Справа № 1503/103/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 року м. Балта, Одеська область

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Наумчак Л.І.

при секретарі Думік Л.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань в приміщенні суду м. Балти, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Балтського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити нотаріальну дію,

В с т а н о в и в:

Позивач на підставі у відповідності до закону оформленого доручення від 29 листопада 2011 року,- звернувся в інтересах ОСОБА_2 до приватного нотаріуса з позовом,в якому просить його зобов'язати вчинити нотаріальну дію,а саме посвідчити угоду відчуження, шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення ,розміром 3,55 Га,розташованої на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області,яка у відповідності до державного акту серії ЯГ- №917945, виданого 12 жовтня 2006 року,- належить ОСОБА_2.

Заявлену вимогу позивач обґрунтовує тим,що ОСОБА_2 отримав вищевказану земельну ділянку у спадщину,але являючись громадянином республіки Білорусь,- у відповідності зі ст..81 ч.4 ЗК України повинен відчужити цю земельну ділянку.

З цією метою він надав у відповідності до закону доручення на ім'я ОСОБА_1,який в свою чергу, у відповідності до розписки, продав вказану земельну ділянку 14 січня 2007 року ОСОБА_4,та оскільки разом не змогли з'явитися до нотаріуса для оформлення відповідної угоди,то ОСОБА_4 звернулася в суд з відповідною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності на цю земельну ділянку.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 20 березня 2008 року,- визнано право власності за ОСОБА_4

За апеляційною скаргою прокурора Балтського району Одеської області,- Апеляційний суд Одеської області розглянув вищевказану справу,та постановив нове рішення від 8 серпня 2011 року,яким відмовив в задоволенні позову ОСОБА_4,вказавши зокрема,що норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів,які підлягають і нотаріальному посвідченні,і державній реєстрації.

В зв'язку з чим ,позивач отримавши знову генеральне доручення від ОСОБА_2,- звернувся до нотаріуса з проханням засвідчити нотаріально відчуження вказаної земельної ділянки від імені ОСОБА_2 на ОСОБА_4, але нотаріус відмовила в посвідченні договору купівлі-продажу з мотивів пропуску річного терміну, передбаченого п.4 ст.81 ЗК України, про що нотаріус у відповідності до ст. 49 Закону України «Про нотаріат»,- відмовила ОСОБА_2 у вчинені нотаріальної дії.

Позивач звернувся до суду з цією заявою,вважаючи,що термін відчуження земельної ділянки не пропущений,а на даний час пропущений з поважної причини,та вважає що приватний нотаріус безпідставно відмовила у вчинені нотаріальної дії.

Приватний нотаріус ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася,але надала письмову відповідь,де позов не визнає з мотивів пропущенням встановленого законом річного строку для відчуження іноземними громадянами земель сільськогосподарського призначення,та зазначила про слухання справи у її відсутності.

Вивчивши матеріали справи,в т.ч. рішення Балтського районного суду від 20 березня 2008 року,рішення апеляційного суду Одеської області від 8 серпня 20011 року (л.с. ), з'ясувавши обставини,та враховуючи пояснення сторін,суд дійшов висновку,що позов являється обґрунтованим,та підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 на законних підставах набув право власності на вказану земельну ділянку.

У відповідності до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток, з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього й повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства

при розгляді цивільних справ»(Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2),вказано ,що у випадках (ст..ст.140-149 ЗК України), припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, але на даний час таких позовів не надійшло,та до цього часу не надходило,щодо земельної ділянки ОСОБА_2

Крім того примусове припинення права на земельну ділянку у цих випадках відбувається через небажання добровільно відчужити земельну ділянку.

В даному випадку,навпаки ОСОБА_2 на виконання вимог п.4 ст.81 ЗК України намагався відчужити земельну ділянку добровільно,що і сталося 14 січня 2007 року,але реалізував свій обов'язок неналежно з мотивів викладених вище.

Таким чином суд приходить до висновку про відсутність заборони на відчуження земельної ділянки ОСОБА_2

У відповідності до ст..16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214,215 ЦПК України, ст.ст. 16 ЦК України,ст..ст.80,81 ЗК України,ст..ст.49,50 Закону України «Про нотаріат», суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Балтського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити нотаріальну дію, задовольнити.

Зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_3 посвідчити договір відчуження земельної ділянки ОСОБА_2, яка належить йому на підставі державного акту серії ЯГ- №917945,- громадянину України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення.

СУДДЯ: