕННЯ
Іменем України
28.05.2008 | Справа №2-16/2948-2008 |
За позовом – 1). Компанія з обмеженою відповідальністю „Джей Бі Петроглоуб Менеджмент Лімітед” (Стасину 1, Мітсі Білдінг 1, 1 поверх, офіс 4, Елефтеріас Сквер, Нікосія, Кіпр, адрес а для кореспонденції : 95022, м. Сімферополь, вул.. Бела Куна, 21, кв. 126)
2). Компанія „Ф’юче Енерджетик Текнолоджис Лімітед” (Капілано Пауз, 6/2 Віктюеллінг офіс, Лейн, Гібралтар, адреса для кореспонденції: м. Сімферополь, вул.. Балаклавська, 65, кв. 20)
До відповідача – Приватного підприємства „Ягуар”(95000, м. Сімферополь, вул.. Київська, 98, кв. 53)
Про стягнення 33 159,78 грн. та виселення
Суддя В.А.Омельченко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивачів - 1) не з’явився; 2) Високопояс М.А. – представник, дов. б/н від 28.01.2008 року
Від відповідача - Мкртчян Е.А. - директор, паспорт
Суть спору - Позивачі Компанія з обмеженою відповідальністю „Джей Бі Петроглоуб Менеджмент Лімітед” (позивач 1) та Компанія „Ф’юче Енерджетик Текнолоджис Лімітед” (позивач 2) звернулись до Господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства „Ягуар” про стягнення з відповідача на користь Компанії „Ф’юче Енерджетик Текнолоджис Лімітед” матеріальної шкоди в розмірі 11053,26грн., на користь Компанії з обмеженою відповідальністю „Джей Бі Петроглоуб Менеджмент Лімітед” матеріальної шкоди в розмірі 22106,52грн. Крім того, позивачі просять суд усунути перешкоди у володінні та користуванні майном Компанії з обмеженою відповідальністю „Джей Бі Петроглоуб Менеджмент Лімітед” шляхом виселення приватного підприємства „Ягуар” з не житлових приміщень площею 136,46кв.м., розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 4.
Позовні вимоги обґрунтовують тим, що з квітня 2007 року відповідач, порушуючи вимоги п. 3.1 договору оренди та додаткової угоди від 30.12.2003р., не вносив позивачам плату за користування орендованим майном, внаслідок чого за ним склалася заборгованість перед позивачем 1 - в сумі 22106,52грн., перед позивачем 2 – в сумі 11053,26грн.
Крім того, позивачі зазначають, що договір оренди з відповідачем припинився 31.12.2007р., у зв’язку з чим, відповідно до п. 8.1 договору оренди, відповідач повинен був повернути орендовані приміщення протягом 10 діб з моменту припинення дії договору. Проте, відповідач орендовані приміщення не звільнив, продовжує неправомірно їх використовувати, чим істотно порушує право власності позивача 2.
Відповідач з позовними вимогами не погодився і пояснив, що 05.01.2004р. до договору оренди спірних нежилих приміщень від 30.08.2002р. № 143/2002 була підписана додаткова угода, якою було продовжено строк дії договору оренди до 31.12.2017 року, а також договір було доповнено пунктом 7.4, яким передбачено, що у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи Орендодавця, Орендодавець відшкодовує Орендарю грошові кошти в сумі 857,9тис.грн., відповідно до акту звірки від 23.12.2003р., витрачені останнім на покращення об’єкту оренди.
Крім того, відповідач зазначив, що платежі з орендної плати за квітень, травень 2007р. були повернуті йому СП АТЗТ „ТЕР Холдінг Комп., Україна” у зв’язку з відмовою її отримувати, внаслідок чого відповідач звернувся до СП АТЗТ „ТЕР Холдінг Комп., Україна” з листом про виключення вказаної орендної плати із складу заборгованості. За таких обставин, відповідач вважає, що перед його підприємством має заборгованість СП АТЗТ „ТЕР Холдінг Комп., Україна” в розмірі 810,995тис.грн. (857,9тис.грн. – (3,685тис.грн. х 13 місяців).
Заперечуючи проти доводів відповідача, позивачі пояснили, що рішенням господарського суду АР Крим від 10.07.2007р. по справі № 2-11/8495-2007, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.09.2007р., додаткова угода від 05.01.2004р. визнана недійсною. Не погоджуються позивачі і з доводами відповідача про те, що орендна плата не сплачувалась ним з причини зарахування в рахунок відшкодування витрат відповідача на невід’ємні покращення орендованих приміщень, оскільки договором оренди № 143/2002 від 30.08.2002р. не передбачено право відповідача зараховувати орендну плату в рахунок відшкодування витрат на невід’ємні покращення орендованих приміщень.
Слухання справи відкладалось та по справі оголошувалась перерва в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України.
Після перерви слухання справи було продовжено.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
30.08.2002р. між СП Україно-Британським підприємством у формі акціонерного товариства закритого типу „ТЕР Холдінг Комп., Україна” та Приватним підприємством „Ягуар” був укладений договір № 143/2002 оренди нежилих приміщень загальною площею 136,46кв.м., розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 4.
Актом приймання-передачі майна в оренду від 10.02.2003р. підтверджується передача цих приміщень в орендне користування відповідачем по справі.
Відповідно до мирової угоди від 10.11.2006р. по справі № 43/580 про банкрутство СП Україно-Британським підприємством у формі акціонерного товариства закритого типу „ТЕР Холдінг Комп., Україна” право власності на вказані нежилі приміщення перейшло до Компанії „Ф’юче Енерджетик Текнолоджис Лімітед”, що підтверджується витягом з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.02.2007р.
За договором купівлі-продажу від 12.06.2007р. Компанія „Ф’юче Енерджетик Текнолоджис Лімітед” продала вищевказані нежилі приміщення Компанії з обмеженою відповідальністю „Джей Бі Петроглоуб Менеджмент Лімітед”, внаслідок чого остання стала власником спірних нежилих приміщень, що підтверджується відповідним витягом з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.06.2007р.
Ст. 770 ЦК України передбачено, що при зміні власника речі, переданої у найом, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.
Таким чином, з 09.02.2007р. та 22.06.2007р. відповідно позивачі набули прав та обов’язків наймодавця нежилих приміщень загальною площею 136,46кв.м., розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 4.
Відповідно до п. 3.1 договору оренди № 143/2002 від 30.08.2002р. відповідач зобов’язався здійснювати оплату орендної плати щомісяця не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.
Додатковою угодою від 30.12.2003р. до даного договору плата за користування майном встановлена в розмірі 3 684,42грн., в т.ч. ПДВ 614,07грн., в місяць.
При цьому, жодним пунктом договору не передбачено право відповідача зараховувати орендну плату в рахунок відшкодування витрат на невід’ємні покращення орендованих приміщень, у зв’язку з чим суд вважає відповідні посилання відповідача необґрунтованими.
Ст. 629 ЦК України визначає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 161 ЦК України (в ред. 1963р.) та ст. 526 ЦК України (в ред. 2003р.) зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а при відсутності таких вимог відповідно до вимог, які звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 162 ЦК України (в ред. 1963р.) та ст. 525 ЦК України (в ред. 2003р.) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Проте, як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки Спільного Україно-Британського підприємства „ТЕР Холдінг Комп., Україна”, з 01 квітня 2007р. відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання в частині сплати орендної плати, що призвело до утворення заборгованості перед позивачами в розмірі 11053,26грн. та 22106,52грн. відповідно.
Доказів зворотного, зокрема того, що орендна плата в установлені договором строки та розмірах сплачувалась відповідачем на користь позивачів, у порушення ст. 33 ГПК України, відповідачем не надано.
П.2.1 договору оренди передбачено, що майно передається у користування на строк до 31.12.2007р.
П. 8.1 договору передбачено обов’язок відповідача повернути орендовані приміщення протягом 10 діб з моменту припинення дії договору оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України при припиненні договору найму наймодавець зобов’язаний невідкладно повернути наймодавцю річ.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем по суті, приватне підприємство „Ягуар” після припинення дії договору орендовані приміщення орендодавцю не повернув і продовжує їх займати.
Оцінивши доводи відповідача про продовження дії договору оренди додатковою угодою від 05.01.2004р. на строк до 31.12.2017р., суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки рішенням господарського суду АР Крим від 10.07.2007р. по справі № 2-11/8495-2007, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.09.2007р., вищевказана додаткова угода від 05.01.2004р. визнана недійсною, а отже, відповідно до ст. 216 ЦК України, ця угода не створює юридичних наслідків.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин, суд виходить з того, що договір оренди нежилих приміщень припинився 31.12.2007р.
Ст. 319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ст. 320 ЦК України).
При цьому, відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За таких обставин, суд вважає, що своїми діями відповідач неправомірно порушує право власності Компанії з обмеженою відповідальністю „Джей Бі Петроглоуб Менеджмент Лімітед” щодо користування та володіння належним їй майном, у зв’язку з чим це право позивача підлягає судовому захисту.
У зв’язку з викладеними обставинами, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 28.05.2008р.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.06.2008р.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства „Ягуар” (95000, м. Сімферополь, вул.. Київська, 98 кв. 53) на користь Компанії „Ф’юче Енерджетик Текнолоджис Лімітед” матеріальну шкоду в розмірі 11053,26грн.
3. Стягнути з Приватного підприємства „Ягуар” (95000, м. Сімферополь, вул.. Київська, 98 кв. 53) на користь Компанії з обмеженою відповідальністю „Джей Бі Петроглоуб Менеджмент Лімітед” матеріальну шкоду в розмірі 22106,52грн.
4. Усунути перешкоди у володінні та користуванні майном Компанії з обмеженою відповідальністю „Джей Бі Петроглоуб Менеджмент Лімітед” шляхом виселення приватного підприємства „Ягуар” з нежитлових приміщень площею 136,46кв.м., розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 4.
5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Омельченко В.А.