АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-/1690/536/2012 Головуючий по 1-й інстанції Троцька О.І.
Суддя-доповідач: Кузнєцова О. Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Антонова В.М., Хіль Л.М.
при секретарі: Колодюк О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава апеляційну скаргу Українського державного геологорозвідувального інституту
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Українського державного геологорозвідувального інституту про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернулася у суд з позовом до Українського державного геологорозвідувального інституту, де прохала стягнути на її користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 599,07 грн. та моральну шкоду у розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог вказала, що вона працювала на посаді оператора копіювальних та розмножувальних машин 3-го розряду в Полтавському відділенні Українського державного геологорозвідувального інституту. Наказом № 120-к від 20.06.2011 року її звільнено з займаної посади у зв'язку з скороченням штату працівників на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України. В день звільненні відповідач не провів з нею повний розрахунок та повністю виплатив їй кошти через 19 днів після звільнення, у зв'язку з чим за цей час на її користь підлягає стягненню середній заробіток у розмірі 599,07 грн.
Крім цього, вказала, що її звільнення відбулося незаконно, оскільки у відповідності до ст. 43 КЗпП України її не мали права звільняти за скороченням штату працівників, так як вона є однією працюючою особою в сім'ї, має стаж роботи більше 25 років та їй не було запропоновано іншої роботи. Незаконним звільненням відповідач заподіяв їй моральної шкоди, яка полягала у тому, що вона залишилася без роботи та не мала інших джерел доходу. Вона не може влаштуватися на роботу і кошти, які вона прохає стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди допоможуть їй проіснувати деякий час.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з Українського державного геологорозвідувального інституту на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 302,56 грн., моральну шкоду у розмірі 500,00 грн., вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду в частині стягнення моральної шкоди відповідач Український державний геологорозвідувальний інститут, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.
Зазначає, що позивачкою не оскаржувалося її звільнення та у судовому засіданні не встановлено факту неправомірного звільнення ОСОБА_3 за скороченням штату працівників. Таким чином, судом не встановлено порушення прав позивачки при звільненні, а тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.
Крім цього, в рішенні суду не зазначено якими протиправними діями відповідача спричинено моральної шкоди, у чому полягає порушення прав позивачки. У судовом рішенні встановлено факт затримки розрахунку при звільненні на 16 днів, але за це порушення позивачкою не вимагалося відшкодування моральної шкоди. Стягнувши моральну шкоду за несвоєчасний розрахунок при звільненні суд вийшов за межі вимог позивачки, оскільки вона прохала відшкодувати моральну шкоду лише за неправомірне звільнення.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої іенстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обґрунтована і підляє задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 307 ч. 1 п. 2 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно зі ст. 309 ч. 1 п. 3, 4 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_3 працювала на посаді оператора копіювальних та розмножувальних машин 3-го розряду в Полтавському відділенні Українського державного геологорозвідувального інституту.
Наказом № 120-к від 20.06.2011 року ОСОБА_3 звільнено з займаної посади у зв'язку з скороченням штату працівників на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
В день звільнення відповідач не провів з позивачкою повний розрахунок та допустив затримку остаточного розрахунку на 16 днів, у зв'язку з чим, суд правомірно стягнув на користь ОСОБА_3 середній заробіток за вказаний період у розмірі 302,56 грн.
В той же час, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відшкодування моральної шкоди на користь позивачки, виходячи з наступного.
У відповідності до матеріалів справи ОСОБА_3 заявляла вимоги про відшкодування моральної шкоди внаслідок її неправомірного звільнення з роботи за скороченням штату працівників.
Проте, правомірність звільнення позивачки з робити не була предметом розгляду у суді першої інстанції та, як вона пояснила у судовому засіданні апеляційної інстанції, нею не оскаржувалося звільнення в установленому законом порядку.
Всупереч вимог ст. 10 ч. 3, ст. 60 ч.1, 2 ЦПК України ОСОБА_3 не надано суду доказів неправомірного звільнення та відповідно порушення її трудових прав.
За приписами ст. 237-1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язані відшкодувати моральну шкоду, яка спричинена працівнику, у разі порушення його законних прав.
Враховуючи, що позивачкою не доведено порушення її законних прав при звільненні, то відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.
Рішення місцевого суду в частині відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, оскільки в ньому не зазначено, які саме законні права позивачки були порушені діями відповідача, в чому полягала моральна шкода ОСОБА_3, характер та обсяг її страждань та якими доказами зазначене підтверджується.
За наведених обставин рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди підлягає скасування з ухваленням нового рішення про відмов у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п. 3, 4, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів-,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Українського державного геологорозвідувального інституту задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2011 року в частині стягнення з Українського державного геологорозвідувального інституту на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 500,00 грн. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Українського державного геологорозвідувального інституту про відшкодування моральної шкоди у розмірі 7000 грн. відмовити.
В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2011 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з рогляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя: _______________ Кузнєцова О.Ю.
Судді: ___________ Антонов В.М. ___________ Хіль Л.М.