ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.12 Справа № 5008/137/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Мурської Х.В.

суддів Давид Л.Л.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Мудрак Р.І.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3;

від відповідача : ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №14/2-73 від 25.04.2012р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2012р.

у справі №5008/137/2012, суддя Бобрик Г.Й.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз", м. Ужгород

про стягнення 8 921 528, 24 грн. боргу,

В С Т А Н О В И В:

Розпорядженням голови суду від 29.05.2012р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Гриців В.М., яка перебуває у відрядженні, введено суддю Давид Л.Л.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2012р. у справі № 5008/137/2012 позовні вимоги задоволено частково, з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто 0, 25 грн. грн. основного боргу, 2340320,69грн. пені, 2550008,51 грн. інфляційних, 1031198,78 грн. 3 % річних та 64380,00 грн. судового збору. У задоволенні вимог про стягнення 3 000 000 грн. пені -відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «НАК «Нафтогаз України»звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.04.12 у даній справі скасувати в частині зменшення пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити повністю, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, фактичним обставинам справи. Скаржник посилається, зокрема, на те, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України суд першої інстанції надав перевагу одним доказам над іншими, тобто прийняв до уваги лише докази, які були надані відповідачем.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи скаржника, просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні суду.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї та висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі -залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 31 січня 2011 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" було укладено договір № 14/131/11 купівлі - продажу природного газу.

На виконання умов даного договору та додаткових угод до нього, позивач передав протягом січня - вересня 2011р., а відповідач прийняв природній газ на загальну суму 93 627 035, 02 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання - передачі природного газу та не заперечується обома сторонами ( а.с. 19 - 31).

За умовами пункту 5.1 згаданого Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в термін до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Станом на січень 2012 р. відповідач сплатив позивачу отриманий природній газ в сумі 93 627 034, 77 грн., а на день подання позову (15.02.2012 р.) заборгованість відповідача за договором купівлі - продажу природного газу № 14/131 від 31.01.2011 р. складає 0, 25 грн., що не заперечується сторонами. Зворотнього суду не подано.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов' язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу, на підставі ст.625 ЦК України, нараховано три проценти річних від простроченої суми та втрати від інфляції, які згідно розрахунку позивача складають відповідно 1 031 198,78 грн. та 2 550 008,51 грн.

На підставі п. 6.2 договору, а також керуючись положеннями норм ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України та ст.231, 232 Господарського кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 5 340 320, 69 грн. пені.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відтак, суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При прийнятті рішення у даній справі в частині зменшення розміру пені до 2 340 320, 69 грн., місцевий господарський суд врахував особливий статус підприємства відповідача, що забезпечує послугами з газопостачання споживачів, в т.ч. бюджетних установ та населення; ступінь виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати прийнятого у спірний період природного газу; нарахування інфляційних та річних (загальний розмір яких складає 3 581 207, 29 грн.), що певною мірою компенсують понесені позивачем через прострочку платежу втрати.

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з'ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку, як доводам позивача так і запереченням відповідача, взяв до уваги фінансовий стан відповідача, ступінь виконання зобов'язання, виключність обставин і обґрунтовано на підставі ст. 33 ГПК України, п. 3 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України зменшив розмір пені, належної до стягнення на 3 000 000 грн., тобто з 5 340 320, 69 грн. до 2 340 320, 69 грн.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Відтак, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2012р. у справі № 5008/137/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 31.05.2012р.

Головуючий-суддя Мурська Х.В.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Кордюк Г.Т.