ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2012 року № 2а-16650/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Арсірія Р.О. Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розгялнувши у письмовому првоадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства аграрної політики України

проскасування наказу № 490-К від 12.10.2011 року

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач -ОСОБА_1 - звернувся до суду з вимогами, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, про:

- визнання протиправним та скасування наказу від 12.10.2011 №490-К «Про звільнення ОСОБА_1.»в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Спеціального управління -начальника відділу мобілізаційної роботи відповідно до п. 1 ст 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штатної чисельності та реорганізацією Міністерства,

- зобов'язання Міністерство аграрної політики та продовольства України поновити ОСОБА_1 на аналогічній посаді керівника мобілізаційного підрозділу Міністерства аграрної політики та продовольства України, визнати зміни істотних умов трудового договору ОСОБА_1 неправомірною та зобов'язати Міністерство аграрної політики та продовольства України поновити попередні умови праці,

- зобов'язання Міністерство аграрної політики та продовольства України врахувати протиправність оскаржуваного наказу в частині звільнення позивача з посади при визначенні базового місця для нарахування індексації грошових доходів.

- зобов'язання Міністерство аграрної політики та продовольства України провести у встановленому порядку індексацію грошових доходів за час вимушеного прогулу та стягнути їх на користь позивача,

- нарахування та стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.10.2011 до дня фактичного поновлення на роботі,

- зобов'язання Міністерство аграрної політики та продовольства України нарахувати компенсацію втрати частини середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача. у зв'язку з пропущенням строків виплати та стягнути на користь позивача у тому ж місяці, в якому буде здійснена виплата заборгованості за відповідний місяць,

- зобов'язання Міністерство аграрної політики та продовольства України своєчасно та в повному обсязі обчислити і сплатити окремо за кожний календарний місяць вимушеного прогулу позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також повідомити територіальний орган Пенсійного фонду про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про застраховану особу,

- визнання протиправним наказ від 12.10.2011 №490-к в частині розрахунку кількості календарних днів (за період роботи з 22.12.2010 по 23.09.2011) та зобов'язати Міністерство аграрної політики та продовольства України перерахувати кількість календарних днів за період роботи з 22.12.2010 по 12.10.2011 відповідно до Закону України «Про відпустки»і стягнути на користь позивача різницю в грошовій компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 24.09.2011 по 12.10.2011,

- визнання рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України стосовно створення та затвердження оперативно-режимного управління у складі режимно-секретного відділу і відділу мобілізаційної роботи та цивільної оборони такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили,

- зобов'язання Міністерство аграрної політики та продовольства України протягом місяця внести зміни до структури і штатного розпису Міністерства аграрної політики та продовольства України шляхом виключення оперативно-режимного управління з їх складу,

- зобов'язання Міністерство аграрної політики та продовольства України у місячний термін створити у складі апарату міністерства окремий структурний мобілізаційний підрозділ і підпорядкувати його безпосередньо Міністру аграрної політики та продовольства України з внесенням зазначених змін до структури штатного розпису і відповідних розпорядчих документів Міністерства аграрної політики та продовольства України,

- визнання протиправним підпорядкування начальника відділу мобілізаційної роботи та цивільної оборони безпосередньо начальнику Оперативно-режимного управління Міністерства аграрної політики та продовольства України,

- зобов'язання Міністерство аграрної політики та продовольства України своїм наказом негайно підпорядкувати начальника відділу мобілізаційної роботи та цивільної оборони безпосередньо Міністру аграрної політики та продовольства України,

- визнання протиправним рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України стосовно включення до складу режимно-секретного відділу відповідальних чергових та їх підпорядкування заступнику начальника управління -начальнику режимно-секретного відділу,

- зобов'язання Міністерство аграрної політики та продовольства України негайно своїм наказом підпорядкувати відповідальних чергових начальнику відділу мобілізаційної роботи та цивільної оборони,

- визнання протиправними дії та бездіяльність кадрового органу відповідач при формуванні та веденні особової справи позивача в частині заповнення особової картки П-2ДС і наявності в ній недостовірної інформації, що не відповідає дійсності ,

- зобов'язання Міністерство аграрної політики та продовольства України заповнити розділ ІІІ (просування по службі в державному органі), VІ (заохочення нагороди, почесні звання), VІІ (зарахування до кадрового резерву), VІІІ (підвищення кваліфікації) особової картки та привести особову справу позивача у відповідність вимогам законодавства,

- зобов'язання Міністерство аграрної політики та продовольства України надати Міністру аграрної політики та продовольства України службову записку про спростування недостовірної інформації стосовно проходження державної служби позивачем та основних досягненнях за період керівництва мобілізаційним підрозділом, а також про порушення законодавства при формуванні структури і штатного розпису мобілізаційного підрозділу і призначенні (звільненні) посадових осіб,

