Справа № 105/9/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" лютого 2012 р. року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді -Кутанової Г.М.
при секретарі - Горбенко Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Джанкой цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Світлівської сільської ради Джанкойського району АР Крим про визнання свідоцтва на право власності недійсним, визнання права власності на спадкоємне майно.
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом до Світлівської сільської ради Джанкойського р-ну АР Крим про визнання свідоцтва на право власності недійсним, визнання права власності на спадкоємне майно.
У судове засідання позивачка не з'явився, але від неї до суду надійшла заява, у якої вона просить слухати справу в її відсутність, позов підтримує у повному обсязі. У заяві пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Світле Джанкойського р-ну помер її батько -ОСОБА_2. Після його смерті залишилося спадкове майно, відносно якого батьком 05 11.1996р. був складений заповіт на ім'я позивачки. Позивачка фактично прийняла спадок після померлого батька, звернулася до державної нотаріуса Джанкойського р-ну і надала всі необхідні документи. Постановою нотаріуса від 21 липня 2011 р. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадок на житловий будинок АДРЕСА_1. Причиною відмови з'явилося те, що документ, що встановлює право, на будинок-свідоцтво про право власності, було видано виконкомом Світлівської с/ради 16 березня 1999р. на підставі рішення 5 сесії 23 скликання Світлівської сільської ради від 21.01.1999р., а саме через два роки після смерті її батька.
Позивачка звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок на її ім'я у виконком Світлівської с/ради. Рішенням виконкому №79 від 31.10.2011р. їй було відмовлено у видачі свідоцтва на право власності у зв'язку з тим, що таке свідоцтво було видане на ім'я її померлого батька. Просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 16.03.1999р., надане на ім'я ОСОБА_2 та визнати за нею права власності на будинок.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява у якої він просить слухати справу в його відсутність, позов визнає цілком.
Дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов обґрунтований и підлягає задоволенню.
Приходячи до такого висновку, суд виходить з наступного.
Судом встановлені таки факти і відповідні їм правовідносини.
05 11.1996р. ОСОБА_2 був складений заповіт на ім'я позивачці, який був посвідченій Світлівською сільською радою Джанкойського р-ну АР Крим та зареєстрований у реєстру № 228
Також встановлено, що позивачка є рідною дочкою ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2., що підтверджується свідоцтвом про народження позивача ти свідоцтвом про смерть ОСОБА_2
Постановою державного нотаріуса Джанкойської районної державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 липня.2011 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в зв'язку із тим, що документ який встановлює право власності на будинок, було видано виконкомом Світлівської сільської ради 16 березня 1999р. на підставі рішення 5 сесії 23 скликання Світлівської с/ради від 21.01.1999р., а саме через два роки після смерті її батька.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті. Цивільна правоздатність фізичної особи, на підставі п.4 ст. 25 ЦК України припиняється в момент його смерті.
Судом встановлено, що позивачка фактично прийняла спадок після смерті батька, зробивши дії, передбачені ст.549 ЦК України в редакції 1963р., що підтверджується постановою державного нотаріуса Джанкойської районної державної нотаріальної контори про те, что вона подала заяву про прийняття спадщини: свидетельство про право на спадок за законом від 28.04. 2008р. будинкова книга, що свідчить про прописку у спадкоємному будинку .
Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України в редакції 1963р. признається, що спадкоємець прийняв спадок, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Встановлено, що позивачка є єдиним спадкоємцем свого померлого батька.
Вказані правовідносини регулюються Постановою Ради Міністрів УРСР від 7 квітня 1959 р. N 477 "Про впорядкування пільг по переселенню", ст. 128 Цивільного кодексу в редакції 1963 року, ч.4 ст.334, 1216-1223, 1258, 1261, 1268-1270 Цивільного кодексу України в редакції 2003 року.
Відповідно до Постанови Ради Міністрів Української РСР від 7 квітня 1959 р. N 477 "Про впорядкування пільг по переселенню", для сімей, які переселяються в плановому порядку на добровільних началах у колгоспі і радгоспі, середні розміри одноразової грошової допомоги за рахунок державних кредитів на будівництво будинків із надвірними будівлями, з частковим покриттям цих кредитів за рахунок державного бюджету. Кредити на будівництво жилих будинків для переселенців видаються Сільгоспбанком колгоспам і радгоспам, з погашенням їх протягом десяти років, починаючи з третього року після одержання кредиту. Переселенці повертають колгоспам і радгоспам свою частку кредиту у строки і на умовах, встановлених зазначеною постановою, після чого для переселенців будинки з надвірними будівлями переходять в особисту власність. Таким чином, відповідно до зазначеної постанови право власності на житловий будинок виникає з часу повної сплати частки кредиту, встановленої для переселенця. У власності відповідача цей житловий будинок не знаходиться. Відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 22 вересня 1970 р. N 510 "Про продовження на 1971-1975 роки чинності постанови Ради Міністрів Української РСР від 7 квітня 1959 року N 477 "Про впорядкування пільг по переселенню" продовжено дію зазначеної постанови. Таким чином правовідносини стосовно моменту набуття права власності регулюються ст. 128 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення права власності на спірний житловий будинок, відповідно до якої право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, постановою Ради Міністрів УРСР від 7 квітня 1959 р. N 477 "Про впорядкування пільг по переселенню", дію якої продовжено на 1974-1975. Згідно Інструкції «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР»від 31.01.1966 року , затвердженої Міністерством комунального господарства Української СРСР 31.01.1966 року, яка діяла до затвердження Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19.01.1996 року за № 31/1056 та діючих на час виникнення правовідносин виникнення права власності на житлові будинки у сільській місцевості не було пов'язане з видачею правовстановлюючого документу та його реєстрацією в бюро технічної інвентаризації. В частині визнання права власності за позивачем на зазначений житловий будинок в порядку спадкування слід застосовувати норми Цивільного кодексу України 2004 року, оскільки правовідносини спадкування виникли після набрання чинності ЦК України. Відповідно до роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного України «Про судову практику у справах про спадкування»№7 від 30.05.2008 року свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановлено законом порядку. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Таким чином, зібрані у справі доказі та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст..ст.10,11,209,212, 214-215,218 ЦПК України, Постановою Ради Міністрів УРСР від 7 квітня 1959 р. N 477 "Про впорядкування пільг по переселенню", ст. 128 Цивільного кодексу в редакції 1963 року, ст.ст. ч.4 ст.334, 1216-1223, 1258, 1261, 1268-1270 Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 16.03.1999 р., надане Світлівською сільською ради Джанкойського району АР Крим на ім'я ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АР Крим через Джанкойський міськрайонній суд, відповідно до вимог ст..294 ЦПК України.
Рішення надруковане суддею у нарадчій кімнаті.
Суддя: Г.М.Кутанова.