ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" червня 2012 р.Справа № 1/41/10
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Лисенко В.А.
суддів: Мацюри П.Ф., Філінюка І.Г.
(Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови суду № 381 від 25.05.2012р.)
при секретарі: Чеголі Є.О.
За участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1, довіреність № б/н від 30.08.2011р.
від відповідача -ОСОБА_2, довіреність № б/н від 11.08.2011р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртранспродгрупа "Вісон"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 10.04.2012р.
по справі № 1/41/10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртранспродгрупа "Вісон"
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
Встановила:
ТОВ „Техноторг-Лізинг" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з ТОВ „Укртранспродгрупа "Вісон" заборгованості боргу та штрафних санкцій по додатковим угодам до договорів фінансового лізингу від 10.04.2007 року та 01.07.2009 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.03.2012р. суд об'єднав господарські справи №№ 1/41/10, 1/42/10, 1/48/10, 1/49/10, 1/50/10, 1/51/10, 1/52/10, 1/58/10, 1/59/10, 1/60/10, 1/61/10, 1/62/10, 1/63/10, 1/64/10, 1/65/10 в одну справу за № 1/41/10 у зв'язку з однорідністю позовних вимог ТОВ „Техноторг-Лізинг" до відповідача.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.04.2012р. (суддя Васильєва Л.І) позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон" на користь ТОВ "Техноторг-Лізинг" :
- за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/11 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 87489,42 грн., пеню в сумі 6977,58 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 3282,09грн., три відсотки річних в сумі 1021,11 грн.
- за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/16 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 58688,41 грн., пеню в сумі 4680,60 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 2201,64 грн., три відсотки річних в сумі 684,97 грн.
- за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/09 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 87489,42 грн., пеню в сумі 6977,58 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 3282,09 грн., три відсотки річних в сумі 1021,11 грн.
- за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/07 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 87489,42 грн., пеню в сумі 6977,58 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 3282,09 грн., три відсотки річних в сумі 1021,11 грн.
- за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/22 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 58304,80 грн., пеню в сумі 4650,01 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 2187,25 грн., три відсотки річних в сумі 680,49 грн.
- за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078Н1 від 01.07.2009р.: заборгованість в сумі 1617230,00 грн., пеню в сумі 27249,22 грн., три відсотки річних в сумі 3987,69 грн.
- за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/15 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 58688,41 грн., пеню в сумі 4680,60 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 2201,64 грн., три відсотки річних в сумі 684,97 грн.
- за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/21 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 58304,80 грн., пеню в сумі 4650,01 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 2187,25 грн., три відсотки річних в сумі 680,49 грн.
- за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/20 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 58304,80 грн., пеню в сумі 4650,01 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 2187,25 грн., три відсотки річних в сумі 680,49 грн.
- за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/18 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 58688,41 грн., пеню в сумі 4680,60 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 2201,64 грн., три відсотки річних в сумі 684,97 грн.
- за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/01 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 87036,85 грн., пеню в сумі 6941,49 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 3265,11 грн., три відсотки річних в сумі 1015,83 грн.
- за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/19 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 58304,80 грн., пеню в сумі 4650,01 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 2187,25 грн., три відсотки річних в сумі 680,49 грн.
- за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/06 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 88151,19 грн., пеню в сумі 7030,36 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 3306,92 грн., три відсотки річних в сумі 1028,83 грн.
- за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/08 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 87489,42 грн., пеню в сумі 6977,58 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 3282,09 грн., три відсотки річних в сумі 1021,11 грн.
- за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/17 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 58688,41 грн., пеню в сумі 4680,60 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 2201,64 грн., три відсотки річних в сумі 684,97 грн.
-державне мито в сумі 28021,53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 3540,00 грн.
Стягнуто з ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон" на користь Миколаївського державного криміналістичного центру при УМВС України в Миколаївській області вартість проведення експертного дослідження в сумі 16428,75 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що заборгованість за договорами фінансового лізингу виникла до розірвання договорів з факту нарахування лізингових платежів відповідно до умов договорів фінансового лізингу протягом їх дії та підлягає виконанню з огляду на положення ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, ст.193 ГК України та п.3 ч.2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг".
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 10.04.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення господарського суду винесено із порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи та недосконало досліджені матеріали справи.
В обґрунтування своїх вимог скаржник наполягає на тому, що:
- сума компенсації вартості предметів лізингу, заборгованість за якою існувала на дату розірвання договорів, з моменту їх розірвання не підлягаю сплаті у зв'язку з припиненням відповідних зустрічних зобов'язань;
- судом першої інстанції не з'ясовано, на якій підставі виникла вказана у додаткових вимогах заборгованість та не звернув уваги на те, що вказана сума боргу не узгоджується з Додатками № 1 до договорів, яким визначено розмір належних до сплаті лізингових платежів;
- у справі відсутній узгоджений сторонами розрахунок даних сум боргу.
Крім того, скаржник вказує на те, що він не може бути зобов'язаний сплатити позивачу вартість предмету лізингу після того, як договір розірвано.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та зазначає, що оскаржуване рішення винесено на підставі повного з'ясування обставин, які мають значення для справи, з урахуванням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційний скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх помилковість.
01.06.2012р. надійшло до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон" клопотання про зупинення апеляційного провадження по справі № 1/41/10 до вирішення по суті справи № 5016/2657/2011 господарського суду Миколаївської області.
У судовому засіданні 05.06.2012р. судова колегія відмовила у задоволенні вищезазначеного клопотання, у зв'язку з недоведеністю стороною доказів неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаною з нею іншої справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Оскільки судом першої інстанції об'єднані в єдине провадження позовні вимоги, що стосуються 15 додаткових угод, судова колегія встановлює обставини окремо по кожній угоді.
За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/01 від 10.04.2007р.:
Як вбачається із матеріалів, 10.04.2007р. між ТОВ "Техноторг - Лізинг" та ЗАТ "Укртранспродгрупа "Вісон" (правонаступником є ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон") був укладений договір фінансового лізингу № 078/01, згідно умов якого позивач зобов'язувався набути у власність та передати у користування відповідачу за умови сплати авансового лізингового платежу, вантажний сідловий тягач МАЗ-643008-060-020 вартістю 366 800,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.
Згідно додаткової угоди № 1В від 01.07.2009р., укладений договір за згодою сторін було розірвано, сідловий тягач МАЗ-643008-060-020 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/01В1 від 01.07.2009 року. Сторони дійшли згоди про те, що заборгованість яка складає 87 036,85 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, має бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009р.
Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.
Станом на день пред'явлення позовної заяви до господарського суду, відповідачем заборгованість в сумі 87 036,85 грн. не сплачена.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, позивачем правомірно нарахована сума стягнення боргу у розмірі 87 036,85 грн., пеня у сумі 6 941,49 грн. (за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р.), сума збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року яка складає 3 265,11 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009 по 15.01.2010 року у сумі 1 015,83 грн.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 078/01 від 01.07.2009р.
За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078Н1 від 01.07.2009р.:
01.07.2009р. між ТОВ "Техноторг - Лізинг" та ЗАТ "Укртранспродгрупа "Вісон" (правонаступником є ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон") був укладений договір фінансового лізингу № 078Н1, згідно умов якого позивач зобов'язувався набути у власність та передати у користування відповідачу за умови сплати авансового лізингового платежу, вантажний сідловий тягач МАЗ-643008-060-020 вартістю 397 750,00 грн. в кількості 12 шт. на суму 4773000,00 грн. та самоскидний полупричіп "Тонар" 95231 вартістю 166 400,00 грн. в кількості 12 шт. на суму 1 996 800,00 грн., , а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.
Згідно додаткової угоди № 1В від 24.11.2009р., укладений договір за згодою сторін було розірвано, вантажний сідловий тягач МАЗ-643008 в кількості 12 одиниць та самоскидний полупричепи "Тонар"95231 в кількості 12 одиниць було повернуто позивачу, що підтверджується актами від 24.11.2009р. № 078Н1В-01 - № 078Н1В-24.
Сторони дійшли згоди про те, що заборгованість яка складає 1 617 230,00 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, має бути сплачена відповідачем в строк до 15.12.2009р., а у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.
Станом на день пред'явлення позовної заяви до господарського суду, відповідачем заборгованість в сумі 1617230,00 грн. не сплачена.
Згідно із вимогами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, позивачем правомірно нарахована сума стягнення боргу у розмірі 1 617 230,00 грн., пеня у сумі 27 249,22 грн., (за період з 16.12.2009р. по 15.01.2010р., три відсотка річних від простроченої суми за період з 16.12.2009р. по 15.01.2010р. у сумі 3 987,69 грн.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 078Н1 від 01.07.2009р.
За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/06 від 10.04.2007р.:
10.04.2007р. між ТОВ "Техноторг - Лізинг" та ЗАТ "Укртранспродгрупа "Вісон" (правонаступником є ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон") був укладений договір фінансового лізингу № 078/06, згідно умов якого позивач зобов'язувався набути у власність та передати у користування відповідачу за умови сплати авансового лізингового платежу, вантажний сідловий тягач МАЗ-643008-060-020 вартістю 374 800,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.
Згідно додаткової угоди № 1В від 01.07.2009р., укладений договір за згодою сторін було розірвано, сідловий тягач МАЗ-643008-060-020 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/06В1 від 30.06.2009р. Сторони дійшли згоди про те, що заборгованість яка складає 88 151,19 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, має бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009р.
Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.
Станом на день пред'явлення позовної заяви до господарського суду, відповідачем заборгованість в сумі 88 151,19грн. не сплачена.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, позивачем правомірно нарахована сума стягнення боргу у розмірі 88 151,19 грн., пеня у сумі 7030,36 грн., (за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р.), суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 3 306,92 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р. у сумі 1 028,83 грн.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу № № 078/06 від 10.04.2007р.
За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/07 від 10.04.2007р.:
10.04.2007р. між ТОВ "Техноторг - Лізинг" та ЗАТ "Укртранспродгрупа "Вісон" (правонаступником є ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон") був укладений договір фінансового лізингу № 078/07, згідно умов якого позивач зобов'язувався набути у власність та передати у користування відповідачу за умови сплати авансового лізингового платежу, вантажний сідловий тягач МАЗ-643008-060-020 вартістю 374 800,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.
Згідно додаткової угоди № 1В від 01.07.2009р., укладений договір за згодою сторін було розірвано, вантажний сідловий тягач МАЗ-643008-060-020 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/07В1 від 01.07.2009р. Сторони дійшли згоди про те, що заборгованість яка складає 87 489,42 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, має бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009р.
Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.
Станом на день пред'явлення позовної заяви до господарського суду, відповідачем заборгованість в сумі 87 489,42 грн. не сплачена.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, позивачем правомірно нарахована сума стягнення боргу у розмірі 87 489,42 грн., пеня у сумі 6 977,58 грн. (за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р.), суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року у сумі 3 282,09 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р. у сумі 1021,11 грн.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 078/07 від 10.04.2007р.
За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/08 від 10.04.2007р.:
10.04.2007р. між ТОВ "Техноторг - Лізинг" та ЗАТ "Укртранспродгрупа "Вісон" (правонаступником є ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон") був укладений договір фінансового лізингу № 078/08, згідно умов якого позивач зобов'язувався набути у власність та передати у користування відповідачу за умови сплати авансового лізингового платежу, вантажний сідловий тягач МАЗ-643008-060-020 вартістю 374 800,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.
Згідно додаткової угоди № 1В від 01.07.2009р., укладений договір за згодою сторін було розірвано, вантажний сідловий тягач МАЗ-643008-060-020 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/08В1 від 01.07.2009р. Сторони дійшли згоди про те, що заборгованість яка складає 87 489,42 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, має бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009р.
Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.
Станом на день пред'явлення позовної заяви до господарського суду, відповідачем заборгованість в сумі 87 489,42 грн. не сплачена.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, позивачем правомірно нарахована сума стягнення боргу у розмірі 87 489,42 грн., пеня у сумі 6 977,58 грн. (за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р.), суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року у сумі 3 282,09 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р. у сумі 1021,11 грн.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 078/08 від 10.04.2007р.
За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/09 від 10.04.2007р.:
10.04.2007р. між ТОВ "Техноторг - Лізинг" та ЗАТ "Укртранспродгрупа "Вісон" (правонаступником є ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон") був укладений договір фінансового лізингу № 078/09, згідно умов якого позивач зобов'язувався набути у власність та передати у користування відповідачу за умови сплати авансового лізингового платежу, вантажний сідловий тягач МАЗ-643008-060-020 вартістю 374 800,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.
Згідно додаткової угоди № 1В від 01.07.2009р., укладений договір за згодою сторін було розірвано, вантажний сідловий тягач МАЗ-643008-060-020 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/09В1 від 01.07.2009р. Сторони дійшли згоди про те, що заборгованість яка складає 87 489,42 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, має бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009р.
Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.
Станом на день пред'явлення позовної заяви до господарського суду, відповідачем заборгованість в сумі 87 489,42 грн. не сплачена.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, позивачем правомірно нарахована сума стягнення боргу у розмірі 87 489,42 грн., пеня у сумі 6 977,58 грн. (за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р.), суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року у сумі 3 282,09 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р. у сумі 1021,11 грн.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 078/09 від 10.04.2007р.
За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/11 від 10.04.2007р.:
10.04.2007р. між ТОВ "Техноторг - Лізинг" та ЗАТ "Укртранспродгрупа "Вісон" (правонаступником є ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон") був укладений договір фінансового лізингу № 078/11, згідно умов якого позивач зобов'язувався набути у власність та передати у користування відповідачу за умови сплати авансового лізингового платежу, вантажний сідловий тягач МАЗ-643008-060-020 вартістю 374 800,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.
Згідно додаткової угоди № 1В від 01.07.2009р., укладений договір за згодою сторін було розірвано, вантажний сідловий тягач МАЗ-643008-060-020 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/11В1 від 01.07.2009р. Сторони дійшли згоди про те, що заборгованість яка складає 87 489,42 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, має бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009р.
Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.
Станом на день пред'явлення позовної заяви до господарського суду, відповідачем заборгованість в сумі 87 489,42 грн. не сплачена.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, позивачем правомірно нарахована сума стягнення боргу у розмірі 87 489,42 грн., пеня у сумі 6 977,58 грн. (за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р.), суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року у сумі 3 282,09 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р. у сумі 1021,11 грн.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 078/11 від 10.04.2007р.
За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/15 від 10.04.2007р.:
10.04.2007р. між ТОВ "Техноторг - Лізинг" та ЗАТ "Укртранспродгрупа "Вісон" (правонаступником є ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон") був укладений договір фінансового лізингу № 078/15, згідно умов якого позивач зобов'язувався набути у власність та передати у користування відповідачу за умови сплати авансового лізингового платежу, самоскидний полупричіп "Тонар" 95231 вартістю 263 900,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.
Згідно додаткової угоди № 1В від 01.07.2009р., укладений договір за згодою сторін було розірвано, самоскидний полупричіп "Тонар" 95231 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/15В1 від 01.07.2009 року. Сторони дійшли згоди про те, що заборгованість яка складає 58 688,41 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, має бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009р.; у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.
Станом на день пред'явлення позовної заяви до господарського суду, відповідачем заборгованість в сумі 58 688,41 грн. не сплачена.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, позивачем правомірно нарахована сума стягнення боргу у розмірі 58 688,41 грн., пеня у сумі 4 680,60 грн., (за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р.), суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 2201,64 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р. у сумі 684,97 грн.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 078/15 від 10.04.2007р.
За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/16 від 10.04.2007р.:
10.04.2007р. між ТОВ "Техноторг - Лізинг" та ЗАТ "Укртранспродгрупа "Вісон" (правонаступником є ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон") був укладений договір фінансового лізингу № 078/16, згідно умов якого позивач зобов'язувався набути у власність та передати у користування відповідачу за умови сплати авансового лізингового платежу, самоскидний полупричіп "Тонар" 95231 вартістю 263 900,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.
Згідно додаткової угоди № 1В від 01.07.2009р., укладений договір за згодою сторін було розірвано, самоскидний полупричіп "Тонар" 95231 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/16В1 від 01.07.2009 року. Сторони дійшли згоди про те, що заборгованість яка складає 58 688,41 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, має бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009р.; у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.
Станом на день пред'явлення позовної заяви до господарського суду, відповідачем заборгованість в сумі 58 688,41 грн. не сплачена.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, позивачем правомірно нарахована сума стягнення боргу у розмірі 58 688,41 грн., пеня у сумі 4 680,60 грн., (за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р.), суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 2201,64 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р. у сумі 684,97 грн.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 078/16 від 10.04.2007р.
За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/17 від 10.04.2007р.:
10.04.2007р. між ТОВ "Техноторг - Лізинг" та ЗАТ "Укртранспродгрупа "Вісон" (правонаступником є ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон") був укладений договір фінансового лізингу № 078/17, згідно умов якого позивач зобов'язувався набути у власність та передати у користування відповідачу за умови сплати авансового лізингового платежу, самоскидний полупричіп "Тонар" 95231 вартістю 263 900,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.
Згідно додаткової угоди № 1В від 01.07.2009р., укладений договір за згодою сторін було розірвано, самоскидний полупричіп "Тонар" 95231 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/17В1 від 01.07.2009 року. Сторони дійшли згоди про те, що заборгованість яка складає 58 688,41 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, має бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009р.; у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.
Станом на день пред'явлення позовної заяви до господарського суду, відповідачем заборгованість в сумі 58 688,41 грн. не сплачена.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, позивачем правомірно нарахована сума стягнення боргу у розмірі 58 688,41 грн., пеня у сумі 4 680,60 грн., (за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р.), суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 2201,64 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р. у сумі 684,97 грн.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 078/17 від 10.04.2007р.
За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/18 від 10.04.2007р.:
10.04.2007р. між ТОВ "Техноторг - Лізинг" та ЗАТ "Укртранспродгрупа "Вісон" (правонаступником є ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон") був укладений договір фінансового лізингу № 078/18, згідно умов якого позивач зобов'язувався набути у власність та передати у користування відповідачу за умови сплати авансового лізингового платежу, самоскидний полупричіп "Тонар" 95231 вартістю 263 900,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.
Згідно додаткової угоди № 1В від 01.07.2009р., укладений договір за згодою сторін було розірвано, самоскидний полупричіп "Тонар" 95231 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/18В1 від 01.07.2009 року. Сторони дійшли згоди про те, що заборгованість яка складає 58 688,41 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, має бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009р.; у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.
Станом на день пред'явлення позовної заяви до господарського суду, відповідачем заборгованість в сумі 58 688,41 грн. не сплачена.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, позивачем правомірно нарахована сума стягнення боргу у розмірі 58 688,41 грн., пеня у сумі 4 680,60 грн., (за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р.), суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 2201,64 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р. у сумі 684,97 грн.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 078/17 від 10.04.2007р.
За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/19 від 10.04.2007р.:
10.04.2007р. між ТОВ "Техноторг - Лізинг" та ЗАТ "Укртранспродгрупа "Вісон" (правонаступником є ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон") був укладений договір фінансового лізингу № 078/19, згідно умов якого позивач зобов'язувався набути у власність та передати у користування відповідачу за умови сплати авансового лізингового платежу, самоскидний полупричіп "Тонар" 95231 вартістю 263 900,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.
Згідно додаткової угоди № 1В від 01.07.2009р., укладений договір за згодою сторін було розірвано, самоскидний полупричіп "Тонар" 95231 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/19В1 від 01.07.2009 року. Сторони дійшли згоди про те, що заборгованість яка складає 58 304,80 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, має бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009р.; у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.
Станом на день пред'явлення позовної заяви до господарського суду, відповідачем заборгованість в сумі 58 304,80 грн. не сплачена.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, позивачем правомірно нарахована сума стягнення боргу у розмірі 58 304,80 грн., пеня у сумі 4 650,01 грн., (за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р.), суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 2201,64 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р. у сумі 680,49 грн.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 078/19 від 10.04.2007р.
За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/20 від 10.04.2007р.:
10.04.2007р. між ТОВ "Техноторг - Лізинг" та ЗАТ "Укртранспродгрупа "Вісон" (правонаступником є ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон") був укладений договір фінансового лізингу № 078/20, згідно умов якого позивач зобов'язувався набути у власність та передати у користування відповідачу за умови сплати авансового лізингового платежу, самоскидний полупричіп "Тонар" 95231 вартістю 263 900,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.
Згідно додаткової угоди № 1В від 01.07.2009р., укладений договір за згодою сторін було розірвано, самоскидний полупричіп "Тонар" 95231 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/20В1 від 01.07.2009 року. Сторони дійшли згоди про те, що заборгованість яка складає 58 304,80 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, має бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009р.; у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.
Станом на день пред'явлення позовної заяви до господарського суду, відповідачем заборгованість в сумі 58 304,80 грн. не сплачена.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, позивачем правомірно нарахована сума стягнення боргу у розмірі 58 304,80 грн., пеня у сумі 4 650,01 грн., (за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р.), суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 2 187,25 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р. у сумі 680,49 грн.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 078/20 від 10.04.2007р.
За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/21 від 10.04.2007р.:
10.04.2007р. між ТОВ "Техноторг - Лізинг" та ЗАТ "Укртранспродгрупа "Вісон" (правонаступником є ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон") був укладений договір фінансового лізингу № 078/21, згідно умов якого позивач зобов'язувався набути у власність та передати у користування відповідачу за умови сплати авансового лізингового платежу, самоскидний полупричіп "Тонар" 95231 вартістю 263 900,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.
Згідно додаткової угоди № 1В від 01.07.2009р., укладений договір за згодою сторін було розірвано, самоскидний полупричіп "Тонар" 95231 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/21В1 від 01.07.2009 року. Сторони дійшли згоди про те, що заборгованість яка складає 58 304,80 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, має бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009р.; у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.
Станом на день пред'явлення позовної заяви до господарського суду, відповідачем заборгованість в сумі 58 304,80 грн. не сплачена.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, позивачем правомірно нарахована сума стягнення боргу у розмірі 58 304,80 грн., пеня у сумі 4 650,01 грн., (за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р.), суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 2 187,25 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р. у сумі 680,49 грн.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 078/21 від 10.04.2007р.
За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/22 від 10.04.2007р.:
10.04.2007р. між ТОВ "Техноторг - Лізинг" та ЗАТ "Укртранспродгрупа "Вісон" (правонаступником є ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон") був укладений договір фінансового лізингу № 078/22, згідно умов якого позивач зобов'язувався набути у власність та передати у користування відповідачу за умови сплати авансового лізингового платежу, самоскидний полупричіп "Тонар" 95231 вартістю 263 900,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.
Згідно додаткової угоди № 1В від 01.07.2009р., укладений договір за згодою сторін було розірвано, самоскидний полупричіп "Тонар" 95231 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/22В1 від 01.07.2009 року. Сторони дійшли згоди про те, що заборгованість яка складає 58 304,80 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, має бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009р.; у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.
Станом на день пред'явлення позовної заяви до господарського суду, відповідачем заборгованість в сумі 58 304,80 грн. не сплачена.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, позивачем правомірно нарахована сума стягнення боргу у розмірі 58 304,80 грн., пеня у сумі 4 650,01 грн., (за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р.), суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 2 187,25 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009р. по 15.01.2010р. у сумі 680,49 грн.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 078/22 від 10.04.2007р.
Як вбачається з матеріалів справи, усі додаткові угоди про розірвання договорів фінансового лізингу, укладені за взаємною згодою обох сторін. При цьому, сторони дійшли згоди щодо розміру заборгованості позивача перед відповідачем з лізингових платежів за кожним договором фінансового лізингу, які існують станом на дату припинення дії цих договорів, та строку її сплати.
Доводи апеляційної скарги про відсутність заборгованості внаслідок наявності у сумі стягнення складової частині вартості предмету іпотеки не приймається до уваги, у зв'язку з тим, що домовленість сторін про розірвання договору лізингу не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів. Аналогічна позиція викладена Верховним судом України у постанові від 19.12.2011р. у справі № 7/114/10.
Також помилковим визнається і твердження скаржника, що місцевим судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено ст. 25 ГПК України, оскільки судом першої інстанції винесена ухвала від 28.04.2012р. про заміну відповідача ЗАТ „Укртранспрогрупа "Вісон" на його правонаступника ТОВ „Укртранспрогрупа "Вісон".
Інші доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.
У зв'язку з чим, судова колегія вважає, правомірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги заявлені позивачем підлягають задоволенню.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції цілком вірно встановив обставини справи та дав ним правильну юридичну оцінку із застосуванням до спірних правовідносин належних норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального законодавства України.
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п.1,105 ГПК України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ТОВ „Укртранспрогрупа "Вісон" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 10.04.2012р. у справі № 1/41/10 - залишити без змін.
Постанова відповідно до вимог ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 07.06.2012р.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Суддя П.Ф. Мацюра
Суддя І.Г. Філінюк