Справа № 2-2142/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2011 р. Київський районний суд м.Сімферополя у складі:

головуючого - судді Діденка Д.О.,

при секретарі - Гребенюк Л.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням шляхом зняття з реєстрації, треті особи: ОСОБА_5, відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Київського РВ СМУ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у 1993 р. зареєстрував шлюб з відповідачкою. В грудні 1998 р. сімейні відносини припинені, у зв'язку з чим на підставі рішення суду від 29.10.2001р. шлюб розірвано. На підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради йому виділена земельна ділянка, яка згодом була приватизована та отриманий державний акт. У 1998р. фактично створив іншу сім'ю, а відповідачка переїхала жити до м. Маріуполь. Однак, у 2005р. відповідачка приїхала до нього з проханням зареєструвати її, оскільки їй необхідна була прописка. Позивач її прописав, але з умовою, що вона через деякий час випишеться. На даний час сумісне проживання з відповідачкою не можливе, оскільки, по - перше, має намір продати земельну ділянку із незавершеною будівлею, однак, відповідачка добровільно не звільняє зайняте домоволодіння. Таким чином, як власник він не може реалізувати своє право на повноцінне володіння своїм майном. По - друге, відповідачка з моменту проживання умисно псує майно, не проводить косметичний ремонт, за комунальні послуги не сплачує. Крім того, відповідачка постійно провокує на скандал, у зв'язку з чим погіршився його стан здоров'я. На підставі викладеного, просить суд усунути перешкоди у користуванні домоволодінням розташованого за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зняття з реєстраційного обліку.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити за мотивами наведеними у позові. На запитання суду пояснив, що підставою для задоволення його вимог є порушення прав позивача, як власника домоволодіння та порушення вимог ст.116 ЖК України - псування відповідачкою жилого приміщення та неможливість спільного проживання.

Відповідачка та її представник позовні вимоги не визнали, пояснили, що фактично вона проживає за вказаною адресою з 1996 р., зареєстрована з 2005 р. Позивач вже неодноразово звертався до суду із вимогами про зняття її з реєстрації та виселення. Судовими рішеннями за нею визнано право проживати за вказаною адресою. Вона дійсно зламала замок у ванній кімнаті, бо ОСОБА_3 перешкоджав їй у користуванні ванною та спровокував цю ситуацію. Вважають, що підстави для задоволення позову відсутні. Застосування ст.116 ЖК України можливе лише за наявності попередніх заходів впливу на відповідача, про що дані відсутні. Крім того, нею позивачеві постійно передавалися гроші для сплати за комунальні послуги, про що є розписки.

Від представника відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Київського РВ СМУ надійшла заява з проханням розглядати справу у їх відсутність.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступного.

Судовим розглядом встановленого, що виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради у власність ОСОБА_3 надано земельну ділянку площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом № 527989.

Згідно з повідомленням КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя від 23.06.2010 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про виселення ОСОБА_4 з домоволодіння АДРЕСА_1 та скасування її реєстрації за вказаною адресою. Частково задоволено зустрічний позов ОСОБА_4 та за сторонами визнано право власності по 1/3 частці будівельних матеріалів та конструктивних елементів, з яких побудовано домоволодіння за вказаною адресою.

Наведеним судовим рішенням встановлено, що вказаний будинок не введений в експлуатацію та вважається об'єктом незавершеного будівництва.

Частиною 3 статті 10 та статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачем доказів того, що спірний будинок у встановленому порядку на момент розгляду справи введений до експлуатації не надано. За таких обставин, об'єкт будівництва за вказаною адресою не являється житлом та відносини сторін щодо його використання не являються житловими й регулюються цивільним законодавством.

Таким чином, посилання позивача на ст.116 ЖК України, яка передбачає виселення без надання іншого жилого приміщення є необгрунтованими. Суд при цьому також враховує, що вимоги про виселення позивачем не заявлялися.

З огляду на викладене, ОСОБА_3 безпідставно посилається на те, що він є власником жилого приміщення. Встановлено, що він є власником 1/3 частки будівельних матеріалів та порушення його прав щодо цього майна ним не доведено.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що викладені позивачем обставини, підставами для задоволення його позову не являються та вимоги позову на законі не ґрунтуються.

У зв'язку з викладеним, не мають значення для вирішення справи пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо стосунків між сторонами та обставин їх проживання.

На підставі ст. 391 ЦК України, ст. 116 ЖК України, керуючись ст.ст. 10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням шляхом зняття з реєстрації - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: