Справа №2а-6536/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 червня 2011 року м. Сімферополь

Суддя Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим Михайлов В.Є., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя про визнання протиправною відмову в нарахуванні допомоги та зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу у відповідності до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»,

В с т а н о в и в :

26.05.2011 року позивачка звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя про визнання протиправною відмову в нарахуванні допомоги та зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу у відповідності до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Позовні вимоги мотивує тим, що перебуває на обліку у відповідача, як особа, що отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зазначена допомога виплачується їй в розмірі, значному меншому, ніж передбачено законом. У зв'язку з чим позивачка і звернулася до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою судді від 31.05.2011 року вимоги ОСОБА_2 в частині зобов'язання здійснити перерахунок допомоги за період часу з січня 2010 року по жовтень 2010 року залишено без розгляду.

Оцінивши повідомлені позивачкою обставини, суд приходить до висновку про їх достатність для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 має дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с. 4).

Як встановлено в ході розгляду справи позивачці Управлінням праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя призначена державна допомога по догляду за дитиною до досягнення неї трирічного віку виходячи із розміру, визначеного п. 22 Постанови Кабінету Міністрів України № 1757 від 27 грудня 2001 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» .

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» передбачено, що допомога за догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

У відповідності із п. 22 Постанови Кабінету Міністрів України № 1757 від 27 грудня 2001 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

Статтею 46 Конституції України передбачена реалізація права громадян на соціальний захист, яке гарантується за рахунок бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у частині першій ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.

Тому при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені соціальні виплати з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключено законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, засади регулювання сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, охорони здоров'я.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 ч.3, 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19 та ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Аналізуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивачки щодо виплати їй державної допомоги не в повному розмірі, передбаченому Законом, і вважає за необхідне вимоги задовольнити та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з листопаду 2010 року по травень 2011 року, тобто за повний місяць, що передує місяцю, в якому винесено постанову.

Що стосується вимог позивачки щодо визнання протиправною відмови, то в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачкою не надано допустимих та належних доказів протиправності дій відповідача щодо несплати щомісячної соціальної допомоги у встановленому Законом розмірі, оскільки останній діяв у межах своїх повноважень та у способи, передбачені чинним законодавством України.

Згідно із ч.1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

У зв'язку з зазначеною вище нормою Закону, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання даної постанови в межах суми стягнення за один місяць.

Згідно до ст. 94 КАС України на користь позивачки з Державного бюджету України повинні бути стягнути понесені нею судові витрати в частині задоволених вимог, а саме: судовий збір в розмірі 1 грн. 70 коп.

На підставі ст.ст. 19, 64, 46, 92 Конституції України, ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 11, 70-72, 86, 94, 158-162, 183-2, 256 КАС України, суд

П о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період з листопада 2010 року по травень 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1 (одну) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова підлягає негайному виконанню в частині нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги у межах суми стягнення за один місяць.

Решту частину вимог залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у десятиденний строк з дня отримання її копії.

Суддя: