АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження:22-ц/2090/32/2012 Головуючий 1 інстанції - Майстренко О.М.

Справа № 2-1449/11 Доповідач -Ізмайлова Г.Н.

Категорія - відшкодування шкоди

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Ізмайлової Г.Н.,

суддів -Гуцал Л.В., Коростійової В.І.

за участі секретаря -Остапович Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння майна, зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2009р. ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2, звернувся до суду зі вказаним позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Доповнивши та уточнивши позовні вимоги, просив визнати за ним право власності на відновлене та модернізоване без зміни конструктивних та технологічних якостей виробниче устаткування та стягнення матеріальної шкоди у розмірі 62466,72 грн.

Пояснив, що є фізичною особою-підприємцем, яка здійснює підприємницьку діяльність по переробці поліетилену у належному йому на праві власності нежитловому приміщенні, яке розташоване по АДРЕСА_1 Харківського району Харківської області.

Вказане приміщення було обладнане устаткуванням по переробці поліетилену у вигляді експериментальних зразків -двох агломераторів, гранулятора, лінії мийки відходів, що складалася з ванни металевої та механічної сушки, екструдера плівкового (шнек-пара 80 мм), компресора 10 атм. Вагів напільних на технологічне оснащення яких ним було витрачено 59466,00 грн.

Крім того там знаходився токарний і слюсарний інструмент, ваги напільні, виробничий стіл.

Вказане устаткування ОСОБА_4, ОСОБА_3 за допомогою ОСОБА_6 28 листопада 2008р., скориставшись можливістю доступу до підприємства вивезли в домоволодіння ОСОБА_6, що знаходиться по АДРЕСА_2, яке в подальшому ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_7 вивезли у невідомому напрямку.

Виходячи з викладеного просив стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 солідарно 62466,72 грн. на його користь.

Відповідачі проти позову заперечували.

ОСОБА_3 в зустрічному позові просив витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 належні йому агломератор, гранулятор та екструдер, загальною вартістю 124248,00 грн. та стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_8 незаконно отримані доходи від використання вказаного устаткування у сумі 176648,26 грн.

Пояснив, що з 2005р. він працював у належному ОСОБА_1 підприємстві, в зв'язку з чим, з метою отримання відсотку від сумісного бізнесу передав ОСОБА_1 в цех устаткування, але після звільнення з роботи той відмовився повернути належне йому майно.

ОСОБА_4 в зустрічному позові просив стягнути з ОСОБА_1 20000,00 грн. в відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_1 використовував у виробництві належну йому плівкову лінію ЛЄРП 150065 кВт, гранулятор, агломератор, подрібнення, мийки, центрифуги, агломератор 55 кВт, отримував доходи, приховуючи прибуток, чим порушував домовленість про його перерозподіл:60%- ОСОБА_1, а 40%-йому. Вказана поведінка ОСОБА_1 і викликала необхідність вивезти з підприємства своє устаткування до ОСОБА_6

Поширюючи негативну інформацію про нього, він принижував його ділову репутацію та імідж, чим спричинив моральну шкоду, яку він оцінює саме у 20000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_7, яка також є відповідачем, проти позову ОСОБА_1 заперечували, визнаючи законними вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 червня 2011р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_4 відмовлено.

Цим же рішенням суд частково задовольнив зустрічний позов ОСОБА_3 і витребував із незаконного володіння ОСОБА_1 агломератор, двигун 45кВт, 1470 об/хв., гранулятор стреньговий, двигун 18,5 кВт, у тому числі редуктор 1ц2у-200, екструдер плівковий, двигун 15 кВт, 3000 об/хв., у тому числі редуктор 1ц2у-200 та повернув це майно ОСОБА_3

В іншій частині в задоволенні позову відмовив, ОСОБА_4 в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення змінити і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги та відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2012р. позов ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_1 в зв'язку з його смертю, в частині вимог до ОСОБА_6, залишено без розгляду і в цій частині рішення скасовано.

Отже, виходячи з положень ч.1 ст.303 ЦПК України судом апеляційної інстанції переглядається рішення, ухвалене за позовом ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на відновлене та модернізоване виробниче устаткування по переробці поліетиленової плівки, витребування вказаного устаткування з чужого незаконного володіння та за позовом ОСОБА_3 про витребування устаткування із чужого незаконного володіння.

В зв'язку зі смертю ОСОБА_1 15 вересня 2011р. до участі у справі притягнено його правонаступника ОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:

Згідно ч.1 ст.388 ЦК України право на витребування майна із чужого незаконного володіння належить власникові майна.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК України).

Судом установлено, що ОСОБА_1, як фізична особа-підприємець (далі ФОП), здійснював свою підприємницьку діяльність у с. Жовтневе Харківського району Харківської області в належних йому на праві власності нежитлових приміщеннях по АДРЕСА_1, в яких було розміщено підприємство по переробці поліетилену, обладнане відповідним устаткуванням.

Сторонами не заперечується, що вказане підприємство було оснащене трьома виробничими лініями різної потужності, дві з яких є предметом спору.

Для вирішення питання про витребування ОСОБА_1 і ОСОБА_3 виробничого устаткування доказуванню підлягає наявність у кожного з них право власності на вказане майно, підтверджена відповідними доказами та правомірність перебування його у володінні іншої особи.

ОСОБА_1 надано договір купівлі-продажу устаткування для переробки поліетиленової плівки від 5 листопада 1999р.(т.1 а.с. 44), але вказаний договір не підписано продавцем ОСОБА_9, який судова колегія не може прийняти як належний доказ, оскільки згідно абз. 2 п.3 ч.1 ст.44 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), яка діяла на час виникнення вказаних правовідносин, письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладали.

В той же час відповідно до п.2 ч.1 ст.44 ЦК УРСР укладення угод на суму, зазначену у наданому договорі, потребувало обов'язкової письмової форми.

Судова колегія не може прийняти до уваги і договір купівлі-продажу устаткування від 16 січня 2009р., укладений між ФОП ОСОБА_10 і ФОП ОСОБА_1, виходячи з особливості придбання виробничого устаткування суб'єктом підприємницької діяльності.

З пояснень ОСОБА_2, представника ОСОБА_1 та матеріалів справи (т.1 а.с. 188-189) убачається, що ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність за загальною системою оподаткування, яка на підставі ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зобов'язувала надавати податковому органу відповідну фінансову звітність, яка включає баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів.

Обов'язок продавця, який також є фізичною особою-підприємцем видати, а покупця (ОСОБА_1.) отримати податкову накладну встановлено ст. ст. 4;7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Ненадання ОСОБА_1 та його представником первинних документів фінансової звітності, податкових накладних, на підставі яких можливо прослідкувати рух коштів та укладення правочинів по придбанню устаткування, балансу, 10-й рахунок якого передбачає облік виробничого устаткування, є підставою для відмови йому у задоволенні позову.

В той же час з пояснень ОСОБА_3 і ОСОБА_4 убачається, що у них з ОСОБА_1 існувала домовленість про поділ доходів від спільної діяльності, на підтвердження якої ОСОБА_4 надано письмовий договір, а також договори купівлі кожним з них виробничого устаткування по переробці поліетиленової плівки.

ОСОБА_3 надано акт приймання-передачі устаткування ОСОБА_1 для тимчасового безоплатного використання у виробничому процесі від 16.11.2006р. (т.2 а.с.89 зв.).

Судова колегія не може вважати його належним доказом, оскільки підписи ОСОБА_1 і ОСОБА_3 містяться не під текстом, з переліком станків, переданих ОСОБА_1 для використання у виробничому процесі, а над текстом, в той час як відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Вимоги ОСОБА_1 на відшкодування йому майнової шкоди у розмірі 62466,72 грн. також не найшли підтвердження у судовому засіданні, оскільки надані ним квитанції про придбання матеріалів не є доказом про здійснення ОСОБА_8 реконструкції та модернізації станків, що не знайшло відображення у фінансовій звітності.

На підставі викладеного судова колегія доходить висновку про відмову в позові як ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 за недоведеністю, оскільки ними не надано доказів права власності на спірне виробниче устаткування, технічної документації на нього (габарити, потужність, заводські номери та ін.), за якими можливо було ідентифікувати виробниче обладнання на яке претендує кожен із відповідачів.

Надання сторонами вказаних доказів є необхідною умовою для вирішення спору, який міг виникнути з відношень спільної діяльності, на що вказували як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4, який надав договір з ОСОБА_1 про поділ між ним та ОСОБА_1 доходу від діяльності.

З огляду на наведене, судова колегія, у відповідності п.1, п.4 ч.1ст. 309 ЦПК України, змінює рішення в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права і відмовляє ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 209,218, п.3 ч.1 ст.307, п.п.1,4 ч.1 ст. 309, ст. ст. 313, ч.2 ст.314, ст. ст. 316,317,319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_1-задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 червня 2011 року змінити.

ОСОБА_1 в позові про визнання права власності на відновлене та модернізоване виробниче устаткування, інструменти витребування їх із чужого незаконного володіння -відмовити.

ОСОБА_3 в позові про витребування виробничого устаткування із чужого незаконного володіння -відмовити.

В іншій частині рішення не переглядалося.

Рішення набирає законної сили від дня його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів від дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя -

Судді -