- зобов'язання Міністерство аграрної політики та продовольства України надати право на відповідь шляхом утримання від дій щодо обмеження доступу позивача для доповіді в тижневий строк Міністру аграрної політики та продовольства України про стан справ у сфері мобілізаційної підготовки та пропозиції щодо роботи відділу мобілізаційної роботи та цивільної оборони у зв'язку з порушенням прав позивача як колишнього керівника мобілізаційного підрозділу,

- зобов'язання Міністерство аграрної політики та продовольства України відшкодувати моральну шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень у розмірі, що дорівнює 150% суми податкової соціальної пільги без врахування загальнодержавних податків і обов'язкових платежів на доход позивача за кожний місяць починаючи з листопада 2011 року до місяця фактичного поновлення на роботі,

- для повного захисту прав та свобод позивач просить суд вийти за межі позовних вимог,

- стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач порушив вимоги трудового законодавства та не надав позивачу пропозиції щодо іншої роботи в тій же установі, крім того відповідачем не було отримано згоду профспілкового комітету на звільнення позивача та не було взято до увагу, що позивач, який є учасником бойових дій та тривалий безперервний стаж роботи має переважне право на залишення на роботі.

Також, на думку позивача скорочення чисельності або штату працівників мобілізаційного підрозділу не було взагалі. Крім того, позивач зазначає, що

Відповідач -Міністерство аграрної політики та продовольства України -заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивач звільнений у зв'язку із скороченням штатної чисельності та реорганізацією міністерства. На період реорганізації міністерства в тимчасовому штатному розписі відділ мобілізаційної роботи, в якому працював позивач відсутній, а відтак розгляд питання про переважне право залишення на роботі не є можливим.

Відповідач -Міністерство аграрної політики України - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Відповідач 2 явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи.

15.05.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача-2. Позивач та представник відповідача-1 проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач-2 в судове засідання не прибув хоча й був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства аграрної політики України від 22.12.2007 №209-к ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника Спеціального правління -начальника відділу мобілізаційної підготовки.

16.12.2010 у зв'язку з реорганізацією міністерства аграрної політики України позивача попереджено про можливе вивільнення.

12.10.2011 наказом заступника міністра аграрної політики України -головою комісії з проведення реорганізації Міністерства аграрної політики України І.В. Якубовичем №409-к позивача звільнено з роботи у зв'язку із скороченням штатної чисельності та реорганізацією на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Указом Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»утворено Міністерство аграрної політики та продовольства України реорганізувавши Міністерство аграрної політики України.

Організацію повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначено Законом України «Про центральні органи виконавчої влади»від 17.03.2011 №3166.

Відповідно до ст. 5 Закону №3166, Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади здійснюються з урахуванням завдань Кабінету Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання повноважень. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади. Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади»визначено, що керівник утвореного органу виконавчої влади забезпечує здійснення заходів, пов'язаних з:

1) державною реєстрацією такого органу;

2) підготовкою: проекту положення про зазначений орган; пропозицій щодо встановлення граничної чисельності працівників такого органу;

3) затвердженням відповідно до закону структури та штатного розпису апарату даного органу і кошторису;

4) вирішенням інших питань відповідно до законодавства.

Розроблення штатного розпису здійснюється на основі затвердженої структури підприємства, чисельності працівників, положення про оплату праці та з урахуванням вимог нормативно-правових актів, зокрема Закону України «Про оплату праці»від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі -Закон № 108), Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій»(далі -КП), випусків ДКХП. Останні (тобто випуски ДКХП) є нормативним документом, обов'язковим з питань управління персоналом на підприємствах усіх форм власності і видів економічної діяльності. Випуски ДКХП і штатний розпис є основою для розроблення посадових інструкцій (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 3 жовтня 2005 року № 36-508).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Апарат міністерства - організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, що забезпечують діяльність міністра, а також виконання покладених на міністерство завдань. Керівником апарату міністерства є заступник міністра - керівник апарату. Структуру апарату міністерства затверджує міністр. Вимоги до формування структури апарату міністерства визначаються Кабінетом Міністрів України. Державні службовці апарату міністерства, крім керівників самостійних структурних підрозділів апарату міністерства та їх заступників, а також працівників патронатної служби міністра, призначаються на посади та звільняються з посад заступником міністра - керівником апарату в порядку, передбаченому законодавством про державну службу.

Суд звертає увагу, що п. 7 Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 Кабінету Міністрів України зазначено забезпечити в процесі ліквідації, реорганізації центральних органів виконавчої влади скорочення чисельності державних службовців, які працюють у центральних органах виконавчої влади не менш ніж на 30 відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження граничної чисельності працівників апарату центральних органів виконавчої влади і підпорядкованих їм територіальних органів та інших державних органів»від 13.05.2009 №464 було затверджено граничну чисельність працівників апарату центральних Міністерства аграрної політики України у кількості 472 працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження граничної чисельності працівників апарату центральних органів виконавчої влади»від 07.09.2011 №937 затверджено граничну чисельність працівників, зокрема Міністерства аграрної політики та продовольства України у кількості 397 працівників, в тому числі державних службовців 392 особи.

