Справа № 2-437 2012 року

РШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2012 року Ленінський районний суд міста Луганська в складі: головуючого - судді Бугери О.В., при секретарі - Аношиній О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк»в особі Луганської филії ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано до суду відповідний позов. В обгрунтування позову зазначено, що вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 з 14.12.1996 року. Шлюб було розірвано згідно до рішення Жовтневого районного суду м.Луганська від 10.10.20008 року, а 19 березня 2009 року Жовтневим відділом РАЦС було видано свідоцтво про розірвання шлюбу.

09.07.2008 року ОСОБА_3 в період перебування в шлюбі було укладено кредитний договір №237722-СRED, відповідно до умов якого відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк»надав відповідачу ОСОБА_3 кредит в розмірі 6000 доларів США на споживчі потреби терміном до 08.01.2010 року зі сплатою відсотків в розмірі 24% річних. В той же день нею був укладений договір поруки, згідно до якого вона поручилась за виконання зобов'язань ОСОБА_3.

ПАТ КБ «Приватбанк»звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором. В ході розгляду справи суддею Жовтневого райсуду м.Дніпропетровська було забезпечено позов та накладено арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, в тому числі й на квартиру, що належить їй на праві власності. Тобто, таким чином є її зацікавленість в розгляді даної справи щодо дійсності договору кредиту.

Посилалась на те, що вона не давала згоду на укладання договору в день його укладання 09 липня 2008 року, а надала згоду набагато пізніше на чисельні жорстокі вимоги відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки и було повідомлено, що у разі не підписання договору вона буде все одно нести відповідальність за зобов'язаннями ОСОБА_3. Її було поставлено перед фактом, що договір укладено та підписання договору поруки, надання згоди на укладання договору кредиту стало лише формальнютю. Враховуючи наведене, виходячи з вимог ч.1,3 ст. 203, ст.215 ч.З, 216 ч.1, 231 ЦК Украши просила визнати кредитний договір №237722-СRЕD від 09.07.2008 року укладений між відповідачами недійсним.

В судовому засідані позивач та її представник вимоги позову підтримали, просили його задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечувала, надала письмові заперечення, що долучені до справи, просила в позові відмовити. Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши пояснения сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступив.

09.07.2008 року відповщачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договгр №237722-СКЕБ, відповідно до умов якого відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк»надав відповідачу ОСОБА_3 кредит в розмірі 6000 доларів США на споживчі потреби терміном до 08.01.2010 року зі сплатою відсотків в розмірі 24% річних/ а.с. 9-11/.

На момент укладання кредитного договору ОСОБА_3 перебував в шлюбі із позивачем ОСОБА_1 /а.с.23/, яка надала згоду на укладання договору /а.с. 12/.

09.07.2008 року було укладе но договір поруки між позивачем та відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк»згідно до якого позивач зобов'язалась нести солідарну відповідальність у разі невиконання умов договору кредиту /а.с.28/.

У відповідності до ч. 1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психичного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Виходячи з положень зазначеної статті для визнання правочину недійсним, через вчинення його під впливом насильства або погрози, необхідна наявнють фізичного або психічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину.

Згідно до ч. 1 ст.627 ЦК Украши та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони е вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункта), визначеш на розсуд сторін і погодженними.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК Украіни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Зпдно до ст. 11 цього Кодексу суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Будь-яких доказів того, що кредитний договір був підписаний та укладений проти справжньої волі та внаслідок застосування до позивача психичного тиску з боку відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк»позивачем суду не надано.

Встановлено, що вказаний кредитний договір був підписаний власноруч відповщачем ОСОБА_3, колишнім чоловіком позивача, позивачкою в судовому засіданні не заперечувалось, що договір поруки П1дписала дійсно вона, лише зазначала, що дата його підписання не співпадає, оскільки в той день вона перебувала у санаторії.

В судовому засіданні не було встановлено, будь яких звернень до правоохоронних органів 13 заявами з приводу погроз, застосування псюичного тиску та примушень до пщписання договору проти справжньої волі, як з боку позивача так і з боку сторони кредитного договору ОСОБА_3, тому підписанням цього договору його сторонами засвідчено Їх намір прийняти на себе умови, права та обов'язки, зазначені в ньому.

Посилання позивача, що вона в день пщписання договору кредиту та надання згоди на його укладання перебувала в іншому місті суд приймає до уваги, але зазначені обставини не свідчать про застосування до позивача фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони договору.

Окрім того, позивач не е стороною даного кредитного договору, а ОСОБА_3 13 позовом про визнання договору недійсним не звертався. Позивач в рамках даної справи не просить визнати недійсним договір поруки.

У зв'язку з чим, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

На пщставі наведеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 231, 524, 627, 1047, 1054 ЦК України, ст.65 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України , Законом України «Про банки та банківську діяльність», суд, -

ВИР1ШИВ: