Справа № 2-1558/11

Номер провадження 2/1815/136/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді Шунько Г.О., при секретарі Вівденко В.Ю., з участю прокурора Труби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Ромни справу за позовом ОСОБА_1 до Роменської випраної колонії № 56, представник відповідача Комендат Олена Анатоліївна, Державної казначейської служби України про визнання дій Роменської випраної колонії № 56 щодо перегляду звернення засудженого до Європейського суду з прав людини незаконними, та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

20.05.2011 року ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що він є засудженим і відбуває покарання у Роменській виправній колонії № 56. 14 травня 2009 року передав адміністрації письмове звернення до Європейського Суду з прав людини, яке 15.05.2009 року за вих. № 1354 відповідачем було направлено до Європейського суду з прав людини. При ознайомленні з копією супровідного листа про відправлення звернення до Європейського суду з прав людини, виявив факт його перегляду працівниками установи. Посилаючись на те, що звернення засуджених які адресовані до Європейського суду з прав людини перегляду не підлягають, ОСОБА_1 просив суд визнати дії Роменської ВК-56 незаконними та зобов'язати Державну казначейську службу України відшкодувати йому завдану незаконними діями виправної колонії моральну шкоду в розмірі 25000 грн., посилаючись на те, що погіршився стан здоров'я, виникла нервова напруженість, підвищився артеріальний тиск, виникли головні болі, втрата спокою.

31.01.2012 року ОСОБА_1 направив до суду письмову заяву, якою збільшив позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди до 50 000 грн. Збільшення розміру відшкодування моральної шкоди мотивував необґрунтованим затягуванням з розгляду справи в національних органах та інфляційними процесами.

Розгляд справи проведено без участі ОСОБА_1, так як останній засуджений до довічного позбавлення волі, а закон, який би передбачав механізм доставки даної категорії засуджений для участі в судовому засіданні для розгляду справи в будь якому провадженні - відсутній. Про день і час розгляду справи ОСОБА_1 повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про вручення судової повістки.

Представник відповідача Комендат О.А., позовні вимоги не визнала, вказавши, що Роменська виправна колонія № 56 не порушувала вимоги закону при відправленні кореспонденції засудженого, і доказів на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 суду не надав. Звернення ОСОБА_1 до Європейського суду не могло бути викладене на 1 арк., як вказано у супровідному листі, оскільки з дотриманням умов складання листів та звернень до Європейського суду з прав людини, а саме зазначення всіх реквізитів заяви та викладу її змісту займає більше чим на 1 арк. Надсилати своє звернення позивач мав право у конверті, який найімовірніше і був відмічений працівником установи у супровідному листі як один аркуш.

Представник Головного управління Державного казначейства України в Сумській області в судове засідання не з'явився, повідомивши суд, що будь яких протиправних дій по відношенню відповідача не скоювали, і не уповноважені здійснювати виплати за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів відшкодування шкоди, яка заподіяна органами державної влади.

Прокурор Труба А.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що вимого ОСОБА_1 не обґрунтовані і не підтверджені доказами.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані сторонами докази, дійшов до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд встановив, що ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі і відбуває покарання в Роменській виправній колонії № 56 Державного департаменту України з виконання покарань в Сумській області. 14 травня 2009 року ОСОБА_1 передав адміністрації Роменської виправної колонії звернення до Європейського Суду з прав людини. З супровідного листа Роменської виправної колонії № 56 від 15.05.2009 року видно, що установа направила звернення на адресу Європейського Суду з прав людини, вказавши як додаток до супровідного: 1 аркуш в 1 примірнику (а.с.4) та зазначивши, що заява стосується порушення Україною прав засудженого. З названого супровідного листа позивач дійшов до висновку про начебто перегляд його звернення працівниками установи. Проте суд погодитися з висновками позивача не може.

Згідно Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань, затвердженого наказом Державного Департаменту України з питань покарань від 25 грудня 2003 року, п. 43 передбачено, що відправлення засудженими листів і звернень проводиться тільки через адміністрацію установи виконання покарань. Засуджені які тримаються в камерах, передають листи для відправлення представникам адміністрації. Пропозиції, заяви і скарги адресовані в Європейський суд з прав людини, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю.

З аналіз змісту супровідного листа суд не вбачає, що Роменська виправна колонія № 56 переглядала звернення ОСОБА_1 до Європейського суду з прав людини, а навпаки, супровідний лист засвідчує, що установа протягом доби відправила звернення ОСОБА_1 за належністю. Направляючи звернення засудженого до Європейського суду з прав людини, Роменська виправна колонія, дотримуючись реквізитів, які мають бути в супровідному листі, зазначила назву документу, який направляє та його короткий зміст, який міг би бути викладений в цьому документі, а в додатку до супровідного листа вказала, що надсилається 1 аркуш в 1 примірнику.

У даному випадку суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на припущеннях, які не можуть буди доказом у справі, згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України . Будь яких інших доказів про перегляд звернення до Європейського суду з прав людини, крім посилання на супровідний лист, ОСОБА_1, суду не надав. Таким чином, позовні вимоги про визнання дій ВК-56 задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимого про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з положеннями п. 5 постанови Пленуму ВС України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Проте в судовому засіданні не вставлено, що відповідач скоїв протиправні дії відносно позивача, а останній не надав суду будь-яких доказів про заподіяння йому моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ЦПК України з позивача на користь держави необхідно стягнути судовий збір за розгляд справи в суді в сумі 607 грн. 30 коп., а саме: з позовних вимог щодо визнання незаконними дій -107 грн. 30 коп. згідно п. 1.2 ч. 2 Закону України «Про судовий збір», та 500 грн. з вимоги про відшкодування моральної шкоди, відповідно до п. 1.6.2 ч. 2 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 82, 209, 212, 214-215 ЦПК України, 1167 ЦК України , п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Роменської випраної колонії № 56, Державної казначейської служби України про визнання дій Роменської випраної колонії № 56 щодо перегляду звернення засудженого до Європейського суду з прав людини незаконними -відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Роменської випраної колонії № 56, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді в сумі 607 (шістсот сім) грн. 30 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, без участі яких було проголошено судове рішення -протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: підпис…

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Є. Д. Глущенко