З аналізу викладеного вкачається, що фактично відбулось скорочення штату чисельності працівників Міністерства агарної політики та продовольства України, яке є правонаступником Міністерства аграрної політики України на підставі вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України.

Частиною 2 ст. 19 конституції України визначено, що Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, при затвердженні структури та штатного розпису Міністерства аграрної політики та продовольства України відповідач діяв на виконання Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 та Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 №937, а відтак судом не встановлено порушень вимог чинного законодавства України при затвердженні штатного розпису центрального апарату Міністерства аграрної політики та продовольства України на 2011 рік, а відтак вимоги позивача створити у складі апарату міністерства окремий структурний мобілізаційний підрозділ і підпорядкувати його безпосередньо Міністру аграрної політики та продовольства України з внесенням зазначених змін до структури штатного розпису і відповідних розпорядчих документів Міністерства аграрної політики та продовольства України -не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу від 12.10.2011 №490-к, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю.

Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1 статті 5-1 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Скорочення працівників відбувається лише за погодженням з профспілковою організацією, де працівник працює, або за погодженням з іншим виборним органом, який представляє інтереси працівників.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, як на одну із підстав для поновлення його на роботі вказує на розгляд питання щодо його звільнення профспілковою організацією без його участі.

Частинами 3 і 4 ст. 22 Закону № 1045, ст. 49-4 КЗпП передбачено, що коли роботодавець планує звільнити працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, він повинен заздалегідь, не пізніше як за три місяці до таких звільнень, надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, вкупі з інформацією про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

В матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем вимог ст. 22 Закону № 1045, ст. 49-4 КЗпП.

Згідно з ч.2 ст.49-2 КЗпП при вивільненні працівника у випадках змін в організації виробництва і праці (в т. ч. ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників) враховується переважне право працівника на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Згідно зі ст.42 КЗпП у разі скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва i праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. У разі відсутності роботи за відповідною професією чи фахом, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, фаху, кваліфікації та розміру оплати праці.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше ніж через місяць з дня одержання згоди профспілкового органу.

Так, судом встановлено, 11.03.2011 Міністром аграрної політики та продовольства України за згодою заступника Міністра фінансів України, затверджено тимчасовий штатний розпис Міністерства аграрної політики та продовольства України, яким затверджено штат у кількості 332 штатних одиниць та не передбачено наявність спеціального управління та зокрема, відділу мобілізаційної роботи.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що фактично відбулось скорочення чисельності штатних одиниць центрального апарату Міністерства аграрної політики та продовольства України, в тому числі і посади, яку обіймав позивач.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.

Відповідно до частини першої п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"(із змінами і доповненнями), розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що позивач має вищу військову освіту, після звільнення з військової служби обіймав посади виключно у відділах мобілізаційної роботи в тому числі і в Міністерстві аграрної політики України, перебував у кадровому резерві на посаду начальника відділу Спеціального управління.

Отже, враховуючи освіту та кваліфікацію позивача оскільки у новому штатному розписі відділ мобілізаційної роботи відсутній, відповідач не мав можливості запропонувати позивачу посаду відповідно до його освіти та кваліфікації, про що позивача було повідомлено відповідачем.

Крім того, скорочення відділу мобілізаційної роботи виключає розгляд питання про переважне право будь-кого з працівників відділу на залишення на роботі, таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що посилання Позивача на ту обставину, що він має переважне право на зайняття посад, є безпідставними.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що імперативно визначений порядок вивільнення працівників, закріплений статтею 49-2 Кодексу законів про працю України, включає наступні вимоги, які повинні бути дотримано роботодавцем:

строк попередження про наступне вивільнення (не пізніше ніж за два місяці до вивільнення) (частина 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України);

врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством (частина 2 статті 49-2 Кодексу законів про працю України);

пропонування працівникові іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (частина 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України).

- доведення до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці (частина 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України).

Враховуючи, що відповідачем було в повному обсязі виконано вимогу частини 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки не пізніше, ніж за два місяці попереджено ОСОБА_1 про наступне вивільнення (зокрема, попереджено про наступне вивільнення 16.12. 2010 року, а звільнено з посади -12.10.2011 року).

За таких обставин, колегія суддів звертає увагу на те, що жодних об'єктивних та належних доказів на підтвердження незаконності дій Відповідача при звільненні Позивачем не надано.

Відтак, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуваний наказ про звільнення Позивача є законним та таким, що прийнято Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який заперечував проти адміністративного позову, виконано обов'язок щодо доведення правомірності оскаржуваного наказу а та надано докази в обґрунтування такої правомірності.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в позовній заяві докази Позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

В задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов