10.01.2012

Справа № 2-а-14403/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гетьман Р.А.,

при секретарі Желдаковій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАЇ ГУ МВС України в Харківській області , інспектору ДПС взводу №1 РДПС ДАЇ ХМУ МВСУ Грі жак М.В. про скасування постанови про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду Дзержинського району м. Харкова з зазначеним позовом та просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 08.10.2011 року серії АХ1№133378, винесену відповідачем на підставі даних вимірювального приладу ,рухаючись на автомобілі ВАЗ 2105 держномер НОМЕР_2 а саме - перевищив швидкість на 28 км/г, та до нього застосовано штраф в розмірі 300 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що, на його думку, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП, оскільки він рухався в межах перевищення швидкості, за яке не наступає відповідальність відповідно до ст.122 КпАП, а показання швидкості, встановлені відповідачем за допомогою приладу, не можуть вважатися доказом порушення саме позивачем ч.1ст.122 КпАП України, оскільки неможливо встановити належність зафіксованої швидкості саме до автомобілю позивача в потоці транспорту, враховуючи, що інші докази вчинення правопорушення саме позивачем відсутні, вина позивача у вчиненні правопорушення не доведена у встановленому порядку, а тому постанову прийнято із порушенням ст.7, 9, 251, 252 КпАП.

В судовому засіданні позивач не з'явився, до суду надав заяву в якій просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причину не явки суду не повідомив.

Єдиним доказом вини позивача у вчиненні правопорушення є дані про швидкість транспортного засобу позивача, встановлені відповідачем за допомогою технічного приладу , що не має функцій фото і кінозйомки, відеозапису.

У той же час відповідно до ст.251 КпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС №1217 від 22.10.2003р., зокрема, п.2.13., - до протоколу, складеного з використанням показань технічних приладів, долучаються фото, відео або інші матеріали, на яких зафіксовані показання цих приладів, п. 2.2., - з урахуванням потреби в більш повних доказах у справі про адміністративне правопорушення необхідно прагнути до залучення свідків будь-якого правопорушення.

Таким чином вбачається, що належними доказами по справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, фактичні дані, що встановлюються показаннями лише тих технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засоби фото і кінозйомки, відеозапису, а у разі використання для встановлення правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, технічних приладів, які не мають функцій фото і кінозйомки, відеозапису, їх показання мають бути зафіксовані у фото, відео матеріалах, що мають бути долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Однак, в порушення ст.251 КпАП, відповідачем встановлено порушення ПДД за допомогою технічного приладу , що не має функцій фото і кінозйомки, відеозапису, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено фото, відео матеріали, на яких зафіксовані показання цього приладу, не отримано та не долучено інших доказів, що встановлюють факт скоєння правопорушення саме позивачем, в тому числі свідків, та не взято до уваги пояснення позивача, що він рухався в межах перевищення швидкості, за яке не наступає відповідальність відповідно до ст.122 КпАП.

Також не спроможними є посилання відповідача на керівництво з експлуатації приладу, в якому зазначено, зокрема, що аналіз отримуваних в результаті його застосування повних спектрів дозволяє виділити швидкість найшвидшої цілі на фоні більш повільних, оскільки, за умови відсутності фіксації показань цього приладу засобами фото і кінозйомки, відеозапису, неможливо встановити належність показань цього приладу саме до певного транспортного засобу, а лише виділити швидкість найшвидшого транспортного засобу.

Таким чином судом встановлено, що показання технічних приладів, в тому числі приладу , які не мають функцій фото і кінозйомки, відеозапису, не спроможні встановити автентичність та належність їх до певного транспортного засобу, а тому не можуть вважатися належним доказом по справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КпАП.

Крім того протокол про адміністративне правопорушення не містить будь-яких підтверджень щодо проведення державної метрологічної повірки приладу , відповідачем не надано суду доказів проведення такої повірки, що викликає обґрунтовані сумніви у точності його показань.

Також відповідачем, в порушення ст.33 КпАП при застосуванні адміністративного стягнення у вигляді штрафу у найбільшому розмірі, передбаченому ч.1 ст.122 КпАП, не враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, та не надано уваги проханню позивача про відкладення розгляду справи для встановлення цих обставин.

Згідно ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Суд погоджується з доводами позовної заяви про поважність причин пропуску строків, передбачених для оскарження постанови про адміністративне правопорушення, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДАІ дану постанову позивачу було направлено із значним запізненням, що призвело до неможливості вчасного її оскарження, отже такий строк підлягає поновленню.

З огляду на вищевикладене, за таких обставин суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 7, 9, 33, 251, 252, 287 - 297 КпАП, ст.ст. 69 - 72, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.

Постанову 08.10.2011 року серії АХ1№133378 від винесену інспектором ДПС взводу №1 РДПС ДАЇ ХМУ МВСУ Грі жак М.В про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300,00 грн. - скасувати.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя