Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2860/12 Головуючий у 1-й інстанції: Кляшторний В.С.

Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого: Онищенко Е.А. ,

суддів: Подліянової Г.С.

Ломейка В.О.

при секретарі: Карацюпі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвест в м. Запоріжжя»до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_8, Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвест в м. Запоріжжя», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розірвання іпотечного договору,-

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2012 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 20.03.2008 року між Банком та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір на суму 530 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18 % річних, з датою остаточного повернення кредиту не пізніше 19.03.2018 року.

Банк свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується заяво. Про видачу готівки від 20.03.2008 року і позичальником фактично було отримано грошові кошти в розмірі 500 000 грн. ОСОБА_8. свою частину зобов'язань за кредитним договором щодо зменшення ліміту кредитної лінії з серпня 2010 року та сплати відсотків за користування кредитом з березня 2011 року та сплати комісійної винагороди за управління кредитною лінією з 2010 року не виконує. В зв'язку з порушенням умов договору з боку ОСОБА_4 утворилася заборгованість 567 026, 73 грн.

В забезпечення умов кредитного договору Банком з майновими поручителями: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір від 20.03.2008 року, предметом вказаного договору є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Також забезпечення умов кредитного договору Банком з майновими поручителями: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір від 20.03.2008 року, предметом вказаного договору є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Того ж дня, 20.03.2008 року між Банком, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель, тобто ОСОБА_5, зобов'язався солідарно відповідати перед Банком за виконання позичальником ОСОБА_8 у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором.

З метою уникнення збитків, Банком у відповідності до ст 35 ЗУ «Про іпотеку»на адресу всіх відповідачів були направлені письмові вимоги про сплату в повному обсязі заборгованості за кредитним договором. Зазначені письмові вимоги отримані відповідачами 24.11.2011 року та 25.11.2011 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. До теперішнього часу відповідачі не сплатили суму заборгованості.

Виходячи з вищевикладеного Банк просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 18/кф-08/к від 20.03.2008 року загальний розмір, якої складає 567 026,73 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно -квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_5, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 313 000 грн. на користь Банку для погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором від № 18/кф-08/к від 20.03.2008 року, звернути стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно -квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_2., яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_6, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 237 000 грн. на користь Банку для погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором від № 18/кф-08/к від 20.03.2008 року, стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь Банку судові витрати в розмірі 3219 грн.

06.03.2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвест в м. Запоріжжя», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розірвання іпотечного договору.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 20.03.2008 року між Банком та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір на суму 530 000 грн. Кредитний договір забезпечувався договором іпотеки від 20.03.2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 є майновим поручителем нерухомого майна -Ѕ частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їй та ОСОБА_5, договором іпотеки від 20.03.2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 також є майновим поручителем нерухомого майна -Ѕ частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_6

При укладанні зазначених договорів іпотеки ОСОБА_3 була впевнена, що відповідно до умов договору кредиту та п. 1.1. договорів іпотеки відсотки за користування кредитом складатимуть 15,5 % річних.

15.05.2008 року без її згоди було укладено договір про внесення змін № 1 до кредитного договору, в якому було передбачено внесення змін в частині встановлення відсоткової ставки за користування кредитом до 16,5 % річних з 01.05.2008 року. Крім того, 18.07.2008 року без згоди ОСОБА_10 було укладено договір про внесення змін № 2 до кредитного договору, в якому відсоткова ставка з 01.07.2008 року збільшувалася до 18 % річних.

ОСОБА_3 вважає, що такими діями Банк порушив умови іпотечних договорів, оскільки зобов'язання стосовно внесення плати за користування кредитом збільшилися на 51 428,1 грн., в зв'язку з чим збільшились ї її зобов'язання.

Виходячи з вищевикладеного ОСОБА_10 просила суд визнати припиненими правовідносини за договором іпотеки 30/І-08/к від 20.03.2008 року та 31/І-08/к від 20.03.2008 року, зніти заборону відчуження нерухомого майна з внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру іпотеки на належні їй Ѕ квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та Ѕ квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2012 року позов ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвест в м. Запоріжжя»до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвест в м. Запоріжжя», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розірвання іпотечного договору залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його змінити в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, а саме: скасувати звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_5, квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_6, зняти заборону відчуження вказаного нерухомого майна з внесенням відповідних відомостей до державного реєстру іпотеки.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог Банку.

Так встановлено, що 20 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір на суму 530 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18 % річних, з датою остаточного повернення кредиту не пізніше 19.03.2018 року.

В забезпечення умов кредитного договору Банком з майновими поручителями: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір від 20.03.2008 року, предметом вказаного договору є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Також забезпечення умов кредитного договору Банком з майновими поручителями: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір від 20.03.2008 року, предметом вказаного договору є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Того ж дня, 20.03.2008 року між Банком, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель, тобто ОСОБА_5, зобов'язався солідарно відповідати перед Банком за виконання позичальником ОСОБА_8 у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором.

У відповідності до пунктів 3.1.3., 5.1 Іпотечного договору Позивач набуває право звер нення стягнення на Предмет іпотеки та його реалізацію незалежно від настання строку вико нання будь-яких зобов'язань за Кредитним договором при невиконанні відповідачем зо бов'язань за Кредитним договором або невиконання зобов'язань за Іпотечним Договором, зокрема, щодо вжиття заходів, необхідних для збереження Предмету іпотеки, його належної експлуатації та страхування Предмету іпотеки.

Згідно ст. 8 Закону України "Про іпотеку" Іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 12 За кону України "Про іпотеку").

Відповідно пункту 4.1.5. Іпотечного договору відповідач зобов'язаний на період фактичної дії Іпотечного договору застрахувати за свій рахунок Предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування на користь банку та надати страховий поліс або інший документ, що підтверджує факт страхування.

В порушення наведеної умови відповідачі не виконували зобов'язання по страхуванню предмету іпотеки.

На вимоги позивача по своєчасному виконанню обов'язків по Кредитному договору та Іпотечному договору, поверненню кредиту та сплаті відсотків в встановлені строки відповідачі не відреагували.

Відповідно ст. 35 Закону України "Про іпотеку" на адресу відповідача двічі направляли ся повідомлення про порушення основного зобов'язання та іпотечного договору.

Згідно зі ст. 527 боржник зобов'язаний виконати свій борг, а кредитор - прийняти вико нане особисто, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошових обов'язків.

Боржник, який прострочив виконання грошових обов'язків, по вимогам кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з рахунком встановленого індексу інфляції за весь час просрочки.

Згідно до ст. 1050 ч.2 ЦК України надає банку, як кредитору право вимагати дострокового повернення всій суми боргу.

Відповідно до положень ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до ст. 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»тимчасовий адміністратор з дня свого призначення має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового став банку. Зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку, виконувати будь-які дії, рішення від імені банку.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд ухвалюючи рішення про задоволення позову Банку правильно виходив з положень ст.ст. 1050, 1054,509,554, 543, 525, 526 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку», умов кредитного договору, укладеного сторонами та прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідачів суми заборгованості як з солідарних боржників, а також обґрунтовано звернув стягнення на предмет іпотеки.

Відмовляючи у задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 суд виходив з їх необґрунтованості, оскільки наведені позивачем в обґрунтування заявлених вимог обставини не є тими обов'язковими умовами, за наявності яких, відповідно до ст. 652 ЦК України , договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору до пускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частинок 2 цієї статті встановлено, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимог однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, колі внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вони розраховувала при укладенні договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірванні чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змі нений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позба вило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставив несе заінтересована сторона.

З вищенаведеного випливає, що у спірних правовідносинах відсутня сукупність обов'язкових умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, за наявності яких, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони..

Оскільки відсутні одночасно всі чотири обов'язкові умови, передбачені ч. 2 ст. 652 ЦК України підстав для розірвання договорів іпотеки суд не вбачає.

В зустрічній позовній заяві зазначено, що договори іпотеки є припиненими на підставі ст. 559 ЦК України у зв'язку з тим, що іпотекодавцем ОСОБА_3 не було надана згода на збільшення процентної ставки за кредитним договором № 18/кф-08/к від 20.03.2008 р. Такі вимоги не відповідають законодавству виходячи з наступ ного.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися не устойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або декілька осіб.

Згідно із ст. 575 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається та кий вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні заставодавця або третьої особи. Правова природа іпотеки полягає у забезпе ченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заста вою, одержати задоволення саме за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кре диторами цього боржника.

З огляду на приписи вищезазначених норм та відповідно до положень ст. 546 ЦК Укра їни порука та застава є окремими самостійними способами забезпечення зобов'язання, а відтак застосування до договору іпотеки положень ст. 559 ЦК України, якою визначені підстави при пинення поруки є безпідставним, оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим засобом забезпечення зобов'язання. Таку правову позицію викладено в постанові Ви щого господарського суду України від 13.10.2010 р. у справі № 29/395-09.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекою може бути забезпе чене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбут ньому на підставі договору, що набрав чинності.

Так, п. 1.1. договорів іпотеки зазначено, що цей договір забезпечує вимоги Іпотеко дер жателя (ПАТ Промінвестбанк), що випливають з кредитного договору № 18/кф-08/к від 20.03.2008 p., а також усіх договорів про внесення змін і доповнень до нього.

Оскільки п. 1.1. договорів іпотеки прямо передбачено, що іпотечним договором забезпе чені вимоги, що випливають з Кредитного договору, а також усіх договорів про внесення змін і доповнень до нього, то зміна відсоткової ставки в кредитному договорі не потребує внесення змін до іпотечних договорів. Також слід зазначити, що пункт 1.1. договорів іпотеки укладено відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що договором іпотеки за безпечуються вимоги за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процен тів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо перед бачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Також, п. 7.2. договорів іпотеки передбачено, що даний Договір діє до повного виконання Позичальником (ОСОБА_8.) зобов'язань за Кредитним договором з урахуванням усіх змін та доповнень до нього або до припинення іпотеки у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством.

Крім того, ч. 5 ст. З Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Позивачем не надано доказів та не доведено, що Кредитний договір (основне зобов'язання) на теперішній час припинений.

Припинення права іпотеки передбачені в ст. 593 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про іпотеку", такої підстави для припинення іпотеки, як збільшення процентної ставки за ос новним зобов'язанням (кредитним договором), законом не встановлено.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. ОСОБА_8 має заборгованість за Кредитним до говором у сумі 567 026,73 грн., яка на сьогоднішній день не погашена.

Відповідно до ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона пови нна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Крім того, у постанові Верховного суду України від 17.01.2011 р. зазначено, що відпові дно до частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється у разі зміни зо бов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності цього по ручителя. Закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за від сутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності пору чителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про розірвання іпотечного договору, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2012 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: