2-а/1503/110/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2012 року Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Наумчак Л.І.

розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області про визнання неправомірним дій Управління Пенсійного Фонду України в Балтському районі Одеської області, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищеної на 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,

В С Т А Н О В И В:

29.02.2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача -суб'єкта владних повноважень -Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі та зобов'язати здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії учаснику війни у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»із змінами і доповненнями від 23.11.1995 року № 458/95 ВР за період з 01.01.2007 року по 18.06.2011 року.

В позовній заяві позивачка посилається на те, що відповідно до статті 8 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»із змінами і доповненнями від 23.11.1995 року № 458/95 ВР являється учасником війни. Згідно зі статтею 14 вказаного Закону з 1 січня 2007 року їй повинно виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Але протягом 2007 року таке підвищення не виплачувалося взагалі, а починаючи з 01 січня 2008 року по теперішній час виплачується у неповному обсязі.

Про порушення своїх прав вона дізналася з відповіді Управління пенсійного фонду в Балтському районі Одеської області від 18.11.2011 року.

Відповідач - Управління пенсійного фонду в Балтському районі Одеської області заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що позивачу проводилися зазначені виплати у розмірах, визначених ч. 3 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»- учасникам війни, нагородженими орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судом під час судового розгляду встановлено, що позивачка є учасником війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 14 ч. 5 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" із змінами і доповненнями від 23.11.1995 року № 458/95 ВР, держава зобов'язана виплачувати їй підвищення раніше призначеної пенсії на 50 % мінімальної пенсії за віком.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом на підставі наведених вище доказів встановлено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Згідно із ст. 8 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»є учасником війни в розумінні вказаного вище Закону, проти чого не заперечує і відповідач.

Виходячи із того, що позивачка має правовий статус учасника війни, то на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" із змінами і доповненнями від 23.11.1995 року № 458/95 ВР, зокрема й право на підвищення пенсії на 50% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 14 зазначеного Закону.

Однак, в порушення ст. 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якого нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними, та ч. 3 ст. 22 Конституції України згідно якої при прийнятті нових або внесені змін до чинних законів не допускається зменшення змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

При цьому слід виходити з правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України в частині обмеження пільг, компенсації і гарантії, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян.

Для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Конституції України), тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийнятя нових законів, або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідної до п. 31 ч. 1 ст. 85, п. 19 ч. 1 ст. 92 Конституцї України надзвичайного стану (ст. 64 Конституції України) (Рішення Конституційного суду України від 20.03.2002 року №5-рп/2002(v005р710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Крім того, враховуючи норми міжнародного права, оскільки відповідно до ст. 17 ч. 1 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права. Європейський Суд з прав людини зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як причину невиконання своїх зобов'язань, тому, оскільки правові положення, які передбачають виплату учаснику війни є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач, який є учасником війни має право на її одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 11, 69 - 71, 105, 122, 160 - 164, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Управління пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як учаснику війни, відповідно до частини третьої ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії та їх соціальний захист»із змінами і доповненнями від 23.11.1995 року № 458/95 ВР в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії на 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, як учаснику війни відповідно до положень частини третьої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії та їх соціальний захист»із змінами і доповненнями від 23.11.1995 року № 458/95 ВР та перерахувати вищевказане підвищення виходячи із прожиткового мінімуму затвердженого Законом України «Про прожитковий мінімум», згідно ст. ст. 28, 42, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»із змінами і доповненнями від 23.12.2004 року № 2291-15 встановленої частини першої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та зробити перерахунок і виплату виниклої заборгованості з урахуванням сплачених сум, починаючи з 01.01.2007 року по 18.06.2011 року.

Постанова підлягає негайному виконання, однак може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів.

С У Д Д Я :