Справа № Провадження №22-ц 2073/12 22-ц/1090/2073/12 Головуючий у І інстанціїБорець Є.О.

Категорія26Доповідач у 2 інстанції Лащенко

22.05.2012

УХВАЛА

Іменем України

16 травня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Лащенка В.Д.

суддів: Корзаченко І.Ф., Кулішенка Ю.М.,

при секретарі Соловйову А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_3, про визнання недійсними договорів про надання споживчих кредитів та договору іпотеки, виключення відповідних записів з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зобов'язання повернути кошти ,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПАТ «УкрСиббанк»про визнання недійсними договорів про надання споживчих кредитів та договору іпотеки, виключення відповідних записів з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зобов'язання повернути кошти.

Позов мотивував тим, що 14 травня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_2 уклали договори про надання споживчих кредитів.

В той же день для забезпечення належного виконання грошових зобов'язань він уклав договір поруки №3361, за яким передав в іпотеку земельну ділянку площею 0,08 га, що розташована в АДРЕСА_1.

Оскільки вказані договори порушують його права та суперечать нормам ЦК України, позивач просив визнати недійсними договори про надання споживчих кредитів №11149581000 та №11149587000/2 та договір іпотеки №3361, укладені 14 травня 2007 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк»; виключити з Державною реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про іпотеку земельної ділянки площею 0,08 га, що розташована в АДРЕСА_1; просив зобов'язати ПАТ «УкрСиббанк»повернути йому гро шові кошти у розмірі 10239 гривень 32 копійок.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2012 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій просить скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 травня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_2 уклали договори про надання споживчих кредитів №11149581000 та №11149587000/2 (а.с.11-16, 17-27). В той день для забезпечення належного виконання грошових зобов'язань вони уклали договір поруки №3361 (а.с. 28-29), за яким позивач передав в іпотеку його земельну ділянку площею 0,08 га, що розташована в АДРЕСА_1.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з вимог ч.1 ст.215 ЦК України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог частини першої статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не повинен суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства та, його моральним засадам.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що в порушення ч. 1 ст.60 ЦПК України позивач не надав суду беззаперечні докази на підтвердження того, що умови договорів є несправедливими відносно нього.

З таким висновком погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при підписанні договору був ознайомлений з умовами спірного договору, правами та обов'язками, що витікали з нього та правовими наслідками невиконання зобов'язань за вказаним договором, та відповідальністю, що настає в результаті невиконання взятих на себе зобов'язань. Позивач виявив свою згоду на укладення спірного договору, підписавши останній, при цьому у позивача було право вибору, тобто укладати договір на умовах, що викладені в ньому чи відмовитись від його укладення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірний договір повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання недійсним спірного кредитного договору.

Крім того, посилання позивача про недійсність вказаного кредитного договору з підстав неможливості для третьої особи ОСОБА_3 бути поручителем, є надуманими, оскільки чинне законодавство не містить прямої заборони щодо осіб, які можуть бути поручителями.

Оскільки решта позовних вимог є похідними від основної вимоги, колегія суддів дійшла висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції і в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права, дотримані норми процесуального права, рішення скасуванню чи зміні не підлягає.

Доводи апеляційної скарги про неможливість укладення договору поруки з дружиною, не можуть бути враховані, оскільки вказана обставина не є підставою для визнання угоди недійсною. В судовому засіданні не встановлено, що укладаючи з позивачем кредитний договір, банком порушені права позивача, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів».

